Постанова КЦС ВС № 757/31144/18-ц

Постанова Іменем України 18 грудня 2019 року м. Київ справа № 757/31144/18-ц провадження № 61-14238св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Насадчука Павла Анатолійовича на постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Мережко М. В., Фінагеєва В. О., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та рішень судів У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання спільних дітей. Позов обґрунтовувала тим, що із 24 грудня 2011 року сторони перебувають з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В останні місяці відносини з відповідачем погіршилися і він залишив сім`ю. Позивач подала заяву про розірвання шлюбу. Зазначала, що отримує мінімальну зарплату і коштів на утримання дітей не вистачає. Водночас відповідач добре матеріально забезпечений, за відомостями щорічної декларації за 2017 рік його заробіток за основним місцем роботи становив 279 281 грн, відповідач має готівку у гривнях та іноземних валютах, є власником нерухомості. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох доньок: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у розмірі 1/3 частки від усіх його доходів на місяць до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 25 червня 2018 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, врахував заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Насадчука П. А. від 09 серпня 2018 року, в якій відповідач зазначив, що не заперечував проти позову. Постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Насадчука П. А. залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року залишено без змін. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, врахувавши матеріальне становище відповідача та його заяву про те, що проти позовних вимог він не заперечує, правильно задовольнив вимоги та стягнув аліменти у розмірі 1/3 частки із заробітку відповідача на двох дітей. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників У липні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Насадчук П. А. звернувся до суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги, ухвала суду апеляційної інстанції, якою відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про виклик у судове засідання, постановлена неналежним складом суду, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Суд апеляційної інстанції безпідставно позбавив відповідача можливості взяти участь у судовому засіданні, у зв`язку з чим, він не зміг надати докази на підтвердження того, що молодша дочка проживає разом з ним, а не з матір`ю. Водночас апеляційний суд посилався на докази, надані позивачем у додатках до відзиву на апеляційну скаргу, проте зазначені докази до суду першої інстанції позивачем не надавались, об`єктивної неможливості їх подання на час розгляду справи судом першої інстанції позивач не зазначила. Отже, на думку заявника, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права: щодо рівності сторін та створення судом для них однакових умов, щодо встановлення обставин на підставі допустимих доказів та щодо обґрунтованості ухваленого рішення. У серпні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому ОСОБА_1 просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі. Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, вказану касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, проте суд вважав, що є підстави для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, зокрема щодо розгляду вимог про стягнення аліментів за наявності спору про визначення місця проживання дітей, розгляду справи судом, визначеним відповідно до закону. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке . Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Суди встановили, що сторони зареєстрували шлюб 01 вересня 2007 року (а. с. 11). У шлюбі у них народилися дві доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9-10). На час пред`явлення позову сторони спільно не проживали, як стверджувала позивач діти проживають разом з нею. 09 серпня 2018 року до суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Насадчука П. А. надійшло клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні без участі відповідача. За змістом клопотання обставини, зазначені у позовній заяві, не заперечувалися. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набрала чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України). Оскільки суди встановили, що діти сторін на час пред`явлення позову проживали разом з матір`ю, а ОСОБА_2 є їх батьком та на нього покладено однаковий з ОСОБА_1 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у визначеному судом першої інстанції розмірі. Рішення судів відповідають вказаним нормам матеріального права. Заявник оспорює судове рішення апеляційного суду і з огляду на нез`ясування судами місця проживання дітей, зокрема, що донька ОСОБА_4 проживає з ним, що унеможливлює стягнення аліментів на її утримання на користь позивача. Під час розгляду спору про стягнення аліментів, крім іншого, визначальним є питання, з ким з батьків проживають діти, на утримання яких стягуються аліменти. Проте у цій справі встановлено, що після пред`явлення позову і підготовки справи до розгляду заявник не подавав заперечень проти позову, у клопотанні, а фактично відзиві на позов, представник відповідача, діючи від його імені, не спростовував обґрунтування позову в частині проживання обидвох дітей з позивачем (а. с.19). Доводи касаційної скарги в основному зводяться до порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Так, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про виклик в судове засідання. За загальним правилом відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу, з особливостями, встановленими цією главою. Проте відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, зважаючи, що предметом апеляційного перегляду було судове рішення у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний суд, розглянувши справу без повідомлення учасників справи, не порушив норм процесуального права. Заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо рівності сторін та створення судом для них однакових умов, зокрема щодо позбавлення відповідача можливості надати докази під час розгляду справи та врахування доказів, наданих позивачем до суду апеляційної інстанції. Такі доводи заявника відхиляються, оскільки відповідач, будучи обізнаним з наявністю пред`явленого до нього позову, маючи юридичну освіту, користуючись правовою допомогою адвоката, не скористався процесуальним правом на подання доказів на заперечення обставин та доказів позивача, якими обґрунтовувалися позовні вимоги. Не заслуговують на увагу і доводи про прийняття апеляційним судом від позивача нових доказів на підтвердження місця проживання дітей з матір`ю, оскільки ці докази подані на заперечення доводів заявника щодо місця проживання дітей, які в суді першої інстанції відповідачем не зазначалися. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Отже, обставини місця проживання дітей на час предявлення позову про стягнення аліментів, встановлені судом першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, а суд касаційної інстанції не має повноваждень щодо оцінки доведеності обставин як і переоцінки доказів. Водночас наявність рішення суду про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору щодо місця проживання дітей, який виник після ухвалення судових рішень у справі про стягнення аліментів. Тому доводи касаційної скарги щодо наявності такого спору між сторонам не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Доводи касаційної скарги стосовно ухвалення рішення судом апеляційної інстанції неналежним складом суду Верховний Суд відхиляє з огляду на таке. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожної людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відповідно до статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду. Для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік. Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів. Якщо замінити суддю, який вибув, з числа резервних суддів неможливо, його заміна здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті. Суддя, визначений на заміну вибулого судді, розглядає у складі колегії суддів усі невирішені справи, що розглядає така колегія суддів, та які у зв`язку з відсутністю вибулого судді неможливо розглянути в строки, встановлені цим Кодексом. Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом. Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Встановлено, що протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Савченко С. І . , Верланов С. М. , Мережко М. В. (а. с. 98). Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2019 року у складі колегії суддів: Савченко С. І., Мережко М. В., Фінагеєва В. О. у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Насадчука П. А. про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. Протоколом автоматизованої зміни складу суду від 09 липня 2019 року змінено склад суду з судді Верланова С. М. на Фінагеєва В. О. (а. с. 131). У листі від 10 грудня 2019 року № 19473/0606/19 Київський апеляційний суд зазначив, що відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду визначено, що якщо на момент призначення справи до розгляду суддя, який входить до складу постійної колегії суддів (крім судді-доповідача), не може здійснювати обов`язки судді (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка тощо), з метою недопущення порушення процесуальних строків склад колегії суддів для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначається суддею-доповідачем з числа резервних судів за принципом черговості та з урахуванням обставин зайнятості у судовому процесі. У разі неможливості здійснити заміну з числа резервних суддів, такий суддя визначається з числа інших суддів судової палати за такими ж принципами. У період з 18 червня 2019 року до 26 липня 2019 року суддя Верланов С. М. знаходився у щорічній відпустці. Тому під час постановлення ухвали Київського апеляційного суду від 08 липня 2019 року з метою недопущення порушення процесуальних строків за ініціативою судді-доповідача Савченко С. І., як це передбачено статтею 33 ЦПК України та Засадами використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду на стадіїпризначення справи № 757/31144/18-ц до розгляду суддю Верланова С. М. замінено на суддю Фінагеєва В. О. Оскільки суддя Верланов С. М. 10 липня 2019 року перебував у відпустці, то 09 липня 2019 року було здійснено заміну судді Верланова С. М. на суддю Фінагеєва В. О., що підтверджується звітом про автоматизовану заміну складу колегії суддів у справі № 757/31144/18-ц від 09 липня 2019 року. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що заміна судді Верланова С . М. на Фінагеєва В . О. відбулась відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України та Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду. На час вирішення справи апеляційним судом по суті склад колегії суддів є таким, що визначений відповідно до закону. Цей склад суду не вбачав необхідності відступати від загального правила, передбаченого частиною першою статті 369 ЦПК України про розгляд справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи. Отже, доводи касаційної скарги про неналежність складу апеляційного суду, який вирішував питання про призначення справи до розгляду та клопотання представника заявника про розгляд справи з викликом учасників справи, є необґрунтованими. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до статті 410 ЦПК України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, оскільки немає підстав для скасування судових рішень. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Насадчука Павла Анатолійовича залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко