Постанова 4817 № 607/25824/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/25824/19Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 33/817/18/20 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ст. 173 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: потерпілого ОСОБА_1 представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Горського О.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2019 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2019 року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП провадженням закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення. Закриваючи провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 дрібно хуліганства, адміністративна відповідальність за яке передбачена статтею 173 КУпАП. В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.11.2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції допустив неповноту при розгляді адміністративного матеріалу, яка полягає в тому, що ні він, ні свідки не були викликані в судове засідання і, відповідно, судом не було заслухано їх пояснення щодо обставин правопорушення. Вважає, що суд дав неправильну оцінку відеозапису, що був долучений до матеріалів справи при подачі заяви до правоохоронних органів. На думку апелянта, суд повинен критично оцінити покази ОСОБА_2 , як такі, що надані з метою уникнення відповідальності. Одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин. Посилається на те, що участі у розгляді справи судом першої інстанції він не приймав, а оскаржувану ним постанову отримав лише 09 грудня 2019 року після подання заяви на отримання копії рішення суду. Заслухавши апелянта ОСОБА_1 , який просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП; представника ОСОБА_1 адвоката Горського О.І., який підтримав подану апеляційну скаргу і також просить скасувати постанову місцевого суду особу та прийняти рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного хуліганства; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до наступних висновків. Відповідно до матеріалів справи, процесуальний статус ОСОБА_1 при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення від 31.10.2019 р. відносно ОСОБА_2 , визначено як "потерпілий". Відповідно до ст.269 КУпАП, якою регламентовано права потерпілого у справах про адміністративні правопорушення, потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення. Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи судом не повідомлявся і участі в розгляді справи судом першої інстанції не приймав. Копія постанови у справі про адміністративне правопорушення від 04.11.2019 р йому не направлялася. За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено ОСОБА_1 з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити. Згідно зі ст.245 КупАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст.173 КУпАП, дрібним хуліганством є нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об`єктом захисту від неправомірних посягань в даному випадку є громадський порядок, тобто система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об`єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі. При цьому, обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП є хуліганський мотив. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №483546 від 31.10.2019 року, який був предметом розгляду суду першої інстанції ОСОБА_2 , перебуваючи в громадському місці, висловлювався нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_1 та образливо чіплявся, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. Проте, як встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення у вигляді дрібного хуліганства, відповідальність за яке передбачена ст.173 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки висловлювання нецензурних слів під час сварки або конфлікту утворює дрібне хуліганство лише за умови наявності хуліганського мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи порушити не тільки громадський порядок, але й проявити неповагу до суспільства чи окремої особи без вагомих на те причин, що в даному випадку відсутнє. Як встановлено під час апеляційного розгляду з пояснень ОСОБА_1 , між ним та ОСОБА_2 тривалий час існують неприязні стосунки, через які фактично мав місце конфлікт 30.09.2019 року. Цим підтверджується, що ОСОБА_2 діяв не з хуліганського, а через особисті неприязні стосунки, а тому його дії по відношенню до ОСОБА_1 не носили безпричинного характеру, що є однією з обов`язкових ознак хулігаства. Окрім того, зазначивши в протоколі про адміністративне правопорушення про вчинення правопорушення у громадському місці в 15 год. 30 хв., що передбачає наявність очевидців такої події, в матеріалах справи відсутні пояснення свідків, а також не вказані вони у протоколі. Тому, доводи апелянта про необхідність допиту свідків по справі, з урахуванням досліджених в апеляційній інстанції матеріалів провадження, є безпідставними. Що стосується відеозапису, який міститься на CD-диску долученому до матеріалів справи, то його перегляд під час апеляційного розгляду підтверджує висновок місцевого суду про відсутність будь-якої доказової інформації щодо вчинення ОСОБА_2 правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 173 КупАП. За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_2 немає ознак як об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, яка полягає в умисному вчиненні з хуліганських мотивів будь-яких дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян, а також суб`єктивної сторони даного правопорушення, яка характеризуватися наявністю вини у формі умислу, що є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно, з дотриманням вимог ст.251 КУпАП дослідив докази у справі та відповідно до ст.252 КУпАП дав їм належну правову оцінку. З огляду на викладене, вважаю, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2019 року, яка оскаржується потерпілим, є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2019 року. Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2019 року, якою адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП провадженням закрито згідно п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення - без змін Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя - підпис