Постанова КГС ВС № 910/13702/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2019 року м. Київ Справа № 910/13702/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М., за участю секретаря судового засідання : Громак В.О. за участю представників: Національного банку України - Лантуха Є.С., ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" - Дяченка Е.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2019 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2019 у справі № 910/13702/18 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" в особі голови комісії з припинення Дяченка Е.В. про визнання кредитором та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2018 Національний банк України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" в особі голови комісії з припинення Дяченка Е.В. про визнання НБУ кредитором ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та про зобов`язання комісії з припинення ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" включити кредиторські вимоги НБУ в розмірі 46 598 064,21 грн. в порядку ст. 107 ЦК України до передавального акту/розподільчого балансу ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М". Позов мотивовано тим, що позивач дізнавшись, що з 27.02.2018 ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" перебуває у стані припинення згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 46 598 064,21 грн., проте ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" відмовило у включенні цих кредиторських вимог НБУ до ліквідаційного балансу, однак на думку позивача така відмова у включенні його кредиторських вимог є незаконною. Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2019 у справі №910/13702/18 (суддя Спичак О.М.) відмовлено в позові. У лютому 2019 відповідач звернулось до суду першої інстанції із заявою про розподіл судових витрат, зокрема у якій, просило стягнути з позивача - Національного банку України на користь ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" 26 871 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2019 у справі №910/13702/18 стягнуто з Національного банку України на користь ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" судові витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 575 грн. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі № 910/13702/18 (судді : Мальченко А.О., Жук Г.А., Дикунська С.Я.) рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2019 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2019 залишено без змін. У касаційній скарзі Національний банк України просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2019 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2019 у справі № 910/13702/18 скасувати, прийнявши нове про задоволення позовних вимог. У відзиві ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі що прийнятті з урахуванням вимог чинного законодавства. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.08.2019 для розгляду вказаної касаційної скарги Національного банку України у справі № 910/13702/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Огородніка К.М. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2019 у справі у справі № 910/13702/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України та розгляд справи призначено на 16.10.2019 на 09:45 год. В судовому засіданні 16.10.2019 було оголошено перерву до 13.11.2019 на 10:30 год. Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників позивача та відповідача перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, що 02.12.2009 Національним банком України прийнято Постанову № 713 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 07.12.2009 Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку". Станом на момент прийняття зазначеної вище постанови НБУ, порядок ліквідації банків регулювався Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Положенням про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим Постановою Правління НБУ №369 від 28.08.2001. За ч. 12 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент проведення ліквідації АБ "Регіональний банк розвитку"), у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній НБУ юридичній особі, яка зобов`язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів. Судами попередніх інстанцій встановлено та як вбачається із матеріалів справи, 20.11.2013 між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (установник управління), ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" (управитель) та Національним банком України укладено договір про передання в управління непроданих активів, за умовами якого установник управління - АБ "Банк регіонального розвитку" зобов`язується передати в управління управителю - ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" активи, наявні на балансі установника управління на дату укладання цього договору, а управитель прийняти в управління активи і зобов`язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. Перелік активів наведено у додатку №1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління та розрахунки з якими не проведені. Перелік вигодонабувачів з визначеною черговістю задоволення їх вимог наведено у додатку №2 до цього договору. Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що управитель є довірчим власником отриманих в управління активів, при цьому до управителя не переходить право власності на активи та обмеження права довірчої власності управителя визначається цим договором та чинним законодавством України. Обов`язки управителя, зокрема, прийняти від установника управління активи та документи, передбачені договором, забезпечувати збереження отриманих активів та документів від втрат та пошкоджень; здійснювати належне та ефективне управління активами особисто в інтересах вигодонабувачів; здійснювати погашення вимог вигодонабувачів у черговості відповідно до переліку вигодонабувачів (п. 2.2 зазначеного договору). Згідно п. 4.1 договору продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюється лише за попереднім погодженням із Національним банком України. Відповідно до п. 5.1 цього договору кошти, одержані в результаті управління активами, спрямовуються на розрахунки з вигодонабувачами відповідно до черговості, визначеної в переліку вигодонабувачів, після відшкодування витрат та винагороди управителя відповідно до умов цього договору. За п.п. 5.2, 5.3 договору визначено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються залежно від надходження на рахунок управителя коштів від управління активами після повного задоволення попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від повернення та продажу активів для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно вимог, що належать кожному вигодонабувачеві кожної однієї черги. У разі недостатності коштів, одержаних після повного завершення роботи управителя активами, вимоги вигодонабувачів вважаються погашеними, про що управитель зобов`язаний повідомити всіх вигодонабувачів та НБУ протягом двадцяти робочих днів з часу завершення роботи з управління активами (п. 5.6 договору). Згідно п. 7.2 договору управитель несе відповідальність за збитки, завдані вигодонабувачам внаслідок неефективного управління активами, а також вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі Національний банк України вимагає від управителя відшкодування завданих ним вигодонабувачеві збитків. У додатку №1 до договору сторонами погоджено перелік непроданих активів, що передаються в управління ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М", а саме в управління передано нерухоме майно балансовою вартістю 644 240 грн., майнові права за кредитними договорами на суму 87 731 589,17 грн., цінні папери за балансовою вартістю 76 769 103,76 грн. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, перелік вигодонабувачів та черговість задоволення їх вимог, зазначено у додатку № 2 до договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013, зокрема, Національний банк України віднесено з кредиторськими вимогами до боржника- Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у розмірі 44 760 754,57 грн. до вигодонабувачів п`ятої черги. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору управління від 20.11.2013, ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" звернулось до НБУ з листом-погодженням №06/06-2014 від 06.06.2014 щодо одержання погодження на продаж активів за ціною не нижчою, ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав, проте НБУ повідомлено відповідача про те, що продаж активів банку здійснюється у порядку глави 10 Положення та повернуто відповідачеві пакет документів, наданих з листом-погодженням, на доопрацювання, що підтверджується листом НБУ №55-013/34115 від 01.07.2014. В подальшому проведено незалежну оцінку ринкової вартість майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Регіональний банк розвитку" у кількості 86 одиниць без податку на додану вартість, яка згідно звіту про незалежну оцінку від 31.03.2015, складеного ТОВ "Приват-Консалтинг", становить - 1 961476 грн. Як встановлено судами обох інстанцій, рішенням НБУ Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 25.05.2015 №255 надано управителю- ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" погодження на продаж 76 активів, в порядку передбаченому главою 10 розділу VI Положення, зі стартовою ціною аукціону не нижчою 1 639 013 грн., а також рішенням НБУ "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 05.08.2015 № 414 погодження на продаж 10 активів, в порядку передбаченому главою 10 розділу VI Положення, зі стартовою ціною аукціону не нижчою 322 463 грн. Як також вбачається із матеріалів справи, 10.06.2015 ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" укладено з Українською універсальною біржею договір-доручення №100 на проведення аукціону з продажу лоту №1 - майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 76 одиниць за початковою вартістю без податку на додану вартість 1 639 013 грн., в подальшому 12.08.2015 між відповідачем та Українською універсальною біржею укладено договір доручення №14/1 на проведення аукціону з продажу лоту №1 - майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами АБ "Регіональний банк розвитку" у кількості 10 одиниць за початковою вартістю 322 463 грн. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що аукціони з продажу активів Акціонерного банку "Регіональний банк розвитку", а саме майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Банку у кількості 76 одиниць призначений на 30.06.2015 та повторний призначений на 20.07.2015 не відбулись у зв`язку з відсутністю заяв про участь у цих торгах. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що аукціон призначений на 01.09.2015 та повторний аукціон призначений на 21.09.2015 щодо продажу активів Акціонерного банку "Регіональний банк розвитку" - майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Банку у кількості 10 одиниць, не відбулись за відсутності заявок на участь у цих торгах. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що НБУ листом № 55-013/34115 від 01.07.2014 повідомило управителя про його право здійснити безпосередній продаж майна (активу) банку - АБ "Регіональний банк розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону, з урахуванням дисконту передбаченого главою 10 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства та рішеннь НБУ № 255 від 25.05.2015 та № 414 від 05.08.2015. У зв`язку з тим, що активи АБ "Регіональний банк розвитку" не реалізовані на першому та повторному (з уцінкою на 30%) аукціонах, то 30.09.2015 між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Саулес фабрика Україна" укладено договори цесії, за яким зазначені активи АБ "Регіональний банк розвитку", реалізовані (відступлені) за ціною, з уцінкою не більше ніж на 30 %, по кожному активу, як це визначено Положенням, з урахуванням позиції НБУ викладеній у листі № 55-013/34115 від 01.07.2014. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 27.02.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення засновників ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" щодо припинення юридичної особи. В подальшому, у серпні 2018 Національний банк України звернувся до ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" із заявою від 21.08.2018 з кредиторськими вимогами в розмірі 46 598 064,21 грн., які складаються із незадоволених вимог НБУ до боржника- АБ "Банк регіонального розвитку" у сумі 44 760 784,57 грн. та 1 807 279,64 грн. збитків (недоотриманої вигоди) та які просив включити до передавального акту/розподільчого балансу ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М", в порядку ст. 107 ЦК України. Рішенням ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" від 04.09.2018 № 01/0409-18 відмовлено в задоволенні заяви Національного банку України від 21.08.2018. У жовтні 2018, Національний банк України звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою, у які просив зобов`язати про визнання НБУ кредитором ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та про зобов`язання комісії з припинення ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" включити кредиторські вимоги НБУ у сумі 46 598 064,21 грн. в порядку ст. 107 ЦК України. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, відмовлено у задоволенні позовної заяви НБУ у зв`язку з недоведеністю позивачем - НБУ наявності у відповідача - ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" боргових зобов`язань перед НБУ, оскільки за умовами договору управління від 20.11.2013, укладеного між АБ "Банк регіонального розвитку" (установник управління), ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" (управитель) та Національним банком України, у відповідача не виникає обов`язку за власний рахунок задовольняти кредиторські вимоги НБУ до АБ "Банк регіонального розвитку" в сумі 44 760 754,57 грн., так як вимоги вигодонабувачів задовольняються саме за рахунок непроданих активів під час ліквідації банку. Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що підстав для визнання кредиторських вимог НБУ у розмірі 1 807 279,64 грн., у вигляді збитків завданих відповідачем внаслідок неналежного виконання умов договору управління від 20.11.2013, та включення цих вимог до передавального акту/розподільчого балансу ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" не має, внаслідок недоведеності позивачем належними та достовірними доказами щодо наявності протиправної поведінки відповідача, як управитель за договором управління, якою завдано, на думку НБУ, певні збитки, з урахуванням вимог ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України. Предметом даного судового розгляду є вимоги Національного банку України про зобов`язання комісії з припинення ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" визнати та включити грошові вимоги у загальному розмірі 46 598 064,21 грн. (незадоволених вимог у сумі 44 760 784,57 грн. та 1 807 279,64 грн. збитків) до передавального акту/розподільчого балансу ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М". Згідно ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Відповідно до ч. 1 ст. 107 ЦК України, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Так, враховуючи зазначене вище, після прийняття рішення про припинення юридичної особи її учасники, суд або орган, що прийняв рішення про припинення, публікують про це повідомлення у спеціалізованих засобах масової інформації. Це надає кредиторам можливість вчасно скористатися наданим їм правом, а саме: звернутися до юридичної особи з вимогою про припинення або дострокове виконання зобов`язань. Вказане положення може стосуватися різного роду зобов`язань, як грошових, майнових, так и стосовно дострокового виконання робіт і послуг. При цьому, вимоги кредиторів повинні бути виражені у письмовій формі. Протягом не менше ніж два місяці з моменту розміщення повідомлення про припинення юридичної особи в засобах масової інформації, комісія з припинення юридичної особи розглядає подані до неї вимоги кредиторів. Вона має право задовольняти чи відхиляти заявлені вимоги. За результатами своєї діяльності комісія складає передавальній акт (у разі злиття. приєднання, перетворення), або розподільчий баланс (у разі поділу). Вказані документи мають обов`язково містити положення про правонаступництво, щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, а також стосовно її всіх боржників та кредиторів включаючи зобов`язання, які оспорюються. Отже враховуючи наведені норми, кредитором є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до іншої фізичної або юридичної особи щодо його майнових зобов`язань. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. У даній справі відносини сторін врегульовані договором про передання в управління непроданих активів АБ "Банк регіонального розвитку" від 20.11.2013, з урахуванням додатків до цього договору. Згідно ч. 1 ст. 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Відповідно до ч. 1 ст. 1037 ЦК України, управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов`язані з управлінням майном, зобов`язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна (ч. 2 ст. 1038 ЦК України). Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Таким чином, враховуючи встановлене судами попередніх та з урахуванням зазначеного вище, касаційний господарський суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених вимог Національного банку України про зобов`язання комісії з припинення ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" визнати та включити грошові вимоги у загальному розмірі 46 598 064,21 грн. (незадоволених вимог у сумі 44 760 784,57 грн. та 1 807 279,64 грн. збитків) до передавального акту/розподільчого балансу ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю цих заявлених вимог. Крім того, у лютому 2019 відповідач - ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" звернувся до суду першої інстанції із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 26 871 грн. На підтвердження своїх витрат на правничу допомогу адвоката, відповідачем надано суду першої інстанції: - договір №10 від 02.10.2018 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" (клієнт) та Сичом Олександром Юрійовичем (адвокат), за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 4.3 цього договору передбачено, що за надання правової допомоги, відповідно до даного договору клієнт сплачує адвокату кошти (гонорар) у вигляді погодинної оплати, виходячи з розрахунку - вартість однієї години становить 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на момент надання правової допомоги; - свідоцтво серії КС №6781/10 від 27.06.2018 на право зайняття адвокатською діяльністю; - ордер серії КС №463260 від 02.10.2018, виданий на підставі договору №10 від 02.10.2018; - проміжний акт від 07.12.2018 про обсяг наданої правової допомоги відповідно до договору №10 від 02.10.2018, з якого вбачається, що адвокатом було надано, а клієнтом прийнято послуги на загальну суму 17 870,40 грн, виходячи з вартості однієї години роботи 1 489,20 грн. Згідно з вказаним актом до складу наданих послуг включено: вивчення (детальний аналіз, в тому числі, аналіз відповідної судової практики) - 4 години; підготовка відзиву та формування пакету документів для подачі до суду - 6 годин; підготовка клопотання про забезпечення судових витрат - 2 години; - акт від 08.02.2019 про обсяг наданої правової допомоги відповідно до договору №10 від 02.10.2018 на загальну суму 9 000,60 грн, з якого вбачається, що у період з 07.12.2018 по 08.02.2019 адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: інформування клієнта щодо стану розгляду справи №910/17302/18 та про хід виконання доручення 1 година на суму 1489,20 грн; надання консультації та підготовка клієнта до участі у судовому засіданні по справі №910/13702/18, призначеного на 09.01.2019, 1 година на суму 1669,20 грн; представницька дія, пов`язана із розглядом господарської справи №910/13702/18 (участь у судовому засіданні) 30 хвилин на суму 834,60 грн; підготовка заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, справа №910/13702/18 1 година на суму 1669,20 грн; представницька дія, пов`язана із розглядом господарської справи №910/13702/18 (участь у судовому засіданні) 1 година на суму 1 669,20 грн; інформування клієнта щодо стану розгляду справи №910/13702/18 та про хід виконання доручення 1 година 1 669,20 грн; - платіжні доручення №8 від 11.02.2019 на суму 9 000,60 грн, №7 від 11.02.2017 на суму 17 870,40 грн. Крім того, професійну правничу допомогу відповідачу- ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" надано адвокатом Сичом О.Ю. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановивши, що відповідачем безпідставно включено до складу витрат на правничу допомогу вартість послуг, вказаних в акті від 08.02.2019 та врахувавши складність справи, прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову, співмірність та розумність судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 17 575,80 грн. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Згідно ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. За ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо наявності підстав для стягнення з позивача - Національного банку України на користь відповідача - ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" 17 575,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом відповідачу при розгляді даної справи у суді першої інстанції. Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2019 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2019 у справі № 910/13702/18 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2019 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2019 у справі № 910/13702/18 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г. Судді Жуков С.В. Огороднік К.М.