Постанова 4818 № 636/1801/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 січня 2020 року м. Харків Справа № 636/1801/17 Провадження № 22-ц/818/575/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П. за участю секретаря Кучер Ю.Ю., Учасники справи: Позивач: ОСОБА_1 , Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Третя особа: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року (суддя першої інстанції Ковригін О.С.), у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку,- в с т а н о в и в : У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області скасувати реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 611283 від 30 травня 2006 року, площею 0,0754 га, кадастровий номер 6312000000:26:003:0018 в «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів оренди землі». Позов мотивований тим, що 17 червня 1966 року придбав житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку. Також на підставі рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області № 79/8 від 26 серпня 1998 роки позивачу було безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0564 га., яка розташована за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Крім того, позивачем було отримано Державний акт про право приватної власності серії ХР-085177 від 30 вересня 1998 року на земельну ділянку, площею 0,0564 га в межах відповідно до плану, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Після придбання позивачем будинку між ним та його сусідами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх дочкою ОСОБА_2 , яка проживає в Чугуєві за адресою: АДРЕСА_2 , склалися неприязні стосунки. В червні 2015 року позивач дізнався, що відповідач 30 травня 2006 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 611283, площею 0,0754 га , який знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6312000000:26:003. Зазначає, що на момент розробки технічної документації відповідачем не було здійснено погодження меж земельної, оскільки позивач не підписував акт погодження меж земельної ділянки при домоволодінні НОМЕР_1 . Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області скасувати реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 611283 від 30.05.2006 р, площею 0,0754 га, кадастровий номер 6312000000:26:003:0018 в «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів оренди землі». Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач по справі дійсно першим здійснив приватизацію земельної ділянки під своїм домоволодінням ( АДРЕСА_1 ). Доказів, які б підтверджували, що позивач ОСОБА_1 дійсно погодив встановлені межі домоволодіння НОМЕР_1 , суду не надано, що є порушенням ст.198 Земельного кодексу України. В той же час, між позивачем та третьою особою склалися неприязні відносини, а тому у добровільному порядку погодження меж даних земельних ділянок є неможливим. Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати його, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що в судові засідання, які переносились у зв`язку з неявкою відповідача, з`являлася, про засідання призначене на 16 жовтня 2019 року не повідомлялася належним чином. Вважає, що її процесуальний статус третьої особи у справі визначений невірно, оскільки дана справа безпосередньо стосується її порушених законних прав, а рішення перешкоджає їх подальшої реалізації. Зазначає, що вона як третя особа була позбавлена права подання відзиву або зустрічного позову, чим було звужено можливість захисту своїх прав. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правову позицію ВС висловлену у постанові від 28.03.2018 у справі №681/1039/15, згідно якої погодження меж земельної ділянки не перешкоджає органу місцевого самоврядування затвердити проект землеустрою, оскільки даний етап (погодження) є допоміжною стадією у процедурі приватизації ділянки. Також вказує, що позивач попередньо при приватизації своєї земельної ділянки також порушив права третьої особи з аналогічного питання шляхом недотримання вимог ст.198 ЗК України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки у ній викладено правову позицію ВС, яка тлумачиться третьою особою на свій лад та наводить свої посилання на відповідну судову практику. Вважає, що здійснювати дії щодо приватизації земельної ділянки в натурі (на місцевості) можливо за відсутності власників суміжних земельних ділянок лише у випадку їх належного повідомлення про час проведення вищезазначених робіт, що ОСОБА_2 здійснено не було. Зазначає, що судом не було порушено процесуальних норм щодо повідомлення третьої особи про дату та час розгляду справи, оскільки вона зобов`язана була сама користуватися своїми правами щодо участі у розгляді справи. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що третьою особою всупереч вимогам ст.198 ЗК України не погоджено в установленому порядку межі домоволодіння. Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду, оскільки такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області № 79/8 від 26 серпня 1998 року ОСОБА_1 , було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,0564 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що підтверджується посиланням у рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01.12.2014 року по справі № 636/4476/14-ц (а.с. 21,22). 30 вересня 1998 року ОСОБА_1 видано Державний акт про право приватної власності на землю серії ХР-085177 від 30 вересня 1998 року на земельну ділянку, площею 0,0564 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , з зазначенням того, що землю передано для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с. 11). Згідно листа з Управління держземагенства у Чугуївському районі Харківської області за вих. № 29-03-1231/0-15 від 12.06.2015 р., земельна ділянка по АДРЕСА_2 передана у спільну сумісну власність відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд серії НОМЕР_3 611283, зареєстрованого за № 010668200079 від 30.05.2006, кадастровий номер 6312000000:26:003:0018, площею 0,0754 га (а.с. 15). Особа звертається в суд за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України). Відповідачами, відповідно, мають бути особи, які ці права порушили, не визнали або оспорили. ОСОБА_1 обґрунтував позов про визнання недійним державного акту на право власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 , порушенням процедури видачі державного акту, допущеним органом, який його видав, зокрема, непогодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 з позивачем, що призвело до порушення третьою особою меж його ділянки. Позивач просить скасувати реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 611283 від 30.05.2006 р, площею 0,0754 га, кадастровий номер 6312000000:26:003:0018, згідно якого земельна ділянка по АДРЕСА_2 передана у спільну сумісну власність (а.с.15). Матеріали справи свідчать, що сторонами не оспорюється, що ОСОБА_2 є співвласником земельної ділянки, державний акт на яку позивач просить визнати недійсним. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові (ст. 317 ЦК України). Отже, судом першої інстанції не встановлено хто має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою (кадастровий номер 6312000000:26:003:0018), площею 0,0754 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто, чиї права можуть бути порушені або чиї права можуть зачіпатися внаслідок задоволення позову шляхом скасування реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку, а саме коло осіб - співвласників. Відтак, через неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги, які були заявлені до неналежного відповідача, оскільки співвласники спірної земельної ділянки залучені до участі у справі не були. (а.с.15). Згідно ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 23 травня 2019 року за клопотанням представника позивача про заміну відповідача у справі замінено первісного відповідача на належного відповідача, а саме з Міськрайонного управління у Чугуївському району та м. Чугуєві ГУ Держгеокадастру у Харківській області на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (а.с.91-92). У статті 51 ЦПК України, зазначено суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а уразі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження-до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.51 ЦПК України після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (17 квітня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18) У пункті 8 Постанови Пленуму ВСУ "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 N 2 роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Таким чином, заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Позивач не звертався до суду з клопотанням в порядку ст.51 ЦПК України для залучення в якості співвідповідача власників (власника) земельної ділянки, право власності яких виникло на підставі спірного Державного акту, який є предметом спору в даній справі. З огляду на те, що згідно до відповіді за №29-03-1231/0-15 від 12.06.2015 наданої представнику позивача (а.с.15) стосовно інформації щодо власників та оформлення земельної ділянки у АДРЕСА_2 повідомлено, що поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, він не позбавлений був отримати вказану інформацію в судовому порядку в межах розгляду даної справи в порядку передбаченому законом. Так, позивачем у даній справі оспорюється дійсність Державного акту про право власності на земельну ділянку співвласником якої є ОСОБА_2 , тоді, як відповідачем у позові зазначено лише Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки, права якої зачіпаються при вирішенні питання дійсності державного акту на підставі якого у неї виникло право власності, вказана, як третя особа. В той же час, районний суд не звернув уваги на наведені положення закону та роз`яснення, викладені в Постановах Пленуму ВСУ, не встановив коло належних учасників справи та задовольнив позов. Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 апеляційний суд ухвалює рішення про зміну суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин. Якщо помилки у такому рішенні стосуються правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не залучив інших власників (власника) земельної ділянки, які набули право власності на неї на підставі спірного державного акту до участі у розгляді в якості відповідачів справи відповідним судовим рішенням. Усунути ці недоліки судового розгляду на стадії апеляційного перегляду в силу процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції неможливо, а тому судове рішення підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги стосовно суті позовних вимог не приймаються до уваги, оскільки до участі у справі не залучені належні відповідачі і справа по суті спору апеляційним судом не розглядалася. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року - скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук повний текст постанови складено 11 січня 2020 року