Постанова 4815 № 2-2487/11

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2020 року м. Рівне Справа № 2-2487/11 Провадження № 22-ц/4815/92/20 Головуючий у Рівненському міському суді: суддя Ковальов І.М. Ухвалу суду першої інстанції постановлено повним текстом о 10 год. 47 хв. 21 листопада 2019 року в м. Рівне Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя: Хилевич С.В. судді: Гордійчук С.О., Бондаренко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" - адвоката Панаса Володимира Степановича на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2019 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в: В листопаді 2019 року в суд звернулася ОСОБА_1 із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Вмотивовуючи свою вимогу, покликалася на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2011 року, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку 33 499,14 доларів США та 58 359,08 гривень шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме гараж загальною площею 306,3 м2, що знаходиться у АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , і на інше майно відповідачів в межах суми позовних вимог. Крім того, стягнуто 1 700 гривень державного мита та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. На виконання заочного рішення місцевим судом було видано виконавчий лист, зміст якого відповідав резолютивній частині самого рішення суду. Згодом постановою Апеляційного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором із солідарних боржників та звернення стягнення на заставлене майно скасовано. ПАТ АБ "Укргазбанк" у задоволенні позову до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та на інше майно відповідачів в межах суми позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін. 25 вересня 2019 року дізналася, що 13 липня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист у справі №2-2487/11 про стягнення з неї на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" грошових коштів. Вважає, що виконавчий лист не відповідав рішенню суду, позаяк у ОСОБА_1 не було зобов`язань перед банком щодо солідарного погашення заборгованості за кредитним договором. З наведених мотивів просила визнати виконавчий лист, виданий 13 липня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області у цивільній справі №2-2487/11, таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 листопада 2019 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 та зупинено виконання за виконавчим документом виконавче провадження ВП №57109203 з примусового виконання виконавчого листа в справі №2-2487/11 виданого 13 липня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області, яке перебуває на виконанні у державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ в Рівненській області Невідомського В.В. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2019 року зупинено провадження у справі за заявою боржника ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в справі №2-2487/11 до розгляду цивільної справи №2-2487/11 за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором із солідарних боржників та звернення стягнення на заставлене майно яка на даний час перебуває у Верховному Суді. На ухвалу суду представником ПАТ АБ "Укргазбанк" - адвокатом Панасом В.С. подано апеляційну скаргу, де покликався на її незаконність і необґрунтованість. На її обґрунтування зазначав, що зупинення провадження у справі, яка відповідно до ч.3 ст. 432 ЦПК України повинна розглядатися в десятиденний строк та в якій зупинено виконання за виконавчим листом порушує права банку як стягувача. Місцевий суд, зупиняючи провадження за заявою ОСОБА_1 до розгляду цивільної справи №2-2487/11 Верховним Судом не звернув уваги на те, що ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2018 року у цивільній справі №2-2487/11 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволення клопотання про зупинення виконання рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2011 року та постанови апеляційного суду від 15 березня 2018 року. Стверджував, що посилання суду на п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України безпідставні, оскільки немає об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Суд не міг посилатися на неможливість розгляду справи, коли надані представником банку докази дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а саме рішення судів які набрали законної сили, обставини в яких не підлягають доказуванню відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України. За викладених обставин просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи особи, що падала апеляційну скаргу колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд попередньої інстанції після того, як заслухав думку присутніх в судовому засіданні учасників справи щодо ініційованого ним же питання про зупинення провадження до розгляду цивільної справи №2-2487/11 Верховним Судом, покликаючись на норми п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, вирішив застосувати такий процесуальний захід. Проте колегія суддів з таким висновком не згодна. Встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором із солідарних боржників та звернення стягнення на заставлене майно. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку грошові кошти в сумі: сума кредиту, що стягується достроково - 18083,43 доларів США; прострочена заборгованість по кредиту - 12940,87 доларів США; прострочена заборгованість по процентах -2474,84 доларів США; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту -35 842 гривень; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів -3 489,58 гривень; штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета за не страхування предмету іпотеки -19 027,50 гривень; а всього: 33 499,14 доларів США та 58359,08 гривень, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №41/08/І-МБ-04 від 23 липня 2008 року (гараж (літ. Г-1) загальною площею 306,3 м2., який знаходиться у АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу (ВВС №530309), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. 05 квітня 2004 року за реєстровим №2007, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15 квітня 2004 року за реєстраційним №4001045 та на інше майно відповідачів в межах суми позовних вимог та судові витрати по справі, а саме сплачене державне мито в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 гривень (а.с.4-7). Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України (в редакції, чинній на день ухвалення рішення місцевим судом) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором із солідарних боржників та звернення стягнення на заставлене майно скасовано. ПАТ АБ "Укргазбанк" у задоволенні позову до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 4Г/08/К-МБ-04 від 23 липня 2008 року, укладеного між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 , шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 41/08/І-МБ-04 від 23 липня 2008 року (гараж літ.Г-1) загальною площею 306,3 м2, який знаходиться у АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. 05 квітня 2004 року і за реєстровим № 2007 зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15 квітня 2004 року та на інше майно відповідачів в межах суми позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з дня її прийняття (ч.1 ст. 384 ЦПК України). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, якою керувався суд попередньої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Між тим, судом не враховано, що за структурою Цивільного процесуального кодексу України вказана правова норма, що визначає обов`язок суду зупинити провадження у справі, міститься у Главі 8 Розділу ІІІ "Позовне провадження" і застосовується при розгляді справи судом у порядку позовного провадження. Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню врегульовано спеціальними правилами розділу VI ЦПК України. Тобто процесуальна процедура розгляду відповідної заяви є спеціальною, а зазначений розділ не містить обов`язку суду щодо зупинення провадження у даній категорії справ. Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року справа № 824/239/2018, провадження № 61-49071ав18, і хоча обставини та відносини відрізняються, сама суть сформованого висновку зводиться до того, що положення п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, не підлягають застосуванню при вирішенні питань про наявність підстав для зупинення провадження у справах, де визначено спеціальну процедуру їхнього розгляду. Безпідставно зупинивши провадження у справі, суд порушив розумні строки її розгляду, які відповідно до ч.3 ст. 432 є стислими - становлять десять днів. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Поготів, не може бути підставою для зупинення провадження у справі касаційне оскарження судових рішень, оскільки вони вже набрали законної сили, що узгоджується із іншою усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 03 травня 2018 року в справі № 752/9802/17, провадження № 61-612св17 та від 17 квітня 2019 року, справа № 752/1914/16-ц, провадження № 61-49105св18. Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як видно, суд першої інстанції уваги на наведене не звернув, неправильно застосував норму процесуального права, що призвело до постановлення ухвали про зупинення провадження в справі, де передбачені стислі строки розгляду, тому оскаржуване судове рішення не може залишатися чинним. Підставою для скасування ухвали суду як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в порядку ст. 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення судових витрат у справі, то оскільки суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу та направляє справу до суду попередньої інстанції для продовження розгляду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним заяви по суті в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України (абз. третій п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10214 №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"). Керуючись ст. 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" - адвоката Панаса Володимира Степановича задовольнити. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.О. Гордійчук Н.В. Бондаренко