Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/16240/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" січня 2020 р. Справа№ 910/16240/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Разіної Т.І. Тарасенко К.В. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Національної поліції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/16240/19 (суддя Котков О.В.) за позовом Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: Національна поліція України звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" про стягнення штрафних санкцій (пені) за договором № 249НП про закупівлю штормового одягу (куртка зимова типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1822) від 26.09.2018 у розмірі 53 760,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі не виконав зобов`язання щодо поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків виконання зобов`язання щодо поставки товару за вказаним правочином. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2019 позовну заяву № 3855/26/3-2019 від 14.11.2019 Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" про стягнення грошових коштів вирішено передати за встановленою підсудністю на розгляд до господарського суду Запорізької області (69001, місто Запоріжжя, вулиця Гетьманська, 4). Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Національна поліція України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/16240/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду до господарського суду міста Києва. Також скаржник звернувся з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/16240/19, в якій він посилається на те, що оскаржувану ухвалу отримано Національною поліцією України 25.11.2019, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти (трек-номер поштового відправлення 0103051553180. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів В обґрунтування наведеної позиції викладеної у апеляційній скарзі позивач наголошував на тому, що позов про стягнення з відповідача штрафних санкцій, виник зі договору № 249НП про закупівлю штормового одягу (куртка зимова типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1822), в якому зазначено місце виконання: 03115, місто Київ, вулиця Святошинська, 27, тому позивач на підставі частини п`ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України мав право та обрав підсудність за місцем виконання такого договору - Господарський суд міста Києва. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу відповідач вказав на те, що місцем поставки товару (по вулиці Святошинська, 27 у місті Києві) не є в даному випадку місцем виконання відповідачем зобов`язань зі сплати нарахованих позивачем штрафних санкцій за змістом наведеної норми ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України. Разом з цим відповідач стверджував, що спірні правовідносини щодо оплати штрафних санкцій не мають особливостей щодо виконання зобов`язань в чітко визначеному місці, а умови укладеного між сторонами договору поставки не містять жодних вимог щодо виключного місця виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати штрафних санкцій, якщо суд встановить обґрунтованість таких штрафних санкцій. Також, відповідач зауважив, що зобов`язання з поставки за договором є повністю виконаним, тому на його думку неправильним пов`язувати підсудність спору про стягнення штрафних санкцій за ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України із фактом вже виконаної поставки товару за місцезнаходженням позивача. Процедура апеляційного провадження у Північному апеляційному господарському суді Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2019 справу № 910/16240/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі № 910/16240/19. Апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 частини першої статті 255 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Позиція Північного апеляційного господарського суду Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали з наступних підстав. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); місцезнаходження юридичної особи. Частиною 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. За правилами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. У відповідності до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Водночас колегія суддів звертає увагу, що даний спір не є спором, що відноситься до виключної підсудності справ, згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний позов має пред`являтися відповідно до вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України та має розглядатись за місцезнаходженням відповідача. З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідним позовом, позивачем зазначено стягнення штрафних санкцій за договором № 249НП про закупівлю штормового одягу (куртка зимова типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1822) від 26.09.2018. Тобто в даному випадку, підсудність даного спору має визначатись за правилами встановленими ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України. Направляючи позовну заяву № 3855/26/3-2019 від 14.11.2019 до суду першої інстанції, позивач визначив у якості відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" (69006, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41737375). Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК Трейдопт" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41737375), станом на момент звернення з позовом до суду першої інстанції є: 69006, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок

4. Посилання скаржника на частину 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів, колегією суддів залишаються поза увагою з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій на суму в розмірі 53 760,96 грн, зокрема, на підставі ст. 526, ст. 530, ст. 612 Цивільного кодексу України, а не спір, який виник з приводу нерухомого майна або виконання спірного договору підлягає здійсненню тільки в певному місці, а тому дана справа не відноситься до справ, підсудність яких визначається за вибором позивача у відповідності до приписів ст. 29 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи вищевикладене, дослідивши позовну заяву, колегія суддів дійшла висновку, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів, а отже відсутні підстави для розгляду спору за місцем виконання договору, натомість справу має бути розглянуто за місцезнаходженням відповідача, а тому судом першої інстанції було правомірно передано позовну заяву № 3855/26/3-2019 від 14.11.2019 на розгляд до Господарського суду Запорізької області за встановленою підсудністю. Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції, а тому відхиляються судом. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Висновки за результатами апеляційної скарги За викладених обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/16240/19 - без змін. Матеріали справи №910/16240/19 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді Т.І. Разіна К.В. Тарасенко