Постанова 4811 № 461/11703/15-ц

Справа № 461/11703/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р. Провадження № 88-ц/811/7/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., за участі секретаря: Фейір К.О. з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхніх представників - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представників ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_6 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_1 , Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2015 року ОСОБА_6 , звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Заяву мотивував тим, що 27 лютого 2012 року Галицьким районним судом м. Львова було видано виконавчий лист №2-2681/11 за яким, суд вирішив стягнути з нього на користь ОСОБА_9 суму боргу за договором позики в розмірі 458 407,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 43 698,72 грн, 3% річних у розмірі 17 190,30 грн., проценти за договором позики у розмірі 57 928,50 гривень, а всього 577 244,77 гривень. Даний виконавчий лист видано на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року. Заявник вважав, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року (провадження №2/1304/441/2212) на підставі якого видано виконавчий лист №2-2681/11 від 27 лютого 2012 року виконано повністю, що підтверджується розпискою ОСОБА_9 від 29 грудня 2014 року. З урахуванням зазначених обставин, на підставі ч.ч.2,4 ст.369 ЦПК України в редакції 2004 року ОСОБА_6 просив: визнати виконавчий лист №2-2681/11 від 27 лютого 2012 року таким, що не підлягає виконанню (т.1 а.с.141-142). Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року змінено стягувача у виконавчому провадженні у справі №2-2681/11 з ОСОБА_9 на ОСОБА_1 (т.2 а.с.23) Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_1 , Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено за безпідставністю. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що боржником не було доведено факту здійснення повного розрахунку перед стягувачем за виконавчим листом №2-2681/11 від 27 лютого 2012 року у розмірі 577 224,77 гривень, як підстави для визнання його таким, що не підлягає до виконання. Розпискою ОСОБА_9 від 29 грудня 2014 року не можливо встановити той факт, що грошові кошти в сумі 57 500 доларів США, що еквівалентно стягненню у виконавчому провадженні №31882550 були повернуті боржником стягувачу на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у цивільній справі №2-268/11 про стягнення грошових коштів в сумі 577 224,77 гривень. Судом встановлено той факт, що 29 грудня 2014 року ОСОБА_9 частково було повернуто борг в сумі 10 000 доларів США, інших допустимих доказів повернення решти суми заборгованості заявником не надано. ОСОБА_10 , на підставі власних боргових зобов`язань, видав ОСОБА_9 два боргових документи, а саме: власноручно написану розписку, у якій йдеться про укладення договору позики від 27 лютого 2010 року на суму 57500 доларів США та розписку від 27 липня 2010 року, що була надрукована та скріплена печаткою ФОП ОСОБА_6 , яка за своїм змістом є лише підтвердженням обов`язку повернути кошти ОСОБА_9 .. Лише одна розписка (друкована) була надана боржником у судовому засіданні. Друга розписка, яка була написана власноручно ОСОБА_6 не була представлена суду, оскільки така у боржника відсутня у зв`язку із неповернення ним заборгованості. Про відсутність повного погашення загальної суми боргу ОСОБА_6 після 29 грудня 2014 року свідчить факт їхнього «смс» листування у квітні 2015 року, з якого убачається, що ОСОБА_9 цікавиться питанням повернення машини в якості погашення попередньо досягнутих домовленостей, а також ОСОБА_10 посилається на неможливість такого по причині накладення арешту на автомобіль, який є предметом судового розгляду. Також суд визнав неправомірним факт закриття виконавчого провадження за заявою представника ОСОБА_9 - ОСОБА_11 від 21 серпня 2015 року (т.2 а.с.214), оскільки із смертю ОСОБА_9 чинність довіреності від 09 грудня 2014 року припинено (т.2 а.с.219-222). Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою виконавчий лист №2-2681/11, виданий 27.02.2012 року Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення 577 224.77 грн. заборгованості визнано таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 березня 2019 року виправлено описку в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року. Правильно зазначено назву судового рішення, ухваленого Апеляційним судом Львівської області 21 грудня 2017 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року «постанова». Задовольняючи заяву ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміст розписки ОСОБА_9 від 29 грудня 2014 року (т.1 а.с.150), яка відповідно до ст.545 ЦК України є доказом на підтвердження добровільного повернення ОСОБА_6 грошових коштів ОСОБА_9 в сумі 57500 доларів США, а відтак повного виконання ним рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року. Розписка ОСОБА_9 від 29 грудня 29014 року не дійсною в судовому порядку не визнавалася. Рукописний текст у розписці від 29 грудня 2014 року про отримання від ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 57500 доларів США виконаний ОСОБА_9 , що підтверджено висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №6/214 від 04 травня 2016 року (т.3 а.с.48-52). У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд ухвали (постанови) Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. В заяві зазначала, що умовою видачі ОСОБА_9 розписки від 29 грудня 2014 року, яка б підтверджувала виконання ОСОБА_6 зобов`язань за виконавчим листом №2-2681/11, та відсутністю у ОСОБА_9 до ОСОБА_6 будь-яких майнових претензій, мав бути факт переоформлення та передачі ОСОБА_6 . ОСОБА_9 належного йому на праві власності автомобіля марки ЗАЗ ТF 699Р (д.н.з. НОМЕР_1 ), в рахунок повернення коштів за вищевказаним виконавчим листом. Про дану обставину вона довідалася із судового засідання яке відбулося у Галицькому районному суді м. Львова 27 жовтня 2016 року, на якому вона не була присутня, і в якому сам ОСОБА_6 повідомив про наявність домовленості з її сином про переоформлення на останнього автомобіля, належного йому на праві власності в рахунок виконання зобов`язань за виконавчим листом №2-2681/11 (диск №1 т.3 а.с.163). Проте, ні протягом семи місяців після видачі ОСОБА_9 розписки від 29 грудня 2014 року, ні по даний час ОСОБА_6 не переоформив на неї як правонаступника померлого сина право власності на зазначений автомобіль. На підтвердження факту неповного розрахунку ОСОБА_6 перед ОСОБА_9 є наявність проекту мирової угоди між ними (т.3 а.с.148), згідно умов якої стягувач ОСОБА_9 роблячи уступку на користь Боржника ОСОБА_6 погоджується на отримання лише частини присудженої йому судом суми коштів, а саме 10 000 доларів США, а також на передачу йому у власність в рахунок погашення боргу автомобіля марки ЗАЗ ТF 699Р (д.н.з. НОМЕР_1 ) (т.3 а.с.148). Зазначений проект мирової угоди, на думку правонаступника ОСОБА_9 , дає підстави для висновку, що 29 грудня 2014 року її синові було передано лише 10 000 доларів США на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року. Зазначені обставини в сукупності мають істотне значення для розгляду даної справи, оскільки свідчать про невиконання ОСОБА_6 зобов`язань з повернення коштів за виконавчим листом №2-2681/11 виданим 27 лютого 2012 року Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення 577 224,77 гривень. Просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року по справі №461/11703/15-ц за завою ОСОБА_6 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року (т.3 а.с.110-114). Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та її представника -адвоката Савки Т.В. на ухвалу (постанову) Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року з підстав, встановлених пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року на підставі п.1 ч.2 ст.394 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхніх представників - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підтримання заяви про перегляд ухвали Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року за ново виявленими обставинами, представників ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на її заперечення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для перегляду постанови Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року за нововиявленими обставинами. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, процедура скасування остаточного рішення, у зв`язку з нововияленими обставинами, передбачає наявність доказу недоступного раніше, який однак міг призвести до іншого результату судового розгляду (див. рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі Праведная Л.А. проти Росії скарга №695229/01). Відповідно до ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, яким закінчено розгляд справи, що набули законної сили, можуть бути переглянуті за новоявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Судом та матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у цивільній справі № 2-2681/11 задоволено позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики. Рішенням постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 суму боргу за договором позики у розмірі 577 224,77 грн. Галицьким районним судом м.Львова 27 лютого2012 року видано виконавчий лист на підставі рішення Галицького районного суду м.Львова від 24 січня 2012 року. 27 березня 2012 року Галицьким ВДВС Львівського МУЮ (виконавець - Яремчук А. Т . ) було вперше відкрито виконавче провадження ВП №31882560 щодо виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року. 25 грудня 2014 року Галицьким ВДВС Львівського СУЮ (виконавець - Яремчук А. Т.) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №31882560 із скеруванням матеріалів до ВДВС Пустомитівського РУЮ за місцем знаходження майна боржника. 31 січня 2015 року ВДВС Пустомитівського РУЮ було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та повернуто матеріали до Галицьокого ВДВС Львівського МУЮ. 25 лютого 2015 року Галицьким ВДВС було вдруге відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення Галицього районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року за номером ВП №46634125. 27 березня 2015 року Галицьким ВДВС Львівського МУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46634125 із повторним скеруванням матеріалів до ВДВС Пустомитівського РУЮ за місцем знаходження майна боржника. 02 липня 2015 року ОСОБА_9 загинув у дорожньо-транспортній пригоді. Рішення суду залишилось невиконаним. Згідно листа Пустомитівського РВДВС від 28 липня 2016 року повторно виконавчий документ про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у розмірі 577 224,77 грн. не надходив. Постановою старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 21 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 31882560 щодо виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року. Рішення суду залишилось невиконаним. Після смерті ОСОБА_9 його батькам стало відомо, що 18 серпня 2015 року представник стягувача - ОСОБА_11 , фактично через півтора місяці після смерті довірителя, звернувся до Галицького ВДВС ЛМУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у розмірі 577 224,77 грн., до якої додав виконавчий лист від 27.02.2012 року. 25 серпня 2015 року представник стягувача - ОСОБА_11 звернувся до Галицького ВДВС ЛМУЮ із заявою про завершення виконавчого провадження про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів у розмірі 577 224,77 грн. у зв`язку із повним погашенням заборгованості, до якої додав довіреність ОСОБА_9 від 29 грудня 2014 року. Постановою старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 27 серпня 2015 року закінчено виконавчого провадження ВП № 48503433. Постановою начальника Галицього відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 02 вересня 2015 року постанову старшого державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 27 сепрня 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 48503433 скасовано, зупинено виконавче провадження ВП №48503433 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (т.1 а.с.228). В подальшому, як убачається із звіту про здійснення відрахувань та виплати у березні, лютому та червні 2017 року згідно постанови ВП №48503433 за місцем роботи ОСОБА_6 - ПП «Квиткові системи Гастролі ЮЕЙ» були проведені стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 в сумі 1329,89 гривень, а також на рахунок ВДВС виконавчий збір 147 гривень та витрати на провадження виконавчих дій -116,25 гривень (т.3 а.с.11). Таким чином рішення Галицього районного суду Львівської області від 24 січня 2012 року добровільно виконувалося боржником ОСОБА_6 до червня 2017 року. Отже в заві ОСОБА_1 на переконання колегії суддів наведено істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі їй, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Зокрема, в судовому засідання яке відбулося у Галицькому районному суді м. Львова 27 жовтня 2016 року, на якому ОСОБА_1 не була присутня, сам ОСОБА_6 повідомив про наявність домовленості з ОСОБА_9 про переоформлення на останнього автомобіля, належного йому на праві власності в рахунок виконання зобов`язань за виконавчим листом №2-2681/11 (диск №1 т.3 а.с.163). Проте, після видачі ОСОБА_9 розписки від 29 грудня 2014 року, ОСОБА_6 не переоформив на ОСОБА_9 право власності на зазначений автомобіль, таким чином зобов`язання з повернення коштів за виконавчим листом №2-2681/11 виданим 27 лютого 2012 року Галицьким районним судом м. Львова залишалося не виконаним. На підтвердження факту неповного розрахунку ОСОБА_6 перед ОСОБА_9 в матеріалах справи є проект мирової угоди підписаний сторонами (т.3 а.с.148) згідно умов якої стягувач ОСОБА_9 роблячи уступку на користь Боржника ОСОБА_6 погоджується на отримання лише частини присудженої йому судом суми коштів, а саме 10 000 доларів США, а також на передачу йому у власність в рахунок погашення боргу автомобіля марки ЗАЗ ТF 699Р (д.н.з. НОМЕР_1 ) (т.3 а.с.148). Ці обставини існували на час розгляду справи, вони не могли бути відомі ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки про такі вона довідалася лише у 2018 році, коли з дозволу слідчого, була відкрита електронна пошта ОСОБА_9 , вони входять до предмету доказування у справі та впливають на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Зазначені нововиявлені обставини підтверджуються фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу постанови Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року. Таким чином, зміст розписки ОСОБА_9 від 29 грудня 2014 року про те, що він отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 57 500 доларів США, що еквівалентно стягненню у виконавчому провадженні №31882560 не свідчить про виконання ОСОБА_6 зобов`язань з повернення коштів за виконавчим листом №2-2681/11 виданим 27 лютого 2012 року Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення 577 224,77 гривень. З наведених підстав, постанова Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_6 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що боржником не було доведено факту здійснення повного розрахунку перед стягувачем за виконавчим листом №2-2681/11 від 27 лютого 2012 року у розмірі 577 224,77 гривень, а тому відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню. Постанова Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконанню є перепоною у завершенні судового провадження та реалізації громадянином його права на суд, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки така постанова унеможливлює виконання судового рішення яке набрало законної сили і добровільно виконувалося боржником до червня 2017 року. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 ухвали суду першої інстанції не спростовують. Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 , 429 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв"язку з нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року - задовольнити. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року по цивільній справі № 461/11703/15-ц - скасувати. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - залишити без задоволення. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 03 січня 2020 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.