Постанова 4804 № 242/4276/17

22-ц/804/410/20 242/4276/17 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „09" січня 2020 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 242/4276/17 Номер провадження 22-ц/804/410/20 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Кочегарової Л.М., Попової С.А. за участю секретаря: Єфремової О.В. учасники справи : позивач - АТ КБ «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 листопада 2019 року головуючого судді Черкова В.Г. із складанням повного тексту судового рішення 07 листопада 2019 року по цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 29 січня 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 31 липня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 46 894,43 грн., з яких: 1005,85 грн. - заборгованість за кредитом; 38 579,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2 209,26 грн. - штраф (процентна складова). Тому, просили стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судовий збір у розмір 1600 грн. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 04 листопада 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів скарги зазначено, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки згідно з довідкою про картки клієнта видані за договором, основною карткою за договором є картка за № НОМЕР_1 , яка видана клієнту у 2011 році. В подальшому карта перевипущена та позичальнику надана картка за № НОМЕР_2 , зі строком дії до березня 2016 року. Про факт отримання кредитної картки № НОМЕР_2 , свідчить надана банком виписка по рахунку клієнта, з якої вбачається, що відповідач користувався вказаною карткою, знімав кошти з банкоматів. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, зазначено, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 31 березня 2016 року, позов подано до суду у 2017 році, тобто в межах позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 мотивований законністю та обґрунтованістю рішення. Зокрема,щодо доданих до апеляційної скарги довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна,30 днів пільгового періоду» та виписки по рахункам(карткам) зазначив,що при поданні позову до суду не було залучено в якості доказу довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та виписку по рахунку (картки).В апеляційній скарзі немає обґрунтування поважності причин не подання вищезазначених доказів до суду першої інстанції. Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що згідно довідки про картки клієнта видані за договором, основною карткою за договором є картка за № НОМЕР_1 , яка надана клієнту у 2011 році. В подальшому картка перевипущена та позичальнику надана картка № НОМЕР_3 , зі строком дії до 03/16, тобто до 31 березня 2016 року.Але ні в самій позовній заяві, ні в матеріалах справи немає відомостей про строк дії основної картки № НОМЕР_1 , та немає відомостей (додатків) про перевипущену картку № НОМЕР_3 , та про це не було заявлено у судовому засіданні представником позивача протягом розгляду справи у суді першої інстанції. В матеріалах справи немає довідки про картки клієнта,на яку посилається апелянт.Також, в позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29 січня 2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. З розрахунку заборгованості та із позовної заяви вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 30% на рік, потім процентна ставка була змінена, а саме з 1 вересня 2014 року збільшена до 34,80% , а з 01 квітня 2015 року - до 43,20%. Доказів щодо належного повідомлення боржника про зміну умов кредитного договору щодо підвищення процентної ставки, тобто доведення факту вручення його відповідачу, позивачем не надано. Крім того, з умовами і правилами надання банківських послуг його не ознайомлювали взагалі. Додані до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку, які не містять його підпису, підтверджує факт його необізнаності з умовами кредитування, а також факт не укладення кредитного договору. З долучених до заяви-анкети умов і правил вбачається, що для даного кредитного договору передбачений особливий строк повернення кредиту у разі прострочення виконання зобов`язань. Зокрема, відповідно до п.п. 2.1.1.12.4.,2.1.1.12.6.4 умов та правил, у зв`язку із наявністю простроченого кредиту (овердрафту), термін повернення кредиту у повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; терміном повернення кредиту у повному обсязі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості - 23 січня 2014 року, і саме з цієї дати починається спливати строк позовної давності. Отже, у разі непогашення суми простроченого кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії) овердрафту або його частини понад 210 днів увесь кредит вважається простроченим та нарахування з дати переведення кредиту у статус прострочених боргових зобов`язань проводяться згідно з п.п.2.1.1.12.6.1. Таким чином, після 23 січня 2014 року кредит став простроченим відповідно до п. 2.1.1.12.4, 2.1.1.12.6.4 умов та правил надання банківських послуг, і з цієї, дати могла нараховуватись виключно пеня за кредитним договором відповідно до п. 2.1.1.12.6.1, проте не повинні, нараховуватись відсотки. Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 05 жовтня 2017 року, тобто за межами строку позовної давності. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін,а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні апеляційного суду представник АТ КБ «ПриватБанк» Малервейн М.С. підтримала доводи апеляційної скарги, додаткові письмові пояснення представника долучені до матеріалів справи . У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Дальгіс Л.О. не з*явилися,належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання 24 грудня 2019 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.10-12 за №1418 (а.с 147-148 ). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно кредитного договору від 29 січня 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно розрахунку заборгованості, станом на 31 липня 2017 року утворилася заборгованість у сумі 46 894,43 грн., з яких: 1005,85 грн. - заборгованість за кредитом; 38 579,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2209,26 грн. - штраф (процентна складова). З 26 травня 2013 року відповідач не здійснює операцій по картрахунку, не виконує кредитних зобов`язань. Позивачем зазначено, що строк позовної давності не сплинув, оскільки клієнт ОСОБА_1 отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня березня 2016 року. Проте,згідно матеріалів справи,анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 29 січня 2011 року отримав картку № НОМЕР_1 . Доказів на підтвердження отримання відповідачем перевипущеної картки № НОМЕР_3 зі строком дії до останнього дня березня 2016 року суду позивачем не надано. Також, не надано належних доказів на підтвердження того, що зазначена картка стосується анкети-заяви ОСОБА_1 від 29 січня 2011 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи. Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України). При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу. Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору. Аналогічні позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14 цс14 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154 цс15. До апеляційної скарги позивачем надано копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна,30 днів пільгового періоду» по договору № SAMDN50OTC004074156,ІПН НОМЕР_4 , яка підписана ОСОБА_1 29 січня 2011 року ,із вказівкою номеру картки № НОМЕР_1 , із зазначенням про ознайомлення останнього з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна,30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів (а.с.125). При цьому ,апеляційний суд ,відхиляє доводи відзиву відповідача про неможливість прийняття вказаної довідки , як доказу,оскільки відповідно до вимог ст.367 ЦПК України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ,та суд апеляційної інстанції досліджує докази,що стосуються фактів,на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Так, за умовами договору, погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, тому початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання. Згідно з п.1.1.1.50 мінімальний обов*язковий платіж-розмір боргових зобов*язань клієнта,які щомісячно підлягають сплаті клієнтом протягом строку дії картки. З розрахунку заборгованості вбачається,що остання сплата платежу у розмірі 200 грн. була здійснена відповідачем 25 травня 2013 року . Оскільки наступний місячний платіж відповідач повинен був внести до 25 червня 2013 року, строк дії основної картки № НОМЕР_1 за договором позивач ніякими належними та допустимими доказами не підтвердив, а із позовом про повернення кредиту в повному обсязі банк звернувся 05 жовтня 2017 року ,тому висновок суду першої інстанції про звернення банку з позовом поза межами позовної давності ґрунтується на правильному застосуванні судом норм матеріального права. Доказів того, що нова - перевипущена платіжна картка, на яку банк посилається, зокрема, платіжна картка № НОМЕР_3 , без зазначення дати відкриття та терміном дії до 31 березня 2016 року , була отримана позичальником саме на виконання і обслуговування укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору кредиту від 29 січня 2011 року № б/н, а не для обслуговування будь-якого іншого банківського продукту із відповідачем, банк не надав. Строк та подовження строку дії кредитного договору б/н від 29 січня 2011 року за карткою № НОМЕР_1 ,позивачем не доведений належними і допустимими доказами та такі докази не були надані ні суду першої інстанції,ні апеляційному суду. Отже, з урахуванням здійснення відповідачем останнього платежу у розмірі 200 грн. 25 травня 2013 року ,приймаючи до уваги постанову Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року по справі № 6-154цс15 щодо обчислення загального строку позовної давності з моменту настання строку погашення чергового щомісячного платежу, такий строк у даній справі спливає у червні 2016 року. Натомість банк звернувся із позовом до відповідача у жовтні 2017 року. Виписка по картковому рахунку за основною карткою № НОМЕР_1 доводів позивача не підтверджує. Доказів на підтвердження строку дії картки,продовження (пролонгації) строку дії платіжної картки № НОМЕР_1 по кредитному договору б/н від 29 січня 2011 року станом на дату звернення до суду з позовом (жовтень 2017 року ) позивачем не надано, тому наявні підстави для застосування позовної давності до вимог про стягнення кредитної заборгованості, про що заявлено відповідачем. За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права, а відповідач наполягав на застосуванні позовної давності,апеляційний суд вважає, що були усі підстави для відмови у задоволенні позову. Перевірені доводи апеляційної скарги є безпідставними,обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні , судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи ,викладені в апеляційній скарзі ,фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці,проте,відповідно до вимог ст.89 ЦПК України ,оцінка доказів є виключною компетенцією суду,переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена . Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи ,перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку . Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 14 січня 2020 року. Судді: