Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6853/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 р. Справа № 520/6853/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Панченко О.В.) від 21.10.2019 року (повний текст рішення складено 21.10.2019 року) по справі № 520/6853/19 за позовом ОСОБА_1 до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова щодо несплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю позивачу, віднесеної до І категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та доплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язати Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особі, віднесеної до 1-ї категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 23.07.2011 р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов`язано з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Київському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Харкова та отримує пенсію, призначену йому відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 02.04.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, на підставі рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова по справі №2-5536/10. Проте, листом від 18.04.2019р. №7884-47/01-02 позивачу відмовлено у перерахунку його пенсії. Вважаючи, що відповідача в перерахунку та виплаті пенсії порушує його право на соціальний захист та є незаконним. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова щодо несплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю позивачу , віднесеної до І категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та доплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Зобов`язано Головне управлінням Пенсійного фонду в Харківській області (який є правонаступником Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова) провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особі, віднесеної до 1-ї категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись із судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова по справі № 2- 5536/2010 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а також здійснювати такий перерахунок в подальшому з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму. Вищевказане судове рішення набрало законної сили та на його підставі відкрито виконавче провадження. Проте, на думку позивача, оскільки відповідач протиправно припинив виконувати рішення суду, то позивач має право на отримання держаної та додаткової пенсії з моменту припинення - з 23.07.2011 року. Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 року проведено заміну відповідача - Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та інвалідом ІI-ї групи. Комінтернівським районним судом м.Харкова прийнято постанову та видано виконавчий лист №2-5536/2010 від 09.09.2010, яким зобов`язано УПФУ в Комінтернівському районі м.Харкова здійснити позивачу донарахування та виплату недонарахованої за період з 01.03.2001 року по 31.12.2003 року пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум", на момент нарахування пенсії. Зобов`язано УПФУ в Комінтернівському районі м.Харкова здійснити позивачу донарахування та виплату недонарахованої за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по теперішній час, пенсії виходячи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на момент нарахування пенсії. Зобов`язано УПФУ в Комінтернівському районі м.Харкова після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості - позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах, призначити до виплати позивачу у законодавчо встановленому розмірі державну пенсію в мінімальному об`ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, провести перерахунок вищевказаних виплат позивачу, починаючи з 01.03.2001р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. по теперішній час, та здійснювати такий перерахунок в подальшому з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму; поновити строки позовної давності та провести перерахунок вищевказаних виплат починаючи з 01.03.2001 року (а.с.12-13). На виконання вказаного рішення суду позивачу виплачувалась пенсія з урахуванням вказаних судом виплат до 23.07.2011. 02.04.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком (а.с.14). Листом від 18.04.2019 №7884-47/01-02/Л-3 відповідач відмовив позивачу у перерахунку його пенсії. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням та вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком на підставі рішення суду, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо несплати позивачу за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та як наслідок, обґрунтованості вказаної частини позовних вимог та наявності правових підставі для зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії. В решті заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про їх необґрунтованість через відсутність в діях відповідача порушень прав позивача. Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова у справі №2-5536/2010 є обов`язковим до виконання на всій території України. Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст.383 КАС України). Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. З адміністративного позову вбачається, що фактичною підставою для звернення до суду із даними вимогами, слугувала незгода позивача із діями відповідача щодо припинення виплати пенсії в порядку та розмірі встановленому рішення суду. Тобто, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред`являти новий адміністративний позов. Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Спір у справі, що розглядається, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, що зумовлює наявність підстав для закриття провадження у справі. Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним в постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, а також від 03.04.2019 по справі №820/4261/18. Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зважаючи на допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, вимоги ч. 1 ст. 319 КАС України, у справі є наявні підстави для скасування судового рішення та закриття провадження у справі. Керуючись ст.ст. 238, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 320, 321, 322, 325, 326, 327, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі №520/6853/19 скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення в порядку ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідними заявами щодо виконання судового рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова у справі №2-5536/2010. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді(підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець