Постанова КЦС ВС № 205/2688/16-ц

Постанова Іменем України 09 січня 2020 року м. Київ справа № 205/2688/16-ц провадження № 61-14871св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В., учасники справи: позивач -публічне акціонерне товариство «Кредобанк», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне підприємство «Фенікс-2010», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2016 року у складі судді Нижного А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2016 року публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне підприємство «Фенікс-2010» (далі - ПП «Фенікс-2010»), про стягнення заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що 30 вересня 2013 року між банком та ПП «Фенікс-2010» було укладено договір овердрафту № 026/13-О, відповідно до умов якого банком встановлено максимальний ліміт заборгованості по овердрафту на поточному рахунку позичальника у розмірі 200 000 грн, з кінцевим терміном повернення до 29 вересня 2014 року. 30 вересня 2013 року в якості забезпечення зобов`язань ПП «Фенікс-2010» за договором овердрафту між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 091/13-П, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання позичальником своїх зобов`язань, що випливають з договору овердрафту та всіх додаткових угод до нього, які укладені чи можуть бути укладені в майбутньому. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за вказаним договором офердрафту утворилась заборгованість станом на 07 грудня 2015 року у розмірі 203 226 грн 23 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 191 873 грн 57 коп., заборгованості зі сплати відсотків - 776 грн 19 коп., пені за тілом кредиту - 10 533 грн 86 коп. та пені за відсотками у розмірі 42 грн 61 коп. Враховуючи вищевикладене банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором овердрафту у розмірі 203 226 грн 23 коп. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2016 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, позов ПАТ «Кредобанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за договором від 30 вересня 2013 року № 026/13-О у сумі 203 226 грн 23 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 191 873 грн 57 коп., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 776 грн 19 коп., пені за тілом кредиту у розмірі 10 533 грн 86 коп. та пені за відсотками у розмірі 42 грн 61 коп. Вирішено питання щодо судових витрат. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору овердрафту від 30 вересня 2013 року № 026/13-О утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Враховуючи те, що ОСОБА_1 поручився відповідати перед кредитором за виконання ПП «Фенікс-2010» зобов`язань за договором овердрафту в повному обсязі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, стягнув з відповідача заборгованість за вказаним договором. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити банку у задоволенні позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що він не є стороною договору про надання овердрафту від 30 вересня 2013 року № 026/13-О, а тому йому не було відомо про розмір фактично отриманого овердрафту, його повернення та розміру утвореної заборгованості. Зазначає, що в ході судового розгляду він неодноразово заявляв, що договір поруки від 30 вересня 2013 року № 091/13-П, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання позичальником своїх зобов`язань, випливають із договору овердрафту та всіх додаткових угод до нього, які укладені чи можуть бути укладені в майбутньому, він особисто не укладав та не підписував його. Таким чином, вважає, що банком не було доведено належними та допустимими доказами існування у нього зобов'язань, як поручителя, перед банком у розмірі 203 226 грн 23 коп. Відзиву на касаційну скаргу сторонами подано не було Фактичні обставини справи, встановлені судами 30 вересня 2013 року між ПАТ «Кредобанк» та ПП «Фенікс-2010» було укладено договір про надання овердрафту № 026/13-О, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним. Відповідно до пункту 2.1 договору від 30 вересня 2013 року № 026/13-О, максимальний ліміт заборгованості по овердрафту (максимальна сума, в межах якої позичальник може здійснювати платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому) встановлено у розмірі 200 000 грн. Датою остаточного повернення овердрафту встановлено 29 вересня 2014 року. 30 вересня 2013 року між позивачем (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 091/13-П, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання позичальником ПП «Фенікс-2010» зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойок) за договором від 30 вересня 2013 року №026/13-О та всіх додаткових договорів до нього, які укладені чи можуть бути укладені в майбутньому. Згідно з пункту 2.2 договору поруки поручитель зобов`язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов`язань за договором про надання овердрафту від 30 вересня 2013 року №026/13-О. ПАТ «Кредобанк» направило відповідачу повідомлення-вимогу від 18 лютого 2015 року № 026/13-О про наявність заборгованості в загальному розмірі 192 649 грн 76 коп., в якій вимагало погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з дати отримання цього повідомлення. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року у справі № 904/7376/15 за позовом ПАТ «Кредобанк» до ПП «Фенікс-2010» про стягнення заборгованості позов задоволено, стягнуто з ПП «Фенікс-2010» на користь ПАТ «Кредобанк» за договором № 026/13-О від 30 вересня 2013 року 191 873 грн 57 коп. - заборгованості за кредитом, 776 грн 19 коп. - заборгованість за простроченим відсоткам, 139 грн 04 коп. - пені та 3 855 грн 78 коп. витрат по сплаті судового збору. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає. Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору про надання овердрафту від 30 вересня 2013 року № 026/13-О утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , як поручителя. Розмір заявленої банком заборгованості у сумі 203 226 грн 23 коп. підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та відповідає умовам вказаного договору, тобто є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості. Відповідачем вказаного розрахунку під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій спростовано не було. Доводи касаційної скарги про те, що він не підписував договору поруки від 30 вересня 2013 року № 091/13-П не можуть бути прийняті судом з огляду на таке. Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлений статтею 61 цього Кодексу. Разом із тим, ОСОБА_1 під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не було надано доказів того, що підпис, виконаний у вказаному договорі поруки, вчинений не ним, а іншою особою. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи. Також матеріали справи не містять доказів того, що вказаний договір поруки було визнано у судовому порядку недійсним. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58). Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано задовольнили позов ПАТ «Кредобанк». Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович