Постанова 4803 № 212/9562/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1685/20 Справа № 212/9562/18 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 жовтня 2019 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 03 жовтня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: В грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 08 квітня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 987717334. 14.07.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення № 20170714, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за відповідним кредитним договором. Згідно п. 1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ "ФК "ЄАПБ" заміняє ТОВ "ФК "ЦФР" у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог ТОВ "ФК "ЦФР" за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. Відповідно до витягу з Реєстру Боржників - Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги №20170714 від 14 липня 2017 року, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у сумі 22649 грн. 47 коп., з яких: - 8983 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1 грн. 87 коп. - сума заборгованості за відсотками; - 9173 грн. 10 коп. - сума заборгованості за платою за управління кредитом; - 4491 грн. 50 коп. - сума заборгованості за пенею. Посилаючись на вище викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 22649 грн. 47 коп., а також судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення вказаних позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин справи. Так, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про сплив строку позовної давності, оскільки судом не було визначено початок перебігу строку позовної давності, який обчислюється з дня невиконання позичальником кожного із зобов`язань за місячними платежами по кредиту, отже, з урахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовом 07 грудня 2018 року, платежі за період з 07 грудня 2015 року по 07 грудня 2018 року перебувають в межах строків позовної давності. Крім того, пунктом 24 Загальних Умов ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» з надання фізичним особам кредитів, затверджених Наказом генерального директора ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» від 18 червня 2013 року № 14, передбачено, що сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами щодо захисту прав кредитодавця становить 50 років. Зазначене застереження до кредитного договору є договором про збільшення строку позовної давності, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся з позовом з пропуском строку позовної давності. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції-скасуванню з ухваленням в нового рішення по справі, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08 квітня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 987717334. 14.07.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення № 20170714, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за відповідним кредитним договором. Згідно п. 1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ "ФК "ЄАПБ" заміняє ТОВ "ФК "ЦФР" у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог ТОВ "ФК "ЦФР" за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. Відповідно до витягу з Реєстру Боржників - Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги №20170714 від 14 липня 2017 року, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у сумі 22649 грн. 47 коп., з яких: - 8983 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1 грн. 87 коп. - сума заборгованості за відсотками; - 9173 грн. 10 коп. - сума заборгованості за платою за управління кредитом; - 4491 грн. 50 коп. - сума заборгованості за пенею. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності.. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як вбачається із матеріалів справи, 08 квітня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 987717334. Кредитним договором № 987717334 визначено наступні умови надання кредиту: сума кредиту - 8983 грн. 00 коп. строк на який надається кредит - 36 місяців, та встановлено наступні відсоткові ставки: щомісячна плата за кредитом - 4 % від суми, що становить 359,32 грн., річні проценти - 0,01 %, щоденна пеня - 0,3 %. (а.с.5) Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно п.4.3. Кредитного договору № 987717334 від 08 квітня 2015 року, він був укладений строком на 36 місяців, тобто, датою закінчення договору є 07 червня 2017 року. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до суду з позовною заявою про захист порушеного права 07 грудня 2018 року, тобто до спливу строку позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту за період з 07 грудня 2015 року по 07 грудня 2018 року, яка, відповідно до додатку до кредитного договору № 987717334 від 08 квітня 2015 року, складає 4740,88 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту та підлягає стягненню з відповідач на користь позивача. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 1,87 грн., оскільки матеріали справи не місять доказів того, що вказані відсотки нараховані в межах строків позовної давності за період з 07 грудня 2015 року по 07 грудня 2018 року та не містять відповідного щомісячного розрахунку нарахування відсотків. Крім того, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню плата за управління кредитом, з огляду на наступне. Згідно з положеннями статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Виходячи з аналізу вище зазначених норм закону, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 9173,10 грн. плати за управління кредитом, оскільки у Кредитному договорі, укладеному між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 , відсутні дані щодо обов`язку відповідача ОСОБА_1 сплачувати плату за управління кредитом. Так у Договорі, підписаному сторонами, відсутні умови про встановлення відповідальності за порушення зобов`язання?у вигляді?сплати грошової суми за управління кредитом, відсутній визначений розмір такого зобов`язання. За таких обставин та враховуючи відсутність у Кредитному договорі домовленості сторін про сплату грошової суми за управління кредитом, остання не може бути стягнута з відповідача на користь позивача через відсутність передбаченого обов`язку позичальника по їх сплаті позивачу. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що щомісячна плата за кредитом, яка становить 4% від суми кредиту, - є платою за управління кредитом. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суми заборгованості за пенею у розмірі 4491,50 гривень, колегія суддів зауважує наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Враховуючи, що розмір пені в сумі 4491,50 грн. був розрахований позивачем станом на 14 липня 2017 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовом 07 грудня 2018 року, і відповідачем була заявлена вимога про застосування строку позовної давності, то відповідно до частини другої статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік. Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суми заборгованості за пенею, слід відмовити. На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованості за кредитним договором № 987717334 від 08 квітня 2015 року, за період з 07 грудня 2015 року по 07 грудня 2018 року, в розмірі 4740,88 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту. При цьому колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що пунктом 24 Загальних Умов ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» з надання фізичним особам кредитів, затверджених Наказом генерального директора ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» від 18 червня 2013 року № 14, передбачено, що сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами щодо захисту прав кредитодавця становить 50 років. Зазначене застереження до кредитного договору є договором про збільшення строку позовної давності, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне. Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», на які посилається ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим кредитор має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Проте, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі документальні докази, що ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору був ознайомлений саме з тими Умовами отримання кредитів та інших послуг. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення вказаних позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 987717334 від 08 квітня 2015 року, за період з 07 грудня 2015 року по 07 грудня 2018 року, в розмірі 4740,88 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту. Крім того, згідно з п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви 440,50 грн. (а.с.1) з урахуванням того, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Крім того, відповідно до вимог п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору до суду апеляційної інстанції - в сумі 660,75 грн. (а.с.140). На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 жовтня 2019 року скасувати та постановити нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 987717334 від 08 квітня 2015 року, за період з 07 грудня 2015 року по 07 грудня 2018 року, в розмірі 4740 (чотири тисячі сімсот сорок) грн. 88 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 440 (чотириста сорок) грн. 50 коп. В іншій частині в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 660 (шістсот шістдесят) грн. 75 копійок за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 13 січня 2020 року. Головуючий: Судді: