Постанова 4855 № 640/19240/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19240/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Аліменка В.О., суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКС ІНТЕРІО" до Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркс Інтеріо» з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд: - зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №350 від 23.07.2018 року ТОВ «МЕРКС ІНТЕРІО» до податкової накладної №3476 від 25.11.2014 року ТОВ «МЕРКС ІНТЕРІО» за датою її подання. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2014 року між ТОВ «Меркс Інтеріо» та Публічним акціонерним товариством «Діпробудмашина» укладено Договір поставки №40/ОМ/14, за яким ТОВ «Меркс Інтеріо» зобов`язане виготовити та поставити товар згідно заявок отриманих від покупця. Відповідно до умов договору, поставка товару Продавцем здійснюється після отримання попередньої оплати від Покупця. 25.11.2014 року ТОВ «Меркс Інтеріо» отримано на розрахунковий рахунок часткову передоплату за товар в сумі 150 000,00 грн. На отриману суму авансу складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №3476 від 25.11.2014 року на Покупця Публічне акціонерне товариство «Діпробудмашина». Додатковою угодою №3 від 20.07.2018 року Покупець та Продавець внесли зміни до умов Договору постачання №40/ОМ/14 від 14.10.2014 року. Відповідно до внесених змін Продавець частково повернув передоплату отриманого від Покупця за постачання товару в сумі 150 000,00 грн. ТОВ «Меркс Інтеріо» виписано розрахунок коригування №350 від 23.07.2018 року до податкової накладної №3476 від 25.11.2014 року та направлено для реєстрації в ЄРПН. 30.07.2018 року ТОВ «Меркс Інтеріо» в електронному вигляді отримало Квитанцію №1 з відмовою у прийнятті розрахунку. Причиною відмови в прийнятті зазначено: Документ не може бути прийнято - порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 року №1246, а саме: дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання розрахунку коригування. Незгода позивача із вказаними діями контролюючого органу зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного. Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що платник податків - продавець товарів/ послуг може застосувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України та відкоригувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: - постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; - отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Аналогічно процедура реєстрації податкових накладних та коригувань до їх показників внормована Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (надалі по тексту - Порядок № 1246). Згідно із пунктом 3 даного Порядку № 1246, реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у їх постачальника (продавця); складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України; складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми податку на додану вартість, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування. У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається та реєструється зареєстрованим на території України платником податку - отримувачем (покупцем) таких послуг. Розрахунок коригування, складений постачальником (продавцем) товарів (послуг) до податкової накладної, яка видана їх отримувачу (покупцю) - платникові податку, підлягає реєстрації: - постачальником (продавцем), якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь такого постачальника (продавця) або коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суми компенсації; - отримувачем (покупцем), якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь їх постачальника (продавця). Враховуючи, що позивачем у зв`язку з укладанням додаткової угоди, було сформовано та направлено для реєстрації своїм контрагентам розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, судова колегія не знаходить у діях позивача порушень вказаної норми. Встановленим та підтвердженим матеріалами справи є той факт, що позивачем вказані дії з коригування проведені у зв`язку виконанням додаткової угоди №3 від 20.07.2018 року. Підставою прийняття відповідачем оскаржуваної відмови в реєстрації спірних уточнюючих розрахунків стали висновки про порушення поданням такого розрахунку ст.102 Податкового кодексу України та п. 6 Порядку № 1246. Статтею 102 Податкового кодексу України внормовані строки давності та їх застосування. Пункт 102.1. ст. 102 ПКУ станом на дату направлення квитанції №1 має наступний зміст: 102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті. має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, ви значеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Так, зміст даного пункту підтверджує, що п. 102.1 ст. 102 ПКУ України регламентує строки реалізації податковим органом свого права па самостійне визначеним суми грошових зобов`язань платнику податків, але не встановлює жодних прямих обмежень для платника податку щодо здійснення коригування розрахунків до податкової накладної. Пунктом 102.4 ст. 102 ПКУ передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним." Тобто даний пункт ПКУ регламентує лише діяльність податкового органу, в зв`язку з цим він не може бути використаний для регулювання спірних правовідносин. Пункт 102.5 ст. 102 ПКУ встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадних, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Дана норма ПКУ не регулює порядок та строки здійснення реєстрації розрахунків корегування зобов`язань з ПДВ. Пункт 102.5 ст.102 ПК України регулює питання повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань. Водночас коригування податкових зобов`язань не є заявкою про повернення надмірно сплачених грошових коштів, при цьому судом не встановлено подачі позивачем чи третіми особами заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, подання яких є предметом правового регулювання у пункті 102.5 статті 102 цього Кодексу. З системного аналізу наведених норм, судова колегія приходить до висновку, що норми податкового законодавства не передбачають обмежень у часі коригування кількісних і вартісних показників, а тому висновок податкового органу про порушення строків реєстрації податкової накладної не відповідає вимогам чинного законодавства, та, як наслідок, вказані дії щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладених: розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №350 від 23.07.2018 року до податкової накладної № 3476 від 25.11.2014 року є протиправними. Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують позицію суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма Л.В. Бєлова