Постанова 4856 № 824/1049/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/1049/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 11 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : в вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову відповідача щодо призначення позивачу дострокової пенсії за віком та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 , який здійснював виховання сина, дитини з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до шестирічного віку, дострокову пенсію відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 06 червня 2019 року, з врахуванням до страхового стажу часу догляду за ОСОБА_2 в період з 22 серпня 1989 року по 31 грудня 2003 року включно. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено запис № 69 в книзі реєстрації актів про народженні. (а.с.13) Зі змісту заключення лікарсько-консультативної комісії Сторожинецької центральної районної лікарні № 549 від 03 вересня 2018 року слідує, що ОСОБА_2 - не був дитиною з інвалідністю до 18 років, але перебував на обліку у невропатолога і мав медичні покази для визнання його дитиною з інвалідністю до 6-річного віку. (а.с.15) Відповідно до довідки від 02.09.2019 № 2756 виданою Їжівським старостинським округом Чудейської сільської ради Сторожинецької району Чернівецької області вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно виховував дитину з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з народження до шести років. (а.с.19) 03.06.2019 органом Пенсійного фонду України складений акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду, яким підтверджено здійснення позивачем догляду за інвалідом з дитинства ОСОБА_2 за період з 22 серпня 1989 року по 31 грудня 2003 року. (а.с.20) Судом першої інстанції також досліджена копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 . (а.с.16-18) 06.06.2019 позивач звернувся до посадових осіб відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі п.3 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058). 25.06.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомлено позивача (лист № 1045/02-17 від 25.06.2019, лист 586/Г-11 від 22.07.2019) про те, що згідно з п.3 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон) право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з Інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому, до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. За нормами статті 24 Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж починаючи з 01.01.2004 обчислюється - відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 6 років 4 місяці 12 днів. Одночасно інформовано, що відповідно до п.1 ст.10 Закону особі, яка має право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Зауважено, що дружина позивача ОСОБА_3 скористалася правом призначення пенсії раніше встановленого пенсійного віку, відповідно підстави для призначення дострокової пенсії позивачу немає. Враховуючи викладене вище, позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії, як батьку, який виховав до шестирічного віку дитину з інвалідністю." (а.с.25) Час догляду, починаючи з 01.01.2004, зараховується до страхового стажу виключно за умови отримання відповідної допомоги або компенсації в органах соціального захисту населення і сплати страхових внесків. Згідно з матеріалами пенсійної справи, таку допомогу в період з 01.01.2004 по 22.08.2007 позивач не отримував. До заяви про призначення пенсії позивачем надано медичний висновок - виписку із Акта огляду МСЕК до довідки серії 10ААА №327745, згідно з яким 15.04.2011 органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством установлено, про існуюче захворювання ОСОБА_2 дає право для визнання його Інвалідом з дитинства. Цей висновок щодо визнання дитини дитиною з інвалідністю з дитинства видано, коли ОСОБА_2 було 22 роки. Оскільки документи, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637, що підтверджують перебування на Інвалідності до цього віку, відсутні, немає правових підстав для підтвердження часу догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років за періоди до 01.01.2004. Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 6 років 4 місяці 12 днів. Враховуючи відсутність необхідного страхового стажу позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком. (а.с.26) Крім того, суд першої інстанції зазначив, що згідно з виписки із медичного висновку - виписки із Акта огляду МСЕК до довідки серії 10ААА №327745 від 17.05.2011, вбачається, що органом медико-соціальної експертизи встановлено ОСОБА_2 третю групу інвалідності, інвалід з дитинства. (а.с.14). Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 перебував на обліку у невропатолога і мав медичні покази для визнання його дитиною з інвалідністю до 6-річного віку (відповідно до заключення ЛКК Сторожинецької ЦРЛ № 549 від 03 вересня 2018 року). Факт догляду позивачем за сином, який є дитиною інвалідом за період починаючи 22.08.1989 до 31.12.2003 є доведеним, та підтверджується актом обстеження фактичних обставин здійснення догляду складеного посадовими особами Сторижинецького відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. (а.с.20) Зі змісту заключення ЛКК № 549 Сторожинецької районної лікарні № 549 від 03.09.2018 року встановлено, що дитина перебувала на обліку у невропатолога і мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Вказаним висновком, визнана дитиною-інвалідом з дитинства. При цьому, весь час, з народження позивач здійснював догляд за сином, що встановлено судом та не заперечується відповідачем. Отже, визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком, як батька інваліда з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто, при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття "інваліда з дитинства", а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності. На підставі вказаного та матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявні всі критерії, які є необхідними для призначення йому пенсії за віком, як батьку інваліда з дитинства. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що дружині позивача матері дитини - інваліда ОСОБА_2 , призначено пенсію раніше встановленого пенсійного віку, за інших підстав (як працівнику освіти). Відтак суд зазначає, що нормами Закону 1058 визначено спеціальне суб`єктивне право батька (за вибором матері), як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитись в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення до дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства, якщо вона скористалась своїм правом і відмовилась від пенсії як мати, що здійснювала виховання дитини - інваліда. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" За змістом ст.1 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. Отже, матері надається право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама, чи батько дітей. При цьому, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не обмежує матір у праві на вибір іншого виду пенсії, а також не передбачає відсутність права батька дитини-інваліда з дитинства на цю дострокову пенсію у разі відмови матері від цієї пенсії на користь іншого виду дострокової пенсії. Як вбачається з листа пенсійного органу 25.06.2019 №1045/02-17, позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з тим, що мати дитини скористалась правом на вибір виду пенсії, оскільки отримує пенсію за вислугу років. Колегія суддів не погоджується з позицією відповідача, та вважає, що в даному випадку, дружина позивача - ОСОБА_3 своє право на отримання пенсії з підстав, передбачених п.3 ст.115 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як мати дитини-інваліда, не використала, а як вірно вказав суд першої інстанції використала іншу підставу для отримання пенсії раніше встановленого терміну (як працівник освіти). Відповідно до абз.2 п.3 ч.1 ст.115 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. Тобто, даною нормою визначено спеціальне суб`єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, надавши відмову від дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитись в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 12.11.2013 у справі №21-373а13. Разом з тим, згідно з п."ж" ст.3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Як передбачено п."є" ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно з п.10 Порядку №637 час догляду за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів I групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей інвалідів). Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних. Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи. 03.06.2019 органом Пенсійного фонду України складений акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду, яким підтверджено здійснення позивачем догляду за інвалідом з дитинства ОСОБА_2 за період з 22 серпня 1989 року по 31 грудня 2003 року. (а.с.20) В свою чергу, акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду не є єдиним документом, що підтверджує факт догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років, а одним із документів, на підставі якого можливо встановити право особи на зарахування періоду догляду за дитиною до страхового стажу, що дає право на пенсію. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.07.2018 у справі №682/1212/16-а та постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 593/1452/16-а. При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 у справі № 197/1013/16-а, складення Акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду є безпосереднім обов`язком органу Пенсійного фонду України. Тобто, не складання раніше Акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду є невиконання суб`єктом владних повноважень свого обов`язку щодо складання документа, що підтверджує час догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років, а тому не може бути підставою для позбавлення особи соціальних гарантій на отримання пенсійних виплат. Крім того, на підтвердження факту догляду за дитиною-інвалідом надано такі документи: - свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 серії НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком, про що зроблено запис № 69 в книзі реєстрації актів про народженні. - виписку із Акта огляду МСЕК до довідки серії 10ААА №327745, згідно з яким 15.04.2011 органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством установлено, про існуюче захворювання ОСОБА_2 дає право для визнання його Інвалідом з дитинства. - копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , згідно якої в період з 20.03.1993 позивач звільнений з місця роботи за власним бажанням та ніде не працює. В свою чергу, колегія суддів приходить до висновку, що позивач навів підстави для встановлення факту здійснення догляду за дитиною-інвалідом ІІІ групи в період з 22.08.1989 по 31.12.2003. В свою чергу, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу, що дає право на пенсію періоду з 22.08.1989 по 31.12.2003. При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача, що право на отримання пенсії з врахуванням вищезазначеного стажу, підлягає відновленню з моменту його порушення. В частині доводів апелянта щодо отримання пенсії матір`ю ОСОБА_3 , а саме факту використання права на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до Постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з абз.12 пп.5 п.2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо), у разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом другим пункту 3 частини першої статті 115 Закону). В свою чергу, як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи даної заяви від ОСОБА_3 подано не було. Однак, згідно з ч.1 ст.10 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Колегія суддів звертає увагу на той факт, що ОСОБА_3 скористалась правом на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку на інших підставах, а саме як працівник освіти. Тобто, з урахуванням вказаного колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув право на отримання пенсії на підставі п.3 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а допустимість реалізації цього права не може ставитись в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення до дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства. На підставі вище зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольнивши позовні вимоги, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.