Постанова КЦС ВС № 757/28091/16-ц

Постанова Іменем України 09 січня 2020 року м. Київ справа № 757/28091/16-ц провадження № 61-6781св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щудла Андрій Михайлович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі судді Мазурик О. Ф., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 371 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % процентів річних. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 10 червня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, утворилась заборгованість у розмірі 4 395 566,97 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 728 444,62 грн; заборгованість за відсотками - 1 040 746,49 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 176 857,15 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 214 855,83 грн; інфляційні втрати за кредитом - 97 496,05 грн; інфляційні втрати за відсотками - 137 166,82 грн, яку ПАТ «Укрсоцбанк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку. Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року (у складі судді Писанця В. А.) позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 4 395 566,97 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неналежне виконання відповідачами умов договорів кредиту і поруки в частині несвоєчасного їх виконання тягне цивільно-правову відповідальність, яка передбачена статтями 526, 536, 554, 625, 1054 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі апеляційного суду від 24 січня 2019 року, не усунуті, зокрема, не сплачено судовий збір. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щудла А. М., просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що Законом України «Про судовий збір» встановлено обмеження максимальної ставки для сплати судового збору, який підлягає сплаті фізичними особами. Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд порушив принцип пропорційності, що, у свою чергу, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи інших учасників справи Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Мотивувальна частина Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що у червні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 4 395 566,97 грн. У грудні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про перегляд заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року відмовлено. Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, 09 жовтня 2018 року ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, запропоновано скаржнику надати документ про сплату 98 900,26 грн судового збору. Роз`яснено наслідки невиконання зазначених вимог ухвали апеляційного суду у встановлений строк. У березні 2019 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 24 січня 2019 року від ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої доданий дублікат квитанції про сплату 10 335 грн судового збору. Ухвалою Київського апеляційного суду міста Києва від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала, на підставі статей 185, 357 ЦПК України. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною третьою статті 406 ЦПК України передбачено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судові рішення. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) визначено, що за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що ціна позову ПАТ «Укрсоцбанк» складає 4 395 566,97 грн, а тому розмір судового збору, що підлягав сплаті у суді першої інстанції становив 65 933,50 грн. Таким чином, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції повинен складати 98 900,26 грн (65 933,50 х 150 %), у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції, установивши, що скаржник не сплатив судовий збір у належному розмірі, правильно залишив апеляційну скаргу без руху. Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Згідно з частинами першою, другою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У березні 2019 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 24 січня 2019 року від ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої доданий дублікат квитанції про сплату 10 335 грн судового збору. Установивши, що скаржник у визначений судом строк усунув недоліки апеляційної скарги лише частково, зокрема, в частині сплати 10 335 грн судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги. Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Водночас матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_2 , використовуючи передбачені вказаними нормами права механізми, просив суд його зменшити чи звільнити від його оплати через фінансову неспроможність сплатити судовий збір у передбаченому законодавством розмірі. Крім того, скаржник не подавав до суду апеляційної інстанції будь-яких заяв із поясненнями причин, що унеможливлюють виконання повністю або частково вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року, в якому зазначено, що вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан. Доводи касаційної скарги про те, що визначений судом апеляційної інстанції розмір судового збору не відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір» спростовуються вищевикладеним. При цьому відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Із наведеного слідує, що законодавець встановлює максимальний розмір судового збору для фізичної особи за дії щодо подання позовної заяви до суду, а не за подання нею апеляційної скарги на судове рішення. У цій справі позивачем є юридична особа - ПАТ «Укрсоцбанк», тому обчислення розміру судового збору за подання фізичною особою апеляційної скарги на судове рішення відбувається за правилами, передбаченими підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги) і вказаний розмір не підлягає обмеженню, передбаченому законом за подання позову фізичною особою. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 310/11180/15-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 711/4482/16-ц та від 09 жовтня 2019 року у справі № 161/15197/15-ц При цьому визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції не є позбавленням його права доступу до суду у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вказане не перешкоджає повторному зверненню відповідача з апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги (частина сьома статті 185 ЦПК України). Крім того, процесуальні норми, якими керувався суд апеляційної інстанції є зрозумілими та наслідки їх невиконання (повернення апеляційної скарги) є достатньо передбачуваними, що також свідчить про відсутність порушення статті 6 вказаної Конвенції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому вказане судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують. Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щудла Андрій Михайлович, залишити без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська