Постанова КАС ВС № 819/2954/13-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року Київ справа №819/2954/13-а адміністративне провадження №К/9901/8128/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного підприємства «Райдуга-ІС» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі за позовом Приватного підприємства «Райдуга-ІС» до Приватного підприємства «Райдуга-ІС» до Козівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, У С Т А Н О В И В: ПП «Райдуга-ІС» подало до суду позов, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000442200 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 63034 грн за основним платежем та в сумі 1 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій є припущеннями, які не підтверджуються доказами. ТОВ «АРС Трейд» на час господарських відносин було належно зареєстровано юридичною особою та платником податку на додану вартість. Господарські операції підтверджені первинними документами, на які вказав сам контролюючий орган в акті перевірки. Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 30.12.2013 задовольнив позов, скасував податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000442200 у частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 63034 грн за основним платежем та в сумі 31517 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальне вчинення господарських операцій позивача з придбання товарів у ТОВ «АРС Трейд» у березні та червні 2011 року підтверджено первинними документами: договором купівлі-продажу, податковими накладними, а перевезення цього товару самостійно позивачем - подорожніми листами, що визнано контролюючим органом також в акті перевірки. Закон не передбачає відповідальності однієї сторони за договором за дії свого контрагента при веденні господарської діяльності. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.02.2015 скасував постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 та прийняв нову постанову про часткове задоволення позову. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 000442200 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31515 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовив. Стягнув з позивача до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1095,00 грн. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до наданих працівникам податкової міліції пояснень директора ТОВ «АРС Трейд» ОСОБА_1 він на прохання незнайомих йому людей за грошову винагороду перереєстрував на своє ім`я це підприємство, при цьому до діяльності підприємства він не причетний, договірні та первинні документи на придбання - продаж товарів (робіт, послуг) не підписував. Отже, договір купівлі - продажу та податкові накладні з боку ТОВ «АРС-Трейд» підписані неуповноваженою на те особою. Оцінюючи всі докази у сукупності, суд апеляційної інстанції погодився з доводами контролюючого органу щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «АРС-Трейд». При цьому суд апеляційної інстанції визнав помилковим застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 31515 грн з огляду на положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за якими штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються в сумі не більше 1 грн за кожне порушення. Приватне підприємство «Райдуга-ІС» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення основного платежу в сумі 63034,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник зазначає, що реальність вчинення господарських операцій підтверджена первинними документами, що також визнав контролюючий орган в акті перевірки, проте помилково не визнана судом апеляційної інстанції з огляду на протокол допиту ОСОБА_1 від 26.07.2012, який станом на березень, червень 2012 року був керівником ТОВ «АРС Трейд». Наголошує на тому, що на час господарських відносин з позивачем ТОВ «АРС Трейд» було належно зареєстровано як юридична особа, як платник податку на додану вартість, подавало до контролюючого органу податкову звітність, його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано тільки 28.09.2012. Суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з`ясував обставин у справі щодо реального вчинення господарських операцій та не надав оцінку всім доказам, наданим позивачем. У разі якщо платник податку (покупець) виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит та має необхідні документальні підтвердження, то податковий кредит є правомірним, адже Податковий кодекс України не ставить зазначене право платника податку залежно від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, а так само відсутності в них основних фондів, трудових ресурсів тощо. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Окрім того, скаржник зазначає, що він оскаржив у суді податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000442200 тільки в частині визначення грошового зобов`язання за основним платежем в сумі 63034,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн, оскільки в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31516,00 грн це податкове повідомлення-рішення було скасовано Головним управлінням Міндоходів у Тернопільській області рішенням від 04.10.2013 №5024/10/19-00-10-02-06/296, проте суд апеляційної інстанції у порушення вимог частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийшов за межі позовних вимог і повторно скасував податкове повідомлення-рішення в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31516,00 грн. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.04.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Райдуга-ІС». Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М. Верховний Суд ухвалою від 09.12.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 10.12.2019, ухвалою від 10.12.2019 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 14.01.2020. Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого. Бережанська МДПІ Тернопільської області ДПС провела документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Райдуга-ІС» з питань підтвердження правових відносин з ТОВ «АРС Трейд» за березень та червень 2011 року, за результатами якої склала акт від 03.07.2013 № 138/22-134/21151938. На підставі зазначеного акта перевірки Козівська ОДПІ ГУ Міндоходів (Підгаєцьке відділення) прийняла податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 № 138/22-134/21151938 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 63034,00 грн за основним платежем та в сумі 31517 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Головне управління Міндоходів у Тернопільській області рішенням від 04.10.2013 № 5024/10/19-00-10-02-06/296 скасувало податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000442200 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31516,00 грн та залишила його без змін в іншій частині. Позивач оскаржив до суду податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 № 138/22-134/21151938 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 63034,00 грн за основним платежем та в сумі 1 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Підставою для визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 63034,00 грн слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 63034,00 грн, зокрема в сумі 32014,00 грн за березень 2012 року та в сумі 31020,00 грн за червень 2012 року, за операціями з придбання товару в ТОВ «АРС Трейд», які є нереальними. Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що позивач надав первинні документи: договір купівлі-продажу товарів, податкові накладні, подорожні листи, згідно з якими доставка товару здійснювалась самовивозом, видаткові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, проте зустрічна звірка щодо цього підприємства за період діяльності з 01.04.2010 по 31.03.2013 не проведена, про що складено акт про неможливість її проведення, а ОСОБА_1 , який значився директором цього підприємства, згідно з протоколом допиту від 26.07.2012, отриманого старшим слідчим з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, підтвердив, що не знає таке підприємство як ТОВ «АРС Трейд», на ньому не працював, ніколи не був у Хмельницькій області та будь-яких будівельних робіт не проводив, що свідчить про те, що господарська діяльність ТОВ «АРС Трейд» здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Аналіз пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, з урахуванням частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що наявність законодавчо визначених умов для формування податкового кредиту є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції між платниками податків, які значяться як покупець та постачальник, не мали реального характеру, а первинні документи не відповідають дійсності. Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) у справі про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. Суд апеляційної інстанції дослідив зазначені контролюючим органом аргументи щодо нереального вчинення між позивачем та ТОВ «АРС Трейд» господарських операцій з поставки товару та надав оцінку наданим позивачем у підтвердження фактичного придбання товарів первинним документам у сукупності з іншими доказами. Такі первинні документи суд оцінив як такі, що не підтверджують реальне вчинення господарських операцій, оскільки ці первинні документи підписані неуповноваженою особою, при цьому суд зазначив мотиви своєї оцінки досліджених доказів. Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених ними доказів обставин і не має права досліджувати та додатково перевіряти докази, надавати їм власну оцінку тощо. Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного їх застосування в частині вирішення справи щодо грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 63034,00 грн за основним платежем та в сумі 1 грн за штрафними фінансовими санкціями. Доводи позивача, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів обставин. Водночас суд касаційної інстанції вважає незаконною постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31515,00 грн, оскільки суд у порушення вимог частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції) вийшов в цій частині за межі позовних вимог, залишивши поза увагою, що позивач таких вимог не заявляв. Зважаючи на зазначене, суд касаційної інстанції задовольняє касаційну скаргу частково та скасовує постанову суду апеляційної інстанцій у цій частині. Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу Приватного підприємства «Райдуга-ІС» задовольнити частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 скасувати у частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Козівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 19.07.2013 № 0000442200 у частині визначення грошового зобов`язання зі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31515,00 грн. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна В.В. Хохуляк , Судді Верховного Суду