Постанова 4810 № 415/5648/19

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М. Доповідач -Стахова Н,В. Справа № 415/5648/19 Провадження № 22-ц/810/944/19 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Стахової Н.В., суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В., за участю секретаря Вовчанської С.В. судового засідання учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку в спрощеному провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 вересня 2019 року, ухваленого Лисичанським міським судом Луганської області у складі: судді Фастовця В.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в с т а н о в и в: У липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 120789,00 гривень, який мотивувало тим, що 22.09.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети - заяви, згідно якої відповідач отримав кредит у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами Банку», що викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір, і надав свою згоду на те, що прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну здійснюється за рішенням та ініціативою банку. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, у нього перед банком станом на 31.05.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 120789,00 гривень, яку АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 і яка складається з заборгованості за кредитом- 1979,65 грн. заборгованість по процентам - 118809,35 грн. за період з 22.09.2011 року по 30.12.2018 року. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 04.09.2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі. Вважає оскаржуване рішення незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, без повного всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин у справі. Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував факту підписання відповідачем анкети- заяви, чим надав свою згоду на те, що дана анкета разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» складають договір. Активація відповідачем картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Кредитний договір повністю відповідає вимогам частини 2 статті 208, частин статті 207 ЦК України, якими встановлено вимоги для письмової форми правочину. Спірний кредитний договір є публічним договором, умови якого відповідно до частини 2 статті 633 ЦК України є однаковими для всіх споживачів аналогічних банківських послуг, що надаються банком. Доказів оскарження відповідачем саме укладеного договору матеріали справи не містять. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача. Остання має статус первинного документу. При цьому не може бути взята до уваги позиція Верховного Суду, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору, як погоджені між сторонами у належний спосіб. Вважає, що банком надано належні докази у справі щодо існування між сторонами кредитних правовідносин. Представник позивача у судове засідання, призначене на 09 січня 2020 року, не з`явився, належним чином і в установленому законом порядку був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 згідно повідомлення Управління Адміністративних послуг Лисичанської міської ради Луганської області на запит Лисичанського міського суду (а.с. 45). Судові повідомлення, адресовані та надіслані ОСОБА_1 за вищевказаною адресою про розгляд справи на 17 грудня 2019 року та 09 січня 2020 року повернулись до суду із відміткою пошти «адресат відсутній». Згідно з п. 11 ст. 128 ЦПК України судом розміщено оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади України на 09 січня 2020 року. Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, судом вжито всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Залишаючи позов банку без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору між сторонами, не надано належних доказів на підтвердження вказаних обставин. Доказів досягнення сторонами кредитного договору згоди в письмовій формі щодо такої істотної умови договору як розмір кредиту відповідачем не надано. Саме по собі користування грошовими коштами не є доказом укладення договору, бо на підставі ч. 2 ст. 205 ЦК України конклюдентні дії підтверджують вчинення правочину тільки у тому разі, коли для нього (правочину) не встановлена обов`язкова письмова форма. Виписка руху коштів по рахунку суду теж не надана. Наданий до позову розрахунок заборгованості не є доказом видачі позивачу грошових коштів і користування ними, бо повинен базуватися саме на первинних документах, а їх існування позивачем не доведено. Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступні обставини. Звертаючись з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» в обґрунтування позову зазначило, що 22.09.2011 року між банком ПАТ КБ «ПриватБанк» (в подальшому внаслідок реорганізації - АТ КБ «ПриватБанк») та відповідачем був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до умов якого банк надав останньому грошові кошти у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30,00 % на рік за користування кредитом відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг. АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви, підписану ОСОБА_1 , копію його паспорту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості. Також апеляційному суду, позивачем було надано виписку по картковому рахунку відповідача, довідку про отримання ОСОБА_1 кредитної картки. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи. Тому, перевіряючи доводи апеляційної скарги, з метою повного та всебічного встановлення обставин по справі, апеляційний суд вважає за доцільне долучити до матеріалів справи і дослідити додаткові докази (виписка по рахунку, довідка про отримання кредитної картки), надані позивачем на спростування висновків суду першої інстанції щодо не укладення кредитного договору між сторонами у справі та відсутності підстав для задоволення позову. У анкеті-заяві містяться лише анкетні дані відповідача, його П.І.Б. , місце проживання, паспортні дані, РНОКПП та інша контактна інформація. Однак, в анкеті відсутні відомості про процентну ставку за користування кредитними коштами, що погоджена між сторонами у договорі. З наданої копії довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_1 09.02.2013 року надавалась кредитна катка № НОМЕР_1 з терміном дії до 09/16 (а.с.67). З виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 2000 грн. та користувався кредитними коштами, розраховувався за продукти харчування, поповнював карту у терміналах банку, здійснював переводи коштів з карти, поповнював мобільний рахунок (а.с.68-71). Витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, тобто останній не повідомлений банком про умови кредитування за договором від 22.09.2011 року. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, передбачено: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію картки на невизначений строк, та інші умови. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та штрафів. 3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ «КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів (тіла кредиту) в сумі 1979,65 грн., які він фактично отримав на підставі заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитними коштами, оскільки позивачем не доведено погодження процентної ставки з відповідачем, а посилання у додаткових поясненнях до скарги на витяг з тарифів, що міститься в матеріалах справи не заслуговує на увагу, оскільки як зазначалось вище не містить підпису відповідача. Судова колегія не може прийняти доводи скаржника стосовно незастосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду викладених у постанові від 07.03.2018 по справі 755/18246/15, оскільки в постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) судом висловлено саме позицію про застосування норми права, що має враховуватися судом відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до виниклих спірних правовідносин з огляду на законність і обґрунтованість судового рішення. Враховуючи викладене, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 вересня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 78,70 грн. судовий збір (за подання позовної заяви позивачем сплачено 1921 грн. + за подання апеляційної скарги сплачено 2881,50 грн., тобто - 4802,50 грн., 4802,50 х 1979,65 : 120789). Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.09.2011 року: заборгованість за тілом кредиту - у сумі 1979,65 гривень. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 22 вересня 2011 року по 30 грудня 2018 року відмовити за необґрунтованістю. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 78,70 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений - 13 січня 2020 року. Головуючий Судді: