Постанова 4850 № 265/7684/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року справа № 265/7684/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 листопада 2019 року (повний текст складено 02 грудня 2019 року в м. Маріуполі Донецької області) у справі № 265/7684/19 (суддя в 1 інстанції - Козлов Д.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що постановою представника відповідача ЕАК № 1668141 від 25 жовтня 2019 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він нібито 25 жовтня 2019 року о 20:11 год., керуючи автомобілем «Шевролет Вольт» № ВН НОМЕР_1 по вул. Новоросійській 63, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР. Вважаючи таку постанову незаконною, оскільки він правил дорожнього руху не порушував, зазначав, що працівники поліції жодних належних та допустимих доказів скоєного ним порушення не надали. Також вказував, що відносно нього протиправно не було складено протокол про адміністративне правопорушення, а справа була розглянута не за місцем розташування управління патрульної поліції, а на місці його зупинки працівниками поліції. Також йому не були роз`яснені передбачені законом права, через що було порушено його право на захист, оскільки розгляду справи не було, а поліцейський одразу виніс постанову про накладення на нього стягнення. На підставі викладеного просив суд скасувати постанову від 25 жовтня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення, закривши провадження по справі. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 листопада 2019 року у справі № 265/7684/19 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена відповідачем не у відповідності до вимог статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, без відображення всіх необхідних відомостей. На думку скаржника, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відеозапис з відеореєстратора відповідача є належним доказом у справі та підтвердженням скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки пристрій на який воно зафіксовано не вказано у спірній постанові. При цьому посилався на правову позицію Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15 листопада 2018 року. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне. Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення ЕАК № 1668141 від 25 жовтня 2019 року працівником поліції Соміковим С.К. встановлено, що 25 жовтня 2019 року об 20-11 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Шевролет Вольт» н/з ВН НОМЕР_1 , по вул. Новоросійській 63 в м. Маріуполі не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР, за що позивача було притягнуто до відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП до 425 грн. штрафу. Спірним питанням у справі є правомірність прийняття вищевказаної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятої спірної постанови, а позивачем порушено ПДР. За висновком суду першої інстанції, факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху підтверджений належними та допустимими доказами, відеозаписом з відео реєстратора відповідача. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно вимог п. 9.2 «б» Правил Дорожнього руху України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Як встановлено в суді першої інстанції, позивач 25 жовтня 2019 року, керуючи автомобілем «Шевролет Вольт» н/з ВН НОМЕР_1 , по вул. Новоросійській 63 в м. Маріуполі не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР. Зазначені обставини фіксувались на відеореєстратор, з даних якого суд першої інстанції встановив, що позивач, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме порушив п. 9.2 «б» ПДР України. Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 283 КАС України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580), поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону № 580, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже, наданий відповідачем відеозапис може слугувати доказом в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм даного Кодексу. Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку встановленого законом. Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідачем надано до матеріалів справи диск з записом з відеореєстратора поліцейського автомобіля. Згідно із пунктом 5 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Разом з тим, додатком 5 до Інструкції № 1395 передбачено зазначення у постанові про адміністративне правопорушення доказів вчинення правопорушення (пункт 8 - «До постанови додаються…»). Як встановлено з матеріалів справи, що наданий відповідачем до суду диск із записом відеореєстратора патрульного автомобіля щодо фіксування факту правопорушення, не зазначений в пункті 8 оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим остання не може бути визнана такою, що складена у відповідності до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395. Інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем порушення пункту 9.2 «б» Правил дорожнього руху відповідачем не надано. Оскільки, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, який наданий лише до суду, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вину позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.04.2018 (справа № 202/2862/17 (2-а/202/143/2017) , від 26.04.2018 (справа № 200/5590/17(2а/200/669/17)), від 20.12.2019 року (справа № 191/1060/17 (2-а/191/94/17)), від 23.12.2019 (справа № 524/253/17). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (ч. 3 ст. 286 КАС України). Суд апеляційної інстанції вважає належним способом захисту порушених прав позивача - скасування зазначеної постанови серії ЕАК № 1668141 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 425 грн. та закриття справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнивши позовні вимоги. Керуючись статтями 23, 33, 271, 272, 286, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 листопада 2019 року у справі № 265/7684/19 - задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 листопада 2019 року у справі № 265/7684/19 - скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити. Постанову ЕАК № 1668141 від 25 жовтня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення. Повне судове рішення складено 15 січня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Е.Г. Казначеєв І.В. Сіваченко