Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/12922/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2019 року м. Чернівці справа № 727/12922/18 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О. учасники справи позивач міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 березня 2019 року, головуючий у першій інстанції Слободян Г.М. встановила: Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» у листопаді 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення оплати за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Зазначало, що міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» надаються послуги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 . Між міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення 16 липня 2007 року, ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не виконуються обов`язки з оплати послуг з централізованого опалення з жовтня 2016 року по липень 2018 року. Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» подано Справа №727/12922/18 Головуючий у 1 інстанції Слободян Г.М. Провадження №22-ц/822/949/19 Доповідач Половінкіна Н.Ю. до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оплати за теплову енергію у вересні 2017 року. Шевченківським районним судом м.Чернівці 28 грудня 2017 року видано судовий наказ. Посилаючись на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 січня 2018 року судовий наказ скасовано, міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 оплату послуг з постачання теплової енергії з жовтня 2016 року по 31 липня 2018 року в сумі 6874 грн. 09 коп., інфляційні втрати в сумі 803 грн. 96 коп., три відсотки річних в сумі 243 грн. 46 коп. солідарно. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 березня 2019 року позов задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» оплату послуг з постачання теплової енергії з жовтня 2016 року по 31 липня 2018 року в сумі 6874 грн. 09 коп., інфляційні втрати в сумі 803 грн. 96 коп., три відсотки річних в сумі 243 грн. 46 коп. солідарно. Вирішено питання про розподіл судових витрат. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 березня 2019 року змінити, визначити суму 3629 грн. 22 коп. оплатою за надані Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» послуги з постачання теплової енергії за опалюваний період 2017 року, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судовим наказом Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» оплату послуг з постачання теплової енергії в сумі 3629 грн. 31 коп., інфляційні втрати в сумі 266 грн. 14 коп., три відсотки річних в сумі 114 грн. 65 коп. солідарно. Головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Душенко В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 18 січня 2018 року у зв`язку із повним фактичним виконанням. Розрахунок Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» щодо оплати послуг з центрального опалення за період з жовтня 2016 року по липень 2018 року містить відомості про надходження оплати за судовими рішеннями в сумі 2300 грн. 15 коп. Тому вважає, що розмір оплати послуг з постачання теплової енергії за опалювальний період 2017 року підлягає звірці. У відзиві на апеляційну скаргу Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» просить апеляційну скрагу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позов Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення оплати послуг з централізованого опалення, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції керувався положеннями ст.13, п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.19 Закону України «Про теплопостачання», ч.2 ст.625, 322 ЦК України, п.18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої воді і водовідведення» та дійшов висновку, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» оплата послуг з постачання теплової енергії з жовтня 2016 року по 31 липня 2018 року в сумі 6874 грн. 09 коп., інфляційні втрати в сумі 803 грн. 96 коп., три відсотки річних в сумі 243 грн. 46 коп. солідарно. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про невиконання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зобов`язання з оплати Міському комунальному підприємству «Чернівцітеплокомуненерго» наданих послуг з постачання теплової енергії з жовтня 2016 року по 31 липня 2018 року в сумі 6874 грн. 09 коп. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» надаються послуги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 . Між Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення 16 липня 2007 року, ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не виконуються обов`язки з оплати послуг з централізованого опалення з жовтня 2016 року по липень 2018 року. Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» подано до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оплати за теплову енергію у вересні 2017 року. Шевченківським районним судом м.Чернівці 28 грудня 2017 року видано судовий наказ. Посилаючись на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 січня 2018 року судовий наказ скасовано. На підставі ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу. Відповідно до статті 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до п.18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Ккабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. На підставі частини першої статті 64 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Згідно зі статтею 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством. Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені. Як убачається з преамбули, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. За визначенням, наданим у статті 1 цього Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3). Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є цей Кодекс. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зміни до ЦК України Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акта цивільного законодавства. Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги. Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також узгоджується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. З огляду на невиконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обов`язку з оплати послуг з централізованого опалення з жовтня 2016 року по липень 2018 року суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» оплату послуг з постачання теплової енергії з жовтня 2016 року по 31 липня 2018 року в сумі 6874 грн. 09 коп., інфляційні втрати в сумі 803 грн. 96 коп., три відсотки річних в сумі 243 грн. 46 коп. солідарно. Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на визначення суми 3629 грн. 22 коп. оплатою за надані Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» послуги з постачання теплової енергії за опалюваний період 2017 року. Такі доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до зменшення розміру оплати послуг, наданих Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» з постачання теплової енергії за опалювальний період 2017 року. Водночас розрахунок Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» щодо оплати послуг з центрального опалення за період з жовтня 2016 року по липень 2018 року відповідає приєднаним до матеріалів справи ОСОБА_1 квитанціям про оплату Міському комунальному підприємству «Чернівцітеплокомуненерго» послуг за період з жовтня 2016 року по липень 2018 року. Надходження грошових коштів в сумі 2300 грн. 15 коп. на виконання судового наказу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 січня 2012 року, не дає підстав для висновку про те, що розрахунок Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» оплати послуг з центрального опалення за період з жовтня 2016 року по липень 2018 року є неправильним. Так, судовим наказом Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» оплату послуг з постачання теплової енергії в сумі 3629 грн. 31 коп., інфляційні втрати в сумі 266 грн. 14 коп., три відсотки річних в сумі 114 грн. 65 коп. за період з 1 жовтня 2009 року по 30 листопада 2011 року. Отже, грошові кошти, які сплачено ОСОБА_1 протягом з жовтня 2016 року по липень 2018 року на виконання судового наказу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 січня 2012 року, не є оплатою наданих Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» послуг з постачання теплової енергії з жовтня 2016 року по липень 2018 року. Поряд з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України року та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. У порушення наведеної норми процесуального права суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» судові витрати в солідарному порядку. Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, судове рішення в частині розподілу судових витрат слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» судові витрати по 881 грн. ( 1762 грн. : 2) з кожного. Керуючись п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 березня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» судових витрат в сумі 1762 грн. солідарно змінити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» судові витрати в сумі 881 грн. з кожного. В решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 9 січня 2020 року. Головуючий - підпис (Половінкіна Н.Ю.) Судді - підписи (Кулянди М.І., Одинака О.О.) З оригіналом згідно: