Постанова Миколаївський апеляційний суд № 474/211/18

13.01.20 22-ц/812/101/20 Провадження № 22-ц/812/101/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 року м. Миколаїв Справа № 474/211/18 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Шаманської Н.О., суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В. із секретарем судового засідання - Лівшенко О.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» про визнання додаткової угоди недійсною за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області, постановлену суддею Фасій В.В. 12 листопада 2019 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту ухвали не зазначена у с т а н о в и в: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» про визнання недійсною додаткової угоди. В обґрунтування позову зазначала, що між нею та відповідачем 27 квітня 2011 року укладено договір оренди земельних ділянок строком на 5 років. У 2016 році вона дізналась про наявність додаткової угоди, укладеної від її імені з ПП «ВКП «Каро» 11 квітня 2016 року. Вказувала, що такої додаткової угоди вона не підписувала та просила визнати вказаний правочин недійсним. 27 лютого 2019 року на підставі ухвали суду проведена судово-почеркознавча експертиза, за висновками якої підпис від імені позивача виконана не нею, а іншою особою. 22 серпня 2019 року представником відповідача ПП «ВКП «Каро» заявлено клопотання про проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи з посиланням на порушення порядку проведення первісної експертизи та відібрання експериментальних зразків підпису та почерку позивача, що в цілому викликає у нього сумнів в обґрунтованості висновків експерта. Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2019 року клопотання задоволено, ухвалено про призначення по справі повторної судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено іншому експерту Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до Врадіївського районного суду Миколаївської області для продовження розгляду справи. Апеляційна скарга вмотивована тим, що представник відповідача у суді першої інстанції надав свою згоду та не заперечував щодо порядку відібрання від позивача експериментальних зразків підпису за межами судового засідання, а тому клопотання про призначення повторної експертизи є безпідставним. Крім того, апелянт зазначала про те, що представником відповідача пропущено строк для звернення з таким клопотанням. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПП «ВКП «Каро», посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. У судове засідання позивач та її представник не з`явилися про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. 242 ), у зв`язку з чим, відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглядав справу у їх відсутність. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, площею 5,49 га (кадастровий номер 4822383600:02:000:0236) та площею 2,36 га (кадастровий номер 4822383600:01:000:0551), які знаходяться в межах Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 27 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП «ВКП «Каро» укладено типовий договір оренди землі строком на 5 років. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «ВКП «Каро» про визнання додаткової угоди оренди земельної ділянки, укладеної 11 квітня 2016 року від її імені з відповідачем недійсною, з тих підстав, що вона її не укладала та не підписувала. На вимогу сторін судом по справі проведена судово-почеркознавча експертиза, експериментальні зразки для проведення якої надані за межами судового засідання без посвідчення судом. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам) (частина 2 статті 113 ЦПК України). За змістом положень статті 107 ЦПК України, розділу 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція), Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз (далі - Рекомендації), затверджених наказом Мінюсту України від 8 жовтня 1998 року №53/5 (з наступними змінами та доповненнями), при призначенні почеркознавчої експертизи матеріали, які необхідні експерту для проведення експертизи надаються судом, яким також відбираються експериментальні зразки виключно під диктовку, без надання можливості переписувати текст, або перемалювати підпис. Експериментальні зразки посвідчуються суддею. У посвідчувальному надписі зазначається прізвище, ім`я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані стоячи, сидячи, лівою рукою тощо). Отже, зазначаючи про сумніви, які виникли при вивчені висновку експерта, яким проведено дослідження на зразках, наданих з порушенням встановленої процедури, представник відповідача обґрунтовано, та з підстав, передбачених статтями 77, 78, 103, частиною 2 статті 113 ЦПК України заявив клопотання про призначення повторної експертизи з наданням для її проведення зразків підпису позивача, відібраних у відповідності до вимог Інструкції та Рекомендацій. Тому судом правильно задоволено клопотання про призначення повторної експертизи та вирішено питання про відібрання зразків у відповідності до вищенаведених положень. Доводи позивача про згоду представника відповідача на порядок відібрання від нього експериментальних зразків при призначенні першої експертизи не мають правового значення, так як такі дії зі збору матеріалу для дослідження були проведені з порушенням встановленого для проведення почеркознавчих експертиз порядку, що підтверджено листками із зразками підпису та почерку, а також змістом журналу судового засідання (т.1 а.с.190-191). Призначення судом повторної експертизи іншому експерту однієї і тієї ж установи, в якій була проведена первісна експертиза не суперечить змісту частини 2 статті 113 ЦПК України. Щодо надання вільних зразків та умовно-вільних зразків підпису, які викликають сумніви у позивача, то зі змісту судової ухвали від 12 листопада 2019 року вбачається, що такі зразки судом відхилено для надання експерту. Безпідставним є і твердження позивача щодо пропуску представником відповідача надання клопотання щодо призначення повторної експертизи, оскільки її проведено з порушенням процесуального порядку, що можливо встановити тільки у судовому засіданні при дослідженні висновку експерта в порядку статті 239 ЦПК України. Посилання на можливе порушення судом нарадчої кімнати ґрунтується на припущеннях, та не підтверджено жодним письмовим доказом. Отже, постановлюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності проведення по справі повторної судової експертизи. Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для призначення повторної експертизи із зупиненням провадження, то вони є такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права. За такого, з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Н.О. Шаманська Судді: О.О. Данилова В.В. Коломієць Повний текст постанови складено 14 січня 2020 року.