Постанова 4811 № 459/169/19

Справа № 459/169/19 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І. Провадження № 22-ц/811/3521/19 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія:41 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: головуючого - судді Цяцяка Р.П., суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Цапа П.М., Гнатишака О.В. - представника АТ КБ «ПриватБанк», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 17 вересня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк"; в подальшому - „Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути зі згаданої відповідачки на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.07.2010 року в розмірі 85 463 грн. 46 коп. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 19.07.2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 25 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Однак, взятих на себе зобов`язань відповідачка не виконувала, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 06.12.2018 року становить 85 463 грн. 46 коп., яка і є предметом позовних вимог (а.с. 2-4). Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.07.2010 року у сумі 38 986 грн. 65 коп., що становить суму непогашеного тіла кредиту. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат (а.с. 47-50). Дане рішення оскаржив Банк. Апелянт просить оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог скасувати і в цій частині ухваити нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що за відсутності будь-яких заперечень відповідача суд не вправі був відмовляти у задоволенні частини позовних вимог лише посилаючись „на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі" (а.с. 56-60). Судова повістка, надіслана судом на останню відому адресу місця проживання відповідачки (зазначену нею в укладеному 19.07.2010 року з Банком кредитному договорі), повернулася без вручення її адресату - з відміткою пошти «за відсутністю адресата» (а.с. 80, 81), а відтак відповідачку (у відповідності до частини 11 статті 128 ЦПК України) було викликано до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 75, 76). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Частиною 2 статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 4 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено (зокрема) неправильне застосування норм матеріального права. Аналогічне за змістом положення міститься і у частині 3 статті 400 ЦПК України, якою також встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено (зокрема) неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з вище наведеного, суд будь-якої інстанції не вправі допускати неправильного застосування норм матеріального права - незалежно від того, чи міститься посилання на таке неправильне застосування норм матеріального права в доводах іншої сторони спору. Наведене не суперечить засадам загальності сторін, оскільки даний принцип полягає у прояві в змагальності формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі, та забезпечує повноту дослідження обставин справи. За змістом положень статей 411 (частина 5) та 417 (частина 1) ЦПК України, висновки та вказівки судів касаційної інстанції є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанцій. Пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках діє як суд касаційної інстанції з метою забезпечення однакового застосування норм права касаційними судами. За вище наведеного суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вправі був посилатися на правові позиції, що були викладеними Великою Палатою Верховного Суду в судових рішеннях за наслідками розгляду цивільних справ з аналогічних правовідносин - з застосуванням тих же норм права, які застосував Верховний Суд при ухваленні цих судових рішень. В той же час, доводи суду, які наведені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, апелянтом належними та допустимими доказами не спростовано. За вище наведених обставин доводи апеляційної скарги стосовно того, що за відсутності будь-яких заперечень зі сторони відповідача суд не вправі був відмовляти у задоволенні частини позовних вимог лише посилаючись „на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі", до уваги прийматися не можуть. А інших доводів на спростування висновків, які містяться в оскаржуваному рішенні, апеляційна скарга не містить. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 17 вересня 2019 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 15 січня 2020 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Крайник Н.П. Шеремета Н.О.