Постанова 4851 № 480/1885/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 р.Справа № 480/1885/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. представника позивача Страшка Є.В. представника відповідача Шаповал Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 15.10.19 року по справі № 480/1885/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН", звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0000571401 від 15.02.2019. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки, викладені у акті перевірки є помилковими, а прийняте податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0000571401 від 15.02.2019 - незаконним. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0000571401 від 15.02.2019 в частині нарахування Головним управлінням ДФС у Сумській області Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН" штрафних санкцій у розмірі 480000 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту 18 розділу IV «Порядку складання Звіту про контрольовані операції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016, № 8 із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2017р. № 468, у графах 14, 15 зазначається однакова, дата - дата переходу прав власності на товари або дата складення акту або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Пунктом 24 розділу IV «Порядку складання Звіту про контрольовані операції» встановлено, що загальною вартістю контрольованої операції є загальна вартість контрольованої операції у гривнях, за якою відповідна операція відображена у бухгалтерському обліку платника податку. Оприбуткування товару від HAYROCK SALES L.P ( Велика Британія) за період з 27.07.2017 по 31.12.2017 відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «ПАНДЕОН» наступною проводкою: Дтрах. 201.Ктрах. 632 на суму 72 350 370,14 грн. Податковим кодексом України не передбачено особливостей для встановлення дати здійснення контрольованої операції, у т. ч. у разі незавершення митної процедури декларування товарів, право власності на які вже перейшло до декларанта і, як наслідок, товари є оприбуткованими у бухгалтерському обліку платника податку - суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності. У разі зміни митної вартості задекларованих згідно з тимчасовими митними деклараціями (ТН) товарів платник податків згідно з абзацом 3 підпункту 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України має право подати новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період або уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Відповідач зауважує, що обов`язок контролюючого органу здійснювати, перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком, платника, податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК прирівнюється до їх відсутності. При цьому, нормами ПК, зокрема, пунктів 44.5 та 44.7 ст. 44 передбачені, процедури, захисту прав платника податків у разі неналежного виконання посадовими особами контролюючого органу обов`язку врахувати при перевірці всі документи, надані платником податків, в тому числі, протягом встановленого законом строку після закінчення перевірки, та у випадку втрати документів із встановленням строку на їх відновлення. Відповідач зазначає, що декларування товарів, ввезених на митну територію України з використанням тимчасової митної декларації, згідно з п. 29 «Положення про митні декларації», лише підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов`язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Головне управління ДПС у Сумській області вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи було неправильно застосовано пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39, а також п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому серед іншого зазначено, що прийняття митним органом декларації є завершальним юридичним фактом правовідносин митного оформлення. Отже, усі товарно матеріальні цінності, що були оприбутковані в бухгалтерському обілку підприємства на підставі тимчасових митних декларацій типу ТН, станом на дату балансу - 31.12.2017 року знаходились у залишках підприємства і обіковувались на рахунку "Сировина" та не приймали участі в отриманні доходу. На думку позивача, датою проведення конрольованої операції є дата переходу прав власності на товар або дата складання акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Враховуючи умови контрактів, ТОВ "Пандеон" погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що право власності на товар перейшло в 2018 році після складання відповідних актів переходу прав власності, тобто угода між юридичними особами була здійснена в іншому податковому періоді. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 11.01.2019 р. по 21.01.2019 р. ГУ ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПАНДЕОН з питань своєчасності подання звіту про контрольовані операції за 2017 рік, за результатами якої складено акт № 100/18-28-14-01/38601703/12 від 28.01.2019 р. (а. с. 27-32, том 1). На підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення рішення №0000571401 від 15.02.2019р., яким ТОВ "ПАНДЕОН" визначено штрафні санкції у сумі 515200,00 грн. (а. с. 9, том 1). Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 23.04.2019 №19060/6/99-99-11-06-05-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 15.02.2019 № 0000571401 залишено без змін (а. с. 36-38, том 1 ). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0000571401 від 15.02.2019 в частині нарахування Головним управлінням ДФС у Сумській області Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН" штрафних санкцій у розмірі 480000 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Відповідно до п. п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу у звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді. У ризі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків мас право подати: - новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період: - уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120,3 та 120.4 статті 120 нього Кодексу. Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції. Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики. Згідно статті 260 Митного кодексу України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання проподання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією органом доходів і зборів бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і рішення органу доходів і зборів за результатами такого дослідження (аналізу, експертизи) не може бути прийнято у 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, цей строк продовжується органом доходів і зборів, але не більше ніж на 15 днів. Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття органом доходів і зборів тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар. Згідно ст.29 Митного кодексу України декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або повноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли: точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження; у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв`язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо; відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу. Тимчасова митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов`язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Прийняття митним органом декларації (ДТ) є завершальним юридичним Фактом правовідносин митного оформлення. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем визначено порушення ТОВ "ПАНДЕОН" п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України у частині невключения до звіту про контрольовані операції за 2017 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції. Так, матеріали справи містять звіт про контрольовані операції за 2017 рік по взаємовідносинах з нерезидентом НAYROCK SALES L.P ( Велика Британія), який не сплачує податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації такого нерезидента, та/або не є податковим резидентом держави, в якій він зареєстрований як юридична особа, та входить до переліку організаційно-правових форм, затверджених постановою КМУ від 04.07.2017 №

480. Умови контрактів з нерезидентом передбачають базис поставки товарів та сировини: СРТ - Суми, Україна. Тобто право власності на товар переходить при надходженні товару на митний склад м. Суми. Змінами №1/2 до контракту №НР17-2709 від 27.09.2017 року передбачено, що «п.1 Контракту доповнити п.1.5 Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент складання акта перехода права власності, після повної оплати за товар» (а.с. 185,190 том.1). Надалі сторонами угоди було підписано Акти звіряння взаємних розрахунків за період січень 2017 року-травень 2018року та за період з січня 2017 року по травень 2018 року (а.с. 186, 191 том.1). Також, сторонами угоди складено акти переходу права власності (а.с. 4,7,10,14,17,20,23,26,29,33,36,40,43,46,49,52,55,58,62,66,70,74,77,81,85,89 том.2). актів переходу права власності,що стало підставою для включення вищезазначених господарських операцій до складу контрольованих операцій за 2018 рік з відображенням відомостей в звіті про контрольовані операції 2018 року. Товарно-матеріальні цінності по деклараціях , що є предметом судового спору, знаходились на зберіганні у підприємства ,та не приймали участі в отриманні доходу ,так як є контрольованими операціями 2018 року . Відповідно до пояснень представника позивача наданих в суді апеляційної інстанції, відповідно до наказу про облікову політику підприємства ТОВ «Пандеон» дані бухгалтерського обліку на підприємстві коригуються з урахуванням моменту (дати ) переходу права власності за господарськими операціям з відповідними контрагентами нерезидентами, зберігання запасів на підприємстві здійснюється в залежності від виду запасів, технології виробництва, умов поставок, умов збуту, а саме - для запасів, шо не належать підприємству, виділені окремі місця зберігання від других запасів. Приймання уберігання ,відпуск і облік запасів в місцях зберігання здійснює матеріально-відповідальна особа. При прийманні запасів на відповідальне зберігання матеріально-відповідальна особа проводить перевірку відповідності запасів асортименту кількості, вазі, якості, що зазначені в супроводжуючих документах. Матеріально- відповідальною особою в місцях зберігання запасів ведеться облік на складі з застосуванням карток складського обліку форми № М-17. Картки складського обліку оформляються матеріально-відповідальною особою на підставі актів приймання передачі на зберігання та актів передачі-приймання зі зберігання, в відповідності з номенклатурою запасів йа наступні товарно-матеріальні цінності: надходження та використання (повернення) давальницької сировини; надходження і рух запасів на підставі договорів комісії(консигнації); надходження і рух запасів,що отримані від постачальника в оплаті яких відмовлено в наслідок порушення договірних зобов`язань (невідповідності асортименту, якості, термінам поставки запасів, технічним умовам); отримання запасів, що в відповідності з домовленостями заборонено використовувати до оплати їх вартості; якщо сплачені та прийняті покупцем у підприємства -постачальника запаси на території (на складі в цеху) останнього тимчасово залишаються у підприємства- постачальника по погодженню (зверненню) покупця в зв`язку з відтермінуванням відвантаження (вивозу, відправки)запасів покупцю; перевищення кількості фактично отриманих запасів над кількістю, зазначених в розхідних документах постачальника якщо право власності на запаси, що надійшли на підприємство, не переходить до підприємства по інших причинах; прийняття запасів на відповідальне зберігання. Товариство є особою відповідальною за фінансове врегулювання, до моменту переходу права власності, товар зберігався на території підприємства, в окремих складських приміщеннях та не використовувався в господарській діяльності підприємства. Колегія суддів дослідивши надані позивачем відомості, що зазначені в картах складського обліку, товарно - матеріальні цінності, що були прийняті підприємством на зберігання на підставі актів приймання - передачі на зберігання які є предметом судового спору, знаходились на зберіганні у підприємства, та не приймали участі в отриманні доходу, так як є контрольованими операціями 2018 року . Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що всі товарно-матеріальні цінності, що були оприбутковані в бухгалтерському обліку підприємства на підставі тимчасових митних декларацій типу ТН, станом на дату балансу - 31.12.2017 року знаходились на залишках у підприємства і обліковувались на рахунку 201 «Сировина» та не приймали участі в отриманні доходу. Відповідно до п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів. Відповідно до п.п. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України. Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку. Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: - держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; - держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією. Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни. У графах 14, 15 розділу «Відомості про контрольовані операції» Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8 «Про затвердження форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції» який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2016 за № 187/28317, зазначається дата переходу прав власності на товари або дата складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Отже, датою проведення контрольованої операції є дата переходу прав власності на товар або дата складення акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно п. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 1 ст. 697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Сторони вільні у визначенні умов договору, у тому числі визначення дати переходу права власності на товар. Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що право власності на товар перейшло в 2018 році після складання відповідних актів переходу прав власності, тобто угода між юридичними особами була здійснена в іншому податковому періоді. Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації. Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0000571401 від 15.02.2019 в частині нарахування Головним управлінням ДФС у Сумській області Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН" штрафних санкцій у розмірі 480000 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року по справі № 480/1885/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року по справі № 480/1885/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 15.01.2020 року