Постанова 4876 № 904/3796/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.01.2020 м.Дніпро Справа №904/3796/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Кузнецової І.Л., секретар судового засідання: Абадей М.О., представники сторін: від позивача: Дячук В.В., ордер ЛВ № 093495 від 10.01.2020, адвокат; від відповідача: представник не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 (повний текст складений 07.10.2019, суддя Соловйова А.Є.) та на додаткове рішення від 18.10.2019 у справі №904/3796/19 (повний текст складений 18.10.2019, суддя Соловйова А.Є.) за позовом: Приватного підприємства "Сімат", м. Львів до відповідача: Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро про стягнення 220 850 грн. 58 коп., ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року Приватне підприємство "Сімат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на свою користь 200 190 грн. 26 коп. основного боргу, 19 015 грн. 32 коп. пені та 1 645 грн. 3% річних. 30.09.2019 позивач подав до місцевого господарського суду заяву про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 170 190 грн. 26 коп. основного боргу, 19 015 грн. 32 коп. пені, 1 645 грн. 3% річних, 3 312 грн. 76 коп. судового збору та 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за умовами укладеного між сторонами договору №05/77 від 10.01.2019. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у справі №904/3796/19 позов задоволено; з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Приватного підприємства "Сімат" стягнуто 170 190 грн. 26 коп. основного боргу, 19 015 грн. 32 коп. пені, 1 645 грн. 3% річних та 2 862 грн. 76 коп. судового збору. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору, здійснив лише часткову оплату вартості поставленого позивачем товару; вимоги про стягнення суми основного боргу, пені та 3% річних визнав такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. 08.10.2019 Приватне підприємство "Сімат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про приєднання письмових доказів до матеріалів справи та стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на свою користь 6 320 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2019 у справі №904/3796/19 з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Приватного підприємства "Сімат" стягнуто 6 320 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить Центральний апеляційний господарський рішенням їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати по справі покласти на позивача. Апелянт зазначає, що 01.10.2019 відповідач не прийняв участі у судовому засіданні у зв`язку з об`єктивною неможливістю, отже місцевим господарським судом, яким в першому судовому засіданні за відсутності представника відповідача прийнято рішення у справі, порушено одну з основних засад судочинства, а саме рівності прав сторін перед законом та судом та можливості реалізації своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому процесі. Стосовно додаткового рішення апелянт вказує, що підстав для його винесення не було, оскільки докази сплати адвокатських послуг були подані позивачем з порушення порядку та строку подання, що є підставою для залишення їх без розгляду. Апелянт на виклик суду не з`явився, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с.130), з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційну порядку за його відсутності. Позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін; вважає, що апелянт безпідставно намагається уникнути сплати заборгованості, зловживаючи власними процесуальними правами. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Широбокової Л.П., Кузнецової І.Л.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 та на додаткове рішення від 18.10.2019 у справі №904/3796/19; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 13.01.2020. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством "Сімат" (позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (відповідач, покупець) укладений договір №05/77 від 10.01.2019 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю продукцію, а покупець, зобов`язується її прийняти та сплатити. Згідно п. 1.2. договору найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною його частиною. У відповідності до пунктів 2.1., 2.3. договору ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях. Загальна сума договору становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій. Пунктом 3.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату продукції протягом 30 календарних днів з дати її отримання та оригіналу рахунку на оплату продукції, якщо інше не вказується в специфікації. Цей договір набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2019 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (п. 12.1. договору). 10.01.2019 сторони підписали специфікацію № 1 до договору, в якій узгодили найменування і кількість продукції загальною вартістю 715 785,88 грн. з ПДВ. Вказана сума відповідає базовій сумі 22 643,39 євро з ПДВ при офіційному курсі НБУ 31,611245, встановленому на 20.12.2018 згідно електронного тендеру. Ця сума підлягає коригуванню при зміні поточного обмінного курсу НБУ гривні до євро на дату переказу коштів на рахунок продавця. Така зміна відбувається автоматично і не вимагає додаткового узгодження сторін. Остаточна вартість товару в валюті платежу фіксується по курсу НБУ на дату відвантаження та не підлягає коригуванню. Сума остаточного платежу 30% вираховується як різниця між остаточною вартістю товару та сумою попередніх оплат. Умови оплати: 20% - передплата, 50% вартості після отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження, 30% - протягом 15 календарних днів після поставки товару. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 683 570,23 грн., що підтверджується видатковою накладною №690 від 25.04.2019 (арк.с. 18). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України). Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманої продукції. До стягнення ним пред`явлений борг в розмірі 170 190 грн. 26 коп., докази оплати якого відповідачем не подані, внаслідок чого місцевій господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для його стягнення в судовому порядку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 8.1. договору в разі порушення покупцем строку оплати продукції, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% відсотки річних в сумі 1 645 грн за загальний період прострочення з 13.05.2019 по 21.08.2019 та пеню в розмірі 19 015 грн. 32 коп. за загальний період прострочення з 13.05.2019 по 21.08.2019. Зазначені вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції позбавив його права на надання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, прийнявши рішення без участі у судовому засіданні представника відповідача. Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. З матеріалів справи вбачається, що відповідач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с.49), був обізнаний про наявність даної справи у господарському суді, а тому мав можливість надіслати поштою відзив і документи в обґрунтування своїх заперечень, але такою можливістю не скористався; про причини неявки в судове засідання місцевий господарський суд не повідомив. Отже, в даному випадку у діях суду першої інстанції не вбачається порушень процесуального права, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі. До того ж, колегією суддів прийняті до уваги ті обставини, що відповідач й при перегляді справи в апеляційному порядку явку свого представника в судове засідання не забезпечив, пояснень, заперечень та відповідних доказів не надав. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що додаткове рішення від 18.10.2019 про стягнення з нього на користь Приватного підприємства «Сімат» витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 320 грн. є незаконним, оскільки докази понесених витрат на професійну правничу допомогу були подані не при поданні позову, або в строк, встановлений судом. Таким чином, не оспорюючи співмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката у відповідності до ч.6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідач оспорює правомірність прийняття судом доказів понесення таких витрат. За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Згідно з пунктом частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частини 3, 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданої до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (частина 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційний господарський суд відхиляє заперечення Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" щодо розподілу витрат на правничу допомогу у зв`язку із невчасним поданням позивачем доказів понесення адвокатських витрат, оскільки за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат. Оскільки позивачем до початку судових дебатів заявлялось про подальше подання доказів на підтвердження понесення адвокатських витрат, позивач подав місцевому господарському суду докази на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката, такими доказами підтверджено фактичне понесення ним адвокатських витрат у сумі 6 320 грн., місцевий господарський суд правомірно поклав витрати по сплаті послуг адвоката на відповідача шляхом прийняття додаткового рішення у справі. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення та додаткового рішення суду першої інстанції рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство "Дніпроважмаш". З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у справі №904/3796/19 залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області 18.10.2019 у справі №904/3796/19 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Дніпроважмаш". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду. (Повний текст постанови складено 15.01.2020). Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя Л.П. Широбокова Суддя І.Л. Кузнецова