Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19715/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19715/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., при секретарі - Казюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2019 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2762/5 від 30 серпня 2019 року про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу та заборони Міністерству юстиції України вчиняти дії по виконанню наказу № 2762/5 від 30 серпня 2019 року, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 травня 2018 року №41181232 та №41181171, прийняті приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Леденьовим І.С., посилаючись на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» не було належним чином проінформовано про дату засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та не отримало копію скарги. Вказує, що у випадку незабезпечення позову існує ризик виконання протиправного наказу Міністерства юстиції України, що у свою чергу істотно ускладнить виконання рішення суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем станом на час подання заяви про забезпечення позову не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для їх відновлення. Підкреслив, що висновки щодо протиправності оскаржуваного наказу, можуть бути зроблені лише на підставі дослідження наданих сторонами доказів у справі в судовому засіданні при розгляді позову по суті. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подану останнім заяву про забезпечення позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскаржуваним наказом відповідача передбачено позбавлення ТОВ «ФК «Інновація» права власності на садовий будинок та земельну ділянку, яким товариство володіло з 19 травня 2018 року. Наголошує, що оскаржуваний наказ було прийнято без правових підстав, з численними процедурними порушеннями. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Крім того, на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи. Розглянувши подане клопотання колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення за участі учасників справи на момент постановлення ухвали судом першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення є очевидно протиправним з огляду на те, що позивача не було належним чином проінформовано про дату засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та не ним не було отримано копії відповідної скарги. Водночас, на переконання судової колегії, відповідні доводи ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» є за своєю суттю підставами позову, надання оцінки яким повинен здійснювати суд під час розгляду справи по суті. Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства. Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 2762/5 від 30 серпня 2019 року про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за відсутності об`єктивних та достатніх підстав, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову. При цьому, посилання апелянта на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до порушення майнових прав позивача, колегією суддів оцінюється критично, оскільки не вказують на наявність обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 400/722/19. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов Повний текст постанови складено «16» січня 2019 року.