Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/3735/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2020 року м. Дніпро Справа № 904/3735/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач) судді Коваль Л.А., Кузнецов В.О. розглянувши без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Гремко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2019 року у справі № 904/3735/19 (суддя - Кеся Н.Б., м. Дніпро) за позовом Фізичної особи-підприємця Гасенко Дмитра Олександровича, м. Дніпро до Приватного підприємства "Фірма "Гремко", м. Дніпро про стягнення 138 002,11 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. 23.08.2019 року Фізична особа-підприємець Гасенко Дмитро Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Фірма "Гремко", в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 138 002,11 грн., з яких 137 235,10 грн. - основна заборгованість за Договором, 767,01 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 2 070,03 грн. судового збору та 8 250,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2019 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Гремко" на користь Фізичної особи-підприємця Гасенко Дмитра Олександровича 137 235,10 грн. основного боргу за договором, 767,01 грн. 3 % річних від простроченої суми, 2 070,03 грн. судового збору та 4 950,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2019 року, у задоволенні позовної заяви відмовити. 2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку відповідача, суд позбавив його можливості викласти свою позицію та заперечення проти задоволення позовних вимог. Рішення місцевого господарського суду є неповним, у зв`язку із відсутністю в його тексті дослідження первинних документів, їх оригіналів тощо. Судом прийнято за основу копії видаткових накладних та актів прийому-передачі, які фактично є єдиними первинними документами, що надав позивач. Суд мав в судовому засіданні встановити автентичність первинних документів, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача суму, оскільки у відповідача існують сумніви щодо їх справжності. Таким чином, судом першої інстанції було порушено вимоги частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а саме - принципи рівності учасників судового процесу, змагальності та диспозитивності. 2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2019 року залишити без змін, здійснити розподіл судових витрат. Посилається на те, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Станом на день подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, не сплатив кошти за втрачене обладнання та не сплатив заборгованість по орендній платі. Із аналізу норм статей Господарського процесуального кодексу України вбачається, що Кодексом не передбачений обов`язок судів досліджувати оригінали доказів. Оригінали доказів досліджуються у випадку, коли учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу. Скаржник не зазначає в чому саме полягає сумнів щодо поданих позивачем доказів, а також не зазначає, оригінали яких саме доказів вважає за необхідне витребувати у позивача. Також, скаржник не спростовує факту укладення між сторонами Договору № 060618-2 та додаткових угод до нього, а лише вказує на обов`язок суду дослідити оригінали цих документів. Позивачем були виконані вимоги чинного законодавства та доведені ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а посилання скаржника на те, що рішення суду підлягає скасуванню через не дослідження судом оригіналів доказів є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності. Матеріали справи містять свідчення щодо наявності оригіналів доказів у позивача, а якщо суд буде вважати за необхідне, позивач надасть суду оригінали документів. Позивач неодноразово намагався врегулювати спір у досудовому порядку. Під час пред`явлення позову позивачем були виконані вимоги пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, а саме - до позовної заяви додано документи, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів. На думку позивача, скаржник здійснює зловживання своїми процесуальними правами з метою ухилення від виконання рішення суду. У зв`язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції позивач поніс судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 600,00 грн.

3. Апеляційне провадження. 3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, постановлено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції. 06.06.2018 року між Фізичною особою-підприємцем Гасенко Дмитром Олександровичем (надалі - Орендодавець) та Приватним підприємством "Фірма "Гремко" (надалі - Орендар) був укладений Договір № 060618-2 оренди устаткування (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування ліса (риштування) (надалі - Устаткування), що належить Орендодавцю на правах особистої власності. Перелік переданого в оренду Устаткування, його кількість і вартість містяться в Додатку № 1 та Акті прийому-передачі до даного Договору (пункт 1.1 Договору). Вартість переданого Устаткування оцінюється сторонами в 234 820,00 грн. (пункт 1.2 Договору). Орендна плата за 30 діб оренди Устаткування становить 19 845,00 грн. (пункт 2.2 Договору). Термін оренди починається з дня отримання Устаткування Орендарем і закінчується днем повернення орендованого Устаткування на склад Орендодавця, згідно з актами приймання-передачі. Передача і повернення Устаткування здійснюється згідно з актами прийому-передачі, в яких зазначається дата і час відвантаження і повернення Устаткування, та підписи сторін. Мінімальний термін оренди становить 24 години (пункт 3.1 Договору). У разі неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, Орендар зобов`язаний відшкодувати Орендодавцю всі збитки у повному обсязі (пункт 6.1.3 Договору). Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов даного Договору Орендодавцем було передано в оренду Устаткування - ліса (риштування), що підтверджується Актом прийому-передачі обладнання від 06.06.2018 року (а. с. 28), який підписаний та скріплений печатками сторін. Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами були укладені наступні Додаткові угоди (а. с. 13-26): - № 1 від 04.07.2018 року (продовжено термін оренди на 31 добу, з 06.07.2018 року по 05.08.2018 року; орендна плата складає 661,50 грн. за добу; загальна сума Договору, що підлягає сплаті Орендарем становить 20 506,50 грн.); - № 2 від 04.08.2018 року (продовжено термін оренди на 31 добу, з 06.08.2018 року по 05.09.2018 року; орендна плата складає 661,50 грн. за добу; загальна сума Договору - 20 506,50 грн.); - № 3 від 04.09.2018 року (продовжено термін оренди на 25 діб, з 06.09.2018 року по 30.09.2018 року; орендна плата складає 661,50 грн. за добу; загальна сума Договору - 20 506,50 грн.); - № 4 від 30.09.2018 року (продовжено термін оренди на 31 добу, з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року; орендна плата складає 661,50 грн. за добу; загальна сума Договору - 20 506,50 грн.); - № 5 від 30.10.2018 року (продовжено термін оренди на 30 діб, з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року; орендна плата складає 661,50 грн. за добу; загальна сума Договору - 19 845,00 грн.); - № 6 від 30.11.2018 року (продовжено термін оренди на 31 добу, з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року; орендна плата складає 661,50 грн. за добу; загальна сума Договору - 20 506,50 грн.); - № 7 від 29.12.2018 року (продовжено термін оренди на 31 добу, з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року; орендна плата складає 661,50 грн. за добу; загальна сума Договору - 20 506,50 грн.); - № 8 від 10.01.2019 року (у зв`язку із втратою Орендарем елементів риштувань, переданих в оренду продовжено термін оренди на 21 добу, з 10.01.2019 року по 31.01.2019 року; загальна сума Договору - 13 297,70 грн.); - № 10 від 31.01.2019 року (продовжено термін оренди на 28 діб, з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року; орендна плата складає 623,70 грн. за добу; загальна сума Договору - 17 463,60 грн.); - № 12 від 28.02.2019 року (продовжено термін оренди на 29 діб, з 01.03.2019 року по 29.03.2019 року; орендна плата складає 623,70 грн. за добу; загальна сума Договору - 19 334,70 грн.); - № 13 від 29.03.2019 року (у зв`язку із здачею частини Устаткування - вартість переданого Устаткування оцінюється сторонами в 190 856,00 грн.; продовжено термін оренди на 2 доби, з 30.03.2019 року по 31.03.2019 року; орендна плата складає 548,10 грн. за добу; загальна сума Договору 1 247,40 грн.); - № 14 від 31.03.2019 року (продовжено термін оренди на 30 діб, з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року; орендна плата складає 623,70 грн. за добу; загальна сума Договору - 16 443,00 грн.); - № 15 від 30.04.2019 року (у зв`язку із здачею частини Устаткування вартість переданого Устаткування оцінюється сторонами в 190 856,00 грн.; продовжено термін оренди на 31 добу, з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року; орендна плата складає 548,10 грн. за добу; загальна сума Договору - 16 991,10 грн.); - № 16 від 31.05.2019 року (продовжено термін оренди на 30 діб, з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року; орендна плата складає 548,10 грн. за добу; загальна сума Договору - 16 443,00 грн.). Таким чином, орендна плата за вказаними Додатковими угодами становить 244 103,80 грн. Шляхом укладення Додаткової угоди № 17 від 11.06.2019 року Договір № 060618-2 оренди устаткування від 06.06.2018 року був розірваний (а. с. 27). Відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендованого Устаткування здійснив частково у сумі 157 304,70 грн., в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 86 799,10 грн. Крім того, відповідно до умов договору, відповідач не повернув Устаткування у повному обсязі, що підтверджується Актом № 2 повернення з оренди обладнання від 11.06.2019 року (а. с. 29). Так, відповідачем не було повернуто Устаткування загальною кількістю у 123 одиниці на загальну суму 50 436,00 грн. З метою відшкодування Орендарем завданих збитків між сторонами була підписана видаткова накладна № 00001 від 11.06.2019 року на суму 50 436,00 грн. (а. с. 35), яка відповідає вартості неповернутого обладнання. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 137 235,10 грн., яка складається з суми оренди Устаткування в розмірі 86 799,10 грн. та вартості неповернутого обладнання у розмірі 50 436,00 грн. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу - 767,01 грн. 3 % річних за період з 12.06.2019 року по 19.08.2019 року. Матеріали справи свідчать, що з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію про відшкодування заборгованості за Договором оренди № 060618-2 06.06.2018 року (а. с. 30-31), яка останнім була залишена без відповіді та без задоволення. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду із даним позовом. 3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4). Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди та 3 % річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди в розмірі 137 235,10 грн. колегія суддів враховує наступне. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 статті 283 Господарського кодексу України). За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 283 Господарського кодексу України у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Згідно із частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (частина 3 статті 285 Господарського кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно із частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та частинами 1 і 7 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов`язання щодо орендної плати за Устаткування здійснив частково у сумі 157 304,70 грн., в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 86 799,10 грн. Крім того, відповідачем не було повернуто Устаткування загальною кількістю у 123 одиниці на загальну суму 50 436,00 грн., що підтверджується Актом № 2 повернення з оренди обладнання від 11.06.2019 року (а. с. 29), підписаним та скріпленим печатками сторін. Матеріали справи свідчать, що сторонами була підписана видаткова накладна № 00001 від 11.06.2019 року на суму 50 436,00 грн. (а. с. 35), яка відповідає вартості неповернутого обладнання. Крім того, відповідачем розрахунок позивача та наявність зобов`язання з оплати оренди Устаткування в розмірі 86 799,10 грн. та вартості неповернутого Устаткування у розмірі 50 436,00 грн. не спростовано. Враховуючи викладене та умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з оренди Устаткування, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 137 235,10 грн., з яких 86 799,10 грн. - оренди Устаткування та 50 436,00 грн. - вартість неповернутого Устаткування, є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 767,01 грн. за період з 12.06.2019 року по 19.08.2019 року апеляційний господарський суд враховує наступне. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України). Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Колегія суддів враховує, що передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 06.06.2016 року у справі № 6-49цс12. Враховуючи положення чинного законодавства та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати оренди Устаткування та вартості неповернутого Устаткування належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 767,01 грн., нарахованих за період з 12.06.2019 року по 19.08.2019 року З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 137 235,10 грн. заборгованості за Договором та 767,01 грн. - 3 % річних, є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Стосовно доводів відповідача на те, що суд першої інстанції мав в судовому засіданні встановити автентичність первинних документів, на підставі яких заявлено позовні вимоги, оскільки у відповідача існують сумніви щодо їх справжності колегія суддів враховує наступне. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1). Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2). Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4). Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2). За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (частина 2). У відповідності до статті 78 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2). Згідно із статтею 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина 1). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 2). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4). Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина 9). У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів (частина 11). Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина 3). Аналіз вказаних норм статей Господарського процесуального кодексу України свідчить, що цим Кодексом не передбачений обов`язок судів досліджувати оригінали доказів. Так, оригінали доказів досліджуються у випадку, коли учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу. Відповідач в апеляційній скарзі не зазначає в чому саме полягає сумнів щодо поданих позивачем доказів, а також не зазначає, оригінали яких саме доказів суд першої інстанції повинен був витребувати у позивача. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем були виконані вимоги чинного законодавства та доведені ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а доводи відповідача про те, що рішення суду підлягає скасуванню через не дослідження судом оригіналів доказів є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності. Також, під час подання даного позову до місцевого господарського суду позивачем були виконані вимоги пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України щодо долучення до позовної заяви доказів, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. При цьому, апеляційний господарський суд погоджується із викладеними у відзиві на апеляційну скаргу доводами позивача, відповідність яких чинному законодавству та фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду. Звертаючись із апеляційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого судового рішення. 3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін. 3.5. Розподіл судових витрат. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, в тому числі за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача. Щодо витрат позивача на послуги адвоката колегія суддів враховує наступне. За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається із матеріалів справи, 24.06.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Гасенко Дмитром Олександровичем (надалі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Борисенко і Партнери" (надалі - Адвокатське об`єднання) укладено Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги (надалі - Договір від 24.06.2019 року) (а. с. 36-40), відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту за його усними чи письмовими зверненнями правову (правничу) допомогу (надалі - правова допомога або послуги) протягом усього строку дії цього Договору (пункт 1.1 Договору від 24.06.2019 року). Сторони погодили обсяг послуг у розмірі 10 годин на один розрахунковий місяць (з першого по останнє число відповідного календарного місяця), який включає: консультації з питань господарського, цивільного, податкового, корпоративного, трудового, земельного, кримінального права, відносин з органами державної влади; складання, корегування господарських договорів; надання письмових правових висновків з окремих питань; проведення переговорів з контрагентами з питань укладення, виконання, розірвання договорів; претензійна робота з боржниками; оформлення документів, пов`язаних із трудовими правовідносинами; державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, внесення змін до даних у державному реєстрі; супроводження податкових перевірок і оскарження їх результатів в адміністративному порядку (пункт 1.1.1 Договору від 24.06.2019 року). Відповідно до пункту 1.1.2 Договору від 24.06.2019 року обсяг послуг, визначений в пункті 1.1.1. цього Договору, не охоплює такі види правової допомоги як представництво інтересів в суді та захист чи представництво у кримінальному провадженні. Вказані послуги оплачуються Клієнтом окремо за ставками, визначеними в додатку до цього Договору. Вартість послуг (гонорар) за цим Договором за один розрахунковий місяць становить 7 000,00 грн. (пункт 4.1 Договору від 24.06.2019 року). У випадку, якщо визначеного в пункті 1.1.1. Договору обсягу послуг виявиться недостатньо для виконання доручень Клієнта, що надійшли у відповідному місяці, Адвокатське об`єднання завчасно попереджає Клієнта про ймовірне перевищення. В такому разі Сторони окремо узгоджують порядок надання послуг, що надаються з перевищенням визначеного обсяг та до таких послуг застосовуються стандартні ставки гонорару Адвокатського об`єднані (визначені в додатку до Договору) (пункт 4.2 Договору від 24.06.2019 року). На підтвердження факту та обсягів наданих послуг, позивач подав до місцевого господарського суду додаток до Договору від 24.06.2019 року, в якому зазначені погодинні ставки Адвокатського об`єднання (а. с. 41) та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а. с. 42), з якого вбачаються наступні послуги: підготовка та подання позову про стягнення заборгованості з ПП "Фірма "Гремко" у розмірі 4 950,00 грн.; надання правової допомоги клієнту у судових засіданнях у розмірі 3 300,00 грн. Статус адвоката Задніпряного А.О., який підписав позовну заяву, підтверджений копією Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та ордером на надання правничої (правової) допомоги (а. с. 43, 44). Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідачем не було заявлено до місцевого господарського суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки справа є нескладною, розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе задовольнити витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 950,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представником Фізичної особи-підприємця Гасенка Дмитра Олександровича зазначено про понесення витрат на оплату послуг адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 600,00 грн., прохальна частина відзиву на скаргу містить прохання здійснити розподіл судових витрат. Між тим, до матеріалів справи представником позивача не надано доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 600,00 грн. та акту приймання-передачі наданих послуг із зазначенням суми. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). Наявний в матеріалах справи додаток до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 24.06.2019 містить погодинні ставки адвокатського об`єднання, однак відсутність акту приймання-передачі послуг з надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції (із зазначенням виду надання послуг та кількості витраченого часу) унеможливлює розгляд питання про розподіл судових витрат на оплату послуг адвоката у суді апеляційної інстанції. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданої до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. За таких обставин апеляційний господарський суд здійснить розподіл судових витрат на оплату послуг адвоката у суді апеляційної інстанції після надання відповідних доказів. Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Гремко" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2019 року у справі № 904/3735/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко Суддя _________________ Л.А. Коваль Суддя _________________ В.О. Кузнецов