Постанова 4804 № 236/2996/19

Єдиний унікальний номер 236/2996/19 Номер провадження 22-ц/804/102/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі : головуючого - судді - Мірути О.А. суддів: Космачевської Т.В., Соломахи Л.І. за участю секретаря судового засідання - Цимбала Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 263/2996/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 вересня 2019 року у складі судді Саржевська І.В., - В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 11 518, 72 грн., посилаючись на наступне. В період з 24 червня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала машиністом крана (кранівником) 4 розряду виробничого підрозділу «Луганська дистанція колії» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничих перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року ПАТ «Українська залізниця» перейменовано в АТ «Українська залізниця». З березня 2017 року відповідач виплату заробітної плати припинив, хоча продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 15 789 гривень 01 копійка (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 11 518 гривень 72 копійки), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи, яка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки усі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишились на території, непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна м. Лиман Донецької області), куди вони були здані нею особисто в жовтні 2017 року. Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено повністю, стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 11 518 грн. 72 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Судове рішення мотивоване тим, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі відповідач АТ «Українська залізниця» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, а також неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Апелянт, зазначає, що відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення. Наслідком вказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. У зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень «Регіональної філії «Донецька залізниця» виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, відсутністю зв`язку з виробничими підрозділами та не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати (штатній розпис, розцінки та норми праці, табелі обліку використання робочого часу, розпорядження про надбавки та премії), нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року припинено. Внаслідок зазначеного заборгованість з виплати позивачу заробітної плати на теперішній час відсутня. Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст. 116 КЗпП України. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором. Про неможливість виконання відповідачем обов`язків, передбачених чинним законодавством, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили ), зазначила Торгово-промислова палата України у своєму Науково-правовому висновку від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2. Суд дав неналежну оцінку цьому висновку. Відповідач не має можливості підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат. Також вважає, що надані позивачем докази - розрахункові листи за спірний період не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки відсутні відомості щодо повноважень осіб, які їх підписали та підписи посадових осіб не завірені печаткою. Розрахунок за березень-червень не підтверджений матеріалами справи. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду на 14 січня 2020 року сторони не з`явилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені. Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи 14 січня 2020 року повідомлена відповідно до частини першої статті 11 Закону України від 12 серпня 2014 року №1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 14 листопада 2019 року та 02 грудня 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу ухвали суду про призначення справи до розгляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Як вбачається з копії записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 по 17 липня 2017 року працювала машиністом крана (кранівником) 4 розряду виробничого підрозділу «Луганська дистанція колії» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничих перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с.10-18). 17 липня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.18). В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 0 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано. Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня - липень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати: березень - 1435, 81 грн., квітень 2017 року - 1604, 28 грн., травень 2017 року -1771, 38 грн., червень 2017 року - 1771, 38 грн., липень 2017 року - 4532, 87 грн.( в тому числі вихідна допомога при звільненні) (а.с. 22-26). До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340). Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, які підписані, головним бухгалтером, працівником кадрових служби, головним інженером, відповідно до яких позивачем за березень відпрацьовано 11 дні, за квітень, за травень, за червень, за липень - «0» (а.с.28-38). Відповідно до копії журналу простою по цеху № 17 ВП «Луганська дистанція колії», ОСОБА_1 перебувала у простої у березні 10 днів (80 год.), у квітні 18 (144), у травні 20 (159), у червні 20(159), у липні 11(88) (а.с. 39-58). Відповідно до довідки про нараховані до виплати та несплачені суми заробітної плати, підписаної головним бухгалтером та заступником начальника підприємства, сума нарахованої до виплати заробітної плати ОСОБА_1 складає: березень 2017 року - 1435, 81 грн., квітень 2017 року - 1604, 28 грн., травень 2017 року - 1771, 38 грн., червень 2017 року-1771, 38 грн., липень - 4532, 87 грн. (а.с.21) Згідно довідки відповідача по справі від 11 жовтня 2019 року № 725 /900 ОСОБА_1 доход за останні 6 місяців становив за січень 2017 року у сумі - 2 947, 19 коп., за лютий 2017 року - 4 623, 47 грн., за березень 2017 року - 1898, 93 грн., за квітень - липень 2017 року - 0, 00 коп. (а.с.88). Згідно до розрахунку оплати середньої зарплати ОСОБА_1 складає за березень 2017 року у сумі 1564, 20 грн., за квітень- 2017 року -0, 00 коп. Вихідна допомога у сумі 3237, 30 грн. (а.с. 89). Відповідно до видаткового касового ордеру від 01 березня 2019 року ОСОБА_1 було видано 1 267, 00 грн. (а.с. 90). Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що в березні 2017 року відповідачем по справі позивачу ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 3620, 31 грн., з квітня по липень 2017 року нарахування відсутні (а.с.106). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України , Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. На підставі частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Відповідно до статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені. Під час розгляду справи в суді першої інстанції було достовірно встановлено, що позивач та відповідач перебували в трудових відносинах. На підтвердження розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачем ОСОБА_1 надані довідки, підписані заступником начальника Приходько І.І. та головним бухгалтером Федоровою Т.М., в яких зазначено наступне. Сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року складає 15 739,01 грн. Сума до виплати з березня 2017 р. по липень 2017 р.: в березні 2017 року - 1435, 81 грн., в квітні 2017 року - 1604, 28 грн., в травні 2017 року - 1771, 38 грн.,в червні 2017 року - 1771, 38 грн., в липні 2017 року - 4532, 87 грн. Сума до виплати за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року становить 11 115, 72 грн., документальне підтвердження про виплату заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» відсутнє (а.с.21). Відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» від 11 жовтня 2019 року № 725/900 дохід ОСОБА_1 з січня 2017 року по липень 2017 року становить 9469, 59 грн. (нараховано), 1939, 52 грн. (утримано), 7530, 07 грн. (до видачі) і складається із заробітної плати за січень 2017 року по березень 2017 року року, в період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась (а.с.88). Відповідно до норм статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. Відповідач в апеляційній скарзі зазначені суми не спростовує. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення даних сум з відповідача. Доводи відповідача, що відсутність первинної документації унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, судом не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо покладається на роботодавця, а не на працівника. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. За змістом частини 3 статті 12, части 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, ч. 2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем надано до суду: копію трудової книжки, яка містить всі записи про час роботи та звільнення позивачки 17.07.2017 року за п.1 ст. 40 КЗпП України; накази «Про встановлення простою в структурному підрозділі «Луганська дирекція залізничних перевезень» від 16.03.2017 року; наказ про припинення трудового договору (контракту) за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату від 17.07.2017 року з зазначенням ОСОБА_1 виплати вихідної допомоги; індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) розмір нарахованої заробітної плати позивачу (код 40150216) за березень 2017 року - 3620,31 грн., квітень-липень 2017 року відомості відсутні; довідку про нараховані до виплати та несплачені суми заробітної плати підписаної головним бухгалтером та заступником начальника підприємства, сума нарахованої до виплати заробітної плати ОСОБА_1 складає: березень 2017 року - 1435, 81 грн., квітень 2017 року - 1604, 28 грн., травень 2017 року - 1771, 38 грн., червень 2017 року-1771, 38 грн., липень - 4532, 87 грн.; довідку АТ «Українська залізниця» від 11 жовтня 2019 року № 725/900 в якій зазначено, що дохід ОСОБА_1 з січня 2017 року по липень 2017 року становить 9469, 59 грн. (нараховано), 1939, 52 грн. (утримано), 7530, 07 грн. (до видачі) і складається із заробітної плати за січень 2017 року по березень 2017 року року, в період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась; табель обліку використання робочого часу та журнал обліку приходу - уходу керівників, виробничо-технічного відділу, бухгалтерії моторвагонного депо Родакове, які знаходяться на простої за 2017 рік. На підставі вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування відомостей, викладених в документах, наданих позивачем. Враховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходився з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, що в період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року на виконання наказу роботодавця про встановлення простою вона згідно графіку роботи виходила на своє робоче місце, майнові вимоги позивачки щодо оплати їй часу простою за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, а також щодо виплати йому компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні, про що зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі. Проте, помісячні суми заборгованості по зарплаті, вказані в розрахунку заробітної плати за березень 2017 року (а.с.22), що надана позивачкою ОСОБА_1 , не повністю відповідають відомостям, а саме у вказаному розрахунку вказано суму авансу 1200 грн., але відповідно до видаткового касового ордеру від 01 березня 2019 року за березень 2017 року ОСОБА_1 було виплачено 1267 грн. Суд першої інстанції на це уваги не звернув, не перевірив розмір заборгованості по зарплаті та помилково стягнув заборгованість по заробітній платі в розмірі 11 518, 72 грн. За таких обставин, при визначенні заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 . апеляційний суд доходить висновку, що потрібно виходити саме з розмірів заробітної плати, зазначених в розрахунках заробітної плати та врахувати відомості про виплату заробітної плати, згідно видаткового ордеру від 01 березня 2019 рроку за березень 2017 року в розмірі 1267 грн. Отже, заборгованість по заробітної платі АТ «Українська залізниця» перед ОСОБА_1 складає 11048,72 грн. (11 115,72 грн. - 67 грн.), тому апеляційний суд вважає, що саме сума в розмірі 11048,72 грн. підлягає до стягнення. З огляду на наведене, апеляціний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи частково обґрунтовані. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов`язків. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), вихідна допомога при звільненні (стаття 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум. Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції змінює рішення в частині розміру заборгованості по заробітній платі та судових витрат. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача у дохід держави належить стягнути судовий збір у сумі 737,05 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) за подання позовної заяви. Від сплати судового збору з цих позовних вимог позивач звільнена на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з держави на користь відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 47,03 грн. Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи, що з відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір у розмірі 737, 05 грн. у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, а відповідачу за рахунок держави підлягає відшкодуванню судовий збір у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 47,03 грн., тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню різниця у компенсації судових витрат розмірі 690, 02 грн. (737, 05 грн. - 47,03 грн.). Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 вересня 2019 року змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 11 048 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят одна) гривні 72 копійки. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави різницю в компенсації витрат по сплаті судового збору у розмірі 690 (шістсот дев`яносто) гривень 02 копійки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 січня 2020 року. Судя-доповідач: О.А. Мірута О.А. Судді: Т.В. Космачевська Л.І. Соломаха