Постанова 4876 № 904/1080/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.01.2020 м.Дніпро Справа № 904/1080/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М., при секретарі судового засідання Абадей М.О., представники: від позивача: представник не з`явився; від відповідача: представник не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1080/19 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ до відповідача: Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни, м.Дніпро про стягнення 201 735 грн. 73 коп., ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни на свою користь 171 041,91 грн. заборгованості, 30 693,82 грн. пені. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1080/19 позов задоволено частково: з Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" стягнуто 171 041,91 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2 556,63 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007 в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів. Місцевий господарський суд дійшов до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, у зв`язку з чим суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 171 041, 91 грн. При цьому місцевим господарським судом відхилені доводи відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності з посиланням на переривання позовної давності шляхом подання позову до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (справа №203/6824/14-ц). Як зазначено місцевим господарським судом, закриття провадження у справі №203/6824/14-ц не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті, тому відсутні підстави для застосування позовної давності. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок пені здійснений без врахування приписів ч. 2 ст. 258 Цивыльного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому безпідставно нарахована та заявлена до стягнення пеня за період з 31.07.2018 по 30.01.2019 на суму 30 693, 82 грн. Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Скакун Світлана Юхимівна звернулася до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1080/19 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності. Апелянт зазначає, що позов поданий з пропуском позовної давності. Вказує, що оскільки позивач пропустив позовну давність, відповідачем заявлено про застосування наслідків такого пропуску, однак місцевий господарський суд не надав належної оцінки заявленому клопотанню та доказам, наданим на його підтвердження, зокрема досудовій вимозі, тобто рішення у справі прийнято без урахуванням позиції відповідача. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019 (у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1080/19, розгляд призначено у судове засідання на 18.12.2019. Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 18.12.2019, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Орєшкіної Е.В. на лікарняному. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2019 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1080/19 призначено у судове засідання на 13.01.2020. Сторони на виклик суду не з`явились, про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за їх відсутності. 23.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Не погоджується із доводами апелянта щодо пропуску позовної давності, посилаючись на переривання позовної давності внаслідок подання позову до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (справа №203/6824/14-ц, провадження у якій закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України). Позивач вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті. У судовому засіданні 13.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 07.09.2007 між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Скакун Світланою Юхимівною (позичальник) укладений кредитний договір №EL-SME301/185/2007, який складається з двох частин, які нероздільно пов`язані між собою. Кредитний договір вважається укладеним за умови підписання сторонами обох частин Кредитного договору, включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід`ємну частину Кредитного договору) (пункт 1 чатини1 договору). Банк надає позичальнику Кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині №1 Кредитного договору, а позичальник приймає кредит, зобов`язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, як вони визначені у цьому договорі (пункт 1.1 частини 2 Кредитного договору). Розмір кредиту 200 000, 00 грн. Цільове використання кредиту - придбання обладнання. Річна база нарахування процентів - 365 днів у році. Дата остаточного повернення кредиту - 07 вересня 2010 року (пункт 2 частини 1 Кредитного договору). Для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка у розмірі 15,75% річних протягом першого року з моменту отримання кредиту, а також 17,75% річних, починаючи з другого року з моменту отримання кредиту (пункт 3 частини 1 Кредитного договору). У разі порушення позичальником своїх зобов`язань, встановлених в пунктах 2.3.5., 2.3.6.1 2.3.7 - 2.3.11 цього договору, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується з цим договором), підвищується на 2% (два відсотка) річних, з розрахунку річної бази нарахування процентів (пункт 1.4.1.7 частини 2 Кредитного договору). Погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок, якщо інше не погоджено сторонами письмово (пункт 1.5.1 частини 2 Кредитного договору). За порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору (п. 4.1.1 частини 2 Кредитного договору). 15.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та позичальником укладено додатковий договір №1 до Кредитного договору, відповідно до умов якого продовжено термін кредитування до 15 червня 2015 року, а також викладено графік платежів у новій редакції. На виконання умов Кредитного договору Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" надано Фізичній особі-підприємцю Скакун Світлані Юхимівні кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №1 від 07.09.2007 (а.с.12). Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" придбало право вимоги за Кредитним договором №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", яке придбало за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 право вимоги за кредитним договором №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007, посилається на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Скакун Світланою Юхимівною зобов`язань за кредитним договором в частині своєчасної сплати заборгованості за тілом кредиту у сумі 171 041,91 грн. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007 за тілом кредиту у сумі 171 041,91 грн. та пені за прострочення повернення кредиту у сумі 30 693,82 грн. за період з 31.07.2018 по 30.01.2019. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 Цивільного кодексу України). За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина 1 статті 1046 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до пункту 2.2 додаткового договору №1 до кредитного договору №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007 дата остаточного повернення кредиту 15.06.2015. Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за тілом кредиту у сумі 171 041,91 грн. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині. Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, вказує, що позивач звернувся із позовом після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Так, у відзиві на позовну заяву та окремо поданому клопотанні Фізичною особою-підприємцем Скакун Світланою Юхимівною заявлено про застосування позовної давності (а.с. 68-70, 73-75). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Між тим, для правильного застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону. Відповідно до частин 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом. З урахуванням викладеного, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська закрито провадження у справі №203/6824/14-ц в частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни про стягнення заборгованості за кредитним договором №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007 на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства). Як зазначено місцевим господарським судом, закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд в постанові від 24.04.2018 у справі №908/828/17. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов відхилив заперечення відповідача в частині застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 171 041, 91 грн. Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що суд не надав належної оцінки заявленому клопотанню та доказам, наданим на його підтвердження, зокрема досудовій вимозі, тобто рішення у справі прийнято без урахуванням позиції відповідача. Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта. Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц. Матеріалами справи підтверджується, що у жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулось до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007, зокрема й заборгованості за тілом кредиту у сумі 171 041,91 грн. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2017 провадження у справі №203/6824/14-ц в частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни про стягнення заборгованості за кредитним договором №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства). Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2017 у справі №203/6824/14-ц у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2017 у справі №203/6824/14-ц скасовано, ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007 за тілом кредиту у сумі 171 041,91 грн. та штрафні санкції у сумі 29 154,46 грн. Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З наведеного вбачається, що Кіровським районним судом м.Дніпропетровська прийнято до розгляду позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі й до відповідача у справі, здійснювався судовий розгляд вказаної вимоги та в день прийняття рішення у справі №203/6824/14-ц - 14.04.2017 постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни, тобто лише після постановлення ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2017 у справі №203/6824/14-ц, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" могло дізнатися, що його права не захищені та порушені в цій частині (щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007 з Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру"). За таких обстави апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", звертаючись до Господарського суду Дніпропетровської області у березні 2019 року з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, не пропустило позовну давність. Щодо посилання апелянта на ненадання належної оцінки досудовій вимозі, яка подана разом із відзивом на позов, апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія досудової вимоги Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" №22-3-2/34894 від 23.09.2008 про погашення заборгованості за кредитним договором №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007 на підставі пункту 1.9 договору достроково - протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги. Між тим, матеріалами справи підтверджується, що після направлення досудової вимоги №22-3-2/34894 від 23.09.2008 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Фізичною особою-підприємцем Скакун Світланою Юхимівною укладено додатковий договір №1 від 15.09.2011 до кредитного договору №EL-SME301/185/2007 від 07.09.2007, в якій визначили дату остаточного повернення кредиту - 15.06.2015. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що після направлення досудової вимоги №22-3-2/34894 від 23.09.2008 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Фізичною особою-підприємцем Скакун Світланою Юхимівною досягнуто згоди щодо дати повернення кредиту шляхом укладення додаткової угоди №1 від 15.09.2011. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовну давність у даній справі в частині стягнення суми основного боргу 171 041,91 грн. не пропущено, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України. Позовна заява також містила вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 31.07.2018 по 30.01.2019 у розмірі 30 693, 82 грн. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок пені здійснений без врахування приписів частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, тому пеня за період з 31.07.2018 по 30.01.2019 на суму 30 693,82 грн. безпідставно нарахована та заявлена до стягнення, у зв`язку з чим відмов у задоволенні вимог про стягнення пені. Оскільки апеляційна скарга не містить доводів та вимог в частині судового рішення щодо відмови у стягненні пені у сумі 30 693,82 грн., рішення місцевого господарського суду в цій частині не переглядається відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Скакун Світлани Юхимівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1080/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі №904/1080/19 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Скакун Світлану Юхимівну. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. (Повна постанова складена 14.01.2020). Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя Л.П. Широбокова Суддя І.М. Подобєд