Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/4439/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року справа №360/4439/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Сіваченка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Басова Н.М.) від 06 листопада 2019 року у справі № 360/4439/19 (повний текст рішення складено 06 листопада 2019 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірною бездіяльність, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку пенсії на підставі заяви про перерахунок пенсії від 27.02.2019 року та доданої до неї довідки № 15 від 30.01.2019 року за безпосередню участь в Антитерористичних операціях за період з 26.06.2014 року по 06.11.2015 року на загальну суму 89146,78 грн, як такої що включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років; скасування рішення про розгляд заяви від 27.02.2019 року про призначення/перерахунок пенсії на виконання рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі № 360/1661/19 - від 05 серпня 2019 року № б/н; зобов`язання здійснити перерахунок пенсії на підставі заяви про перерахунок пенсії від 27.02.2019 року та доданої до неї довідки №15 від 30.01.2019 року за безпосередню участь в Антитерористичних операціях за період з 26.06.2014 року по 06.11.2015 року на загальну суму 89146,78 грн, як такої що включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років з 27.02.2018 року. Рішенням Лугаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не було враховано позицію Верховного суду, висловлену у постанові від 26.06.2018р. у справі №420/1232/16-а, згідно якої грошова винагорода за безпосередню участь в Антитерористичній операції відноситься до складу грошового забезпечення осіб, які приймають участь в АТО постійно з часу її запровадження і має щомісячний характер з якої здійснюється обчислення пенсії за вислугою років. Позивач зазначив, що даним рішенням, яке набрало законної сили встановлено факт що грошова винагорода має щомісячний характер з якої здійснюється обчислення пенсії за вислугою років. Позивач в апеляційній скарзі просив розгляд справи проводити за його та його представника відсутністю. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є учасником бойових дій, відповідно до інформації зазначеної у посвідченні серії НОМЕР_1 від 05.11.2015 року (а.с.17), перебуває на обліку ГУ ПФУ в Луганській області та з 07.11.2015р. йому призначена пенсія на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач 27.02.2019 р. звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідно до вимог додатку 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви додав довідку №15 від 30.01.2019р. про нараховану та виплачену винагороду за безпосередню участь в АТО за період проходження служби у Новопсковському РВ ГУМВС України у Луганській області з 26.04.2014р. по 06.11.2015р. (а.с.23-25). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року №360/1661/19 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не розгляду заяви про призначення/перерахунку пенсії від 27.02.2019 року та не прийняття рішення з урахуванням щомісячного грошового забезпечення за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.06.2014 року по 06.11.2015 року на загальну суму 89 146,78 грн як такої, що включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 27.02.2019 року, прийняти рішення про перерахунок пенсії з урахуванням виплаченої винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період проходження служби у Новопсковському РВ ГУМВС України у Луганській області з 26.06.2014 року по 06.11.2015 року на загальну суму 89 146,78 грн як такої, що включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років з 27.02.2019 року - відмовлено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 р. рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року №360/1661/19 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року про перерахунок пенсії та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (а.с.35-40). На виконання вказаного судового рішення відповідач 05.08.2019р. розглянув заяву позивача від 27.02.2019 р. про призначення/перерахунок пенсії і рішенням від 05.08.2019 року відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії (а.с.42,95). Відмовляючи у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду виходив з того, що винагорода за безпосередню участь в АТО не є основною, постійною складовою грошового забезпечення, а надана довідка не відповідає вимогам Порядку №3-1 постанови правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у цій справі є право позивача на перерахунок пенсії на підставі заяви від 27.02.2019 р. та доданої до неї довідки № 15 від 30.01.2019 року про нараховану та виплачену винагороду за безпосередню участь в Антитерористичних операціях за період з 26.06.2014р. по 06.11.2015р. Частиною 1 статті. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною 1 статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ). Частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ). Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Отже, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17. Виплата винагороди за участь в антитерористичній операції врегульована постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 р. № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та прийнятим на її виконання Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України №49. Аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про те, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв`язку з чим така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Правова позиція щодо відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення винагороди за участь в антитерористичній операції висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.04.2019р. у справі № 431/703/17. Отже, враховуючи, що отримувана позивачем під час проходження військової служби винагорода за участь в АТО не входить до встановленого ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення, то у відповідача були відсутні законні підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії із включенням до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, вказаних виплат. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову. Посилання позивача на правову позицію Верховного суду, висловлену у постанові від 26.06.2018р. у справі №420/1232/16-а,колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019р. у справі № 522/2738/17, в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015р. (№ 21-70а15). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 360/4439/19 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 360/4439/19 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 14 січня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 14 січня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко