Постанова Велика Палата ВС № 200/5463/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2019 року м. Київ Справа № 200/5463/19-а Провадження № 11-857апп19 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (суддя Череповський Є. В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (судді Гаврищук Т. Г., Блохін А. А., Сіваченко І. В.) у справі № 200/5463/19-а за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області (далі - Костянтинівська РДА) про визнання протиправними дій і розпорядження, скасування розпорядження та ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костянтинівської РДА, у якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття розпорядження від 26 квітня 2010 року № 147 «Про надання земельних ділянок у довгострокову оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібний дар» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; - визнати протиправним і скасувати вказане розпорядження.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 17 жовтня 2018 року вона отримала від відповідача оскаржуване розпорядження, з якого дізналась, що відповідач безпідставно надав в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібний дар» (далі - СТОВ «Хлібний дар») належне їй як спадкоємиці померлої матері нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 4,99 га з кадастровим номером 1422482000:13:000:007 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 22 квітня 2019 року відмовив у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

4. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 12 червня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

5. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що у цій справі спір має приватноправовий характер, оскільки предмет доказування стосується цивільних прав позивачки на земельну ділянку. Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що суди порушили норми процесуального права, що визначають юрисдикцію цього спору.

7. На думку ОСОБА_1 , цей спір є публічно-правовим, оскільки він виник та пов`язаний зі здійсненням головою Костянтинівської РДА владних управлінських функцій у зв`язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

8. За твердженням скаржниці, предметом цього спору є перевірка законності рішення органу, який здійснює владні управлінські функції, а об`єктом судового захисту - спадкове право позивачки на земельну частку (пай), яке порушено відповідачем внаслідок прийняття правового акта індивідуальної дії.

9. ОСОБА_1 наголошує, що питання захисту спадкового права стосуються такого об`єкта спадщини, як земельна частка (пай), а не земельної ділянки.

10. У зв`язку з викладеним скаржниця просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позиція інших учасників справи

11. На час розгляду справи відповідач відзиву на касаційну скаргу не надіслав. Рух касаційної скарги

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 15 серпня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також зважаючи на характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

14. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

15. Згідно із частиною першою статті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС Українисуб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

17. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

20. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

21. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

22. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

23. Як зазначено в позовній заяві, мати позивачки - ОСОБА_2 за життя отримала право на земельну частку (пай) із земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Красний партизан» розміром 6,16 умовних кадастрових га у Костянтинівському районі Донецької області, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0166205, виданим 24 липня 1996 року Костянтинівською РДА.

24. Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай), що належало спадкодавиці на підставі вказаного сертифіката.

25. Розпорядженням голови Костянтинівської РДА від 26 квітня 2010 року № 147 затверджено проект землеустрою, зокрема щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4,99 га з кадастровим номером 1422482000:13:000:0007, яку було вирішено передати у довгострокову оренду СТОВ «Хлібний дар» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 26. 08 серпня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво на право на спадщину, видане Другою Костянтинівською державною нотаріальною конторою, до складу якої увійшло вказане право на земельну частку (пай), а в подальшому позивачка оформила право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1422482000:13:000:0007.

27. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо прийняття розпорядження від 26 квітня 2010 року № 147 про надання земельних ділянок в довгострокову оренду СТОВ «Хлібний дар», позивачка звернулася із цим адміністративним позовом до суду про його скасування.

28. За твердженням ОСОБА_1 у позовній заяві, відповідач своїми протиправними діями та виданим розпорядженням про передачу СТОВ «Хлібний дар» у довгострокову оренду земельної ділянки позбавив її з квітня 2010 року по липень 2018 року права володіти, розпоряджатися та користуватися належним їй спадковим майном - земельною часткою (паєм).

29. Таким чином, звернення до суду із цим позовом обумовлене потребою відновлення порушеного, на думку позивачки, речового права, зокрема вільно без перешкод володіти та користуватись земельною часткою (паєм) в період з 2010 року по липень 2018 року, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

30. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

31. Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

32. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

33. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

34. Частиною першою статті 21 ЦК Українипередбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

35. За змістом наведених правових положень суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом.

36. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту його порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

37. Беручи до уваги наведене, а також ураховуючи, що спірні правовідносини пов`язані із захистом порушеного речового права позивачки, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

38. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

39. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір у цій справі не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а тому правильно відмовив у відкритті провадження у справі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС Українисуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

41. Згідно із частиною першою статті 350 КАС Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. Оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржниця не спростувала, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська В. С. Князєв