Ухвала КАС ВС № 159/1870/19

УХВАЛА 11 січня 2020 року Київ справа №159/1870/19 адміністративне провадження №К/9901/1041/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В.М., суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №159/1870/19 за позовом ОСОБА_1 до Ковельського міського голови Кіндера Олега Олексійовича, Виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Ковельського міського голови Кіндера О.О. та Виконавчого комітету Ковельської міської ради щодо невирішення його заяви по суті, ненадання відповіді на його заяву, подану 13 лютого 2019 року та порушення строків розгляду звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»; - зобов`язати відповідачів вирішити його звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»; - стягнути з відповідачів солідарно на його користь 83000,00 грн моральної шкоди. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що звертаючись із скаргою про самовільне захоплення землі до відповідачів, він не отримав відповідь на звернення протягом строку, передбаченого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено. Такі рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що відповідь на звернення ОСОБА_1 від 13 лютого 2019 року надана виконавчим комітетом у встановлений Законом України «Про звернення громадян» місячний строк, а тому аргументи позивача про вчинення відповідачем протиправної бездіяльності шляхом ненадання відповіді по суті його звернення в законний термін, є безпідставними і спростовані наявними в матеріалах справи доказами. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи стосовно оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. Разом з тим, у касаційній скарзі позивач зазначає, що ця скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що ця справа має виняткове значення для нього. Однак, скаржник не висвітлює які з питань права в цій справі мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики та який зв`язок відповідних питань із конкретними висновками, викладеними в судових рішеннях Верховного Суду. Позивач мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема не надали належної оцінки його поясненням та доказам. Отже, скаржник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного перегляду справи та Застосування критерію малозначності в цій справі було передбачуваним ще з початку відкриття провадження судом першої інстанції. Також з матеріалів касаційної скарги не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Виходячи з аналізу доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Верховний Суд зазначає, що правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №159/1870/19 за позовом ОСОБА_1 до Ковельського міського голови Кіндера Олега Олексійовича, Виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... В.М. Соколов О.А. Губська О.В. Калашнікова, Судді Верховного Суду