Постанова 4803 № 203/203/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/973/20 Справа № 203/203/19 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Каратаєвої Л.О. суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, - В С Т А Н О В И Л А: 18 січня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони мають двох малолітніх дітей. Позивачка позбавлена можливості отримувати додаткові прибутки, а від належного виконання обов`язків з утримання дітей відповідач ухиляється. Просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку щомісяця, починаючи від 01.12.2017 (а.с. 1 - 4). Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей їхнього віку щомісяця, починаючи від 18 січня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1536,80 грн.(а.с.107-108). Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову (а.с.111-112). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що сторони від 07.08.2015 по 10.05.2018 перебували у шлюбі (а.с.11, 12). Сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які мешкають і перебувають на утриманні позивачки (а.с. 13, 14). Позивачка здорова, працює, з урахуванням утримання дітей матеріально забезпечена недостатньо. Відповідач здоровий, має стабільний заробіток, працює. З 07.02.2019 відповідач перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 Шлюб зареєстровано Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (актовий запис - 198). Від вказаного шлюбу відповідач має малолітню дочку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Народження зареєстровано Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (актовий запис - 3106). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із майнового стану сторін та наявності у відповідача на утриманні третьої дитини. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Доводи апеляційної скарги, що останній усиновив дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська розглядається справа №203/1499/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про скасування усиновлення, колегія суддів відхиляє, оскільки ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року зазначений позов залишено без розгляду. Згідно з ч. 3-5 ст.232 СК України з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками) та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків. Таким чином, вказана обставина не позбавляє ОСОБА_10 обов`язку перед усиновленими дітьми, а може мати лише наслідки, передбачені ст.232 СК України. Відповідно до ч.1-2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України). Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення. В силу ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. За положеннями, які містяться в п.17 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу щомісячно на дітей до досягнення ними повноліття суд першої інстанції вірно визначився з обов`язком батька утримувати неповнолітніх дітей та розміром стягнення. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не перевірив, що у останнього є син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки свідоцтво про народження апелянт додав тільки до апеляційної скарги, крім того, наявність свідоцтва про народження, не свідчить, що дитина перебуває на утриманні відповідача. Відповідних доказів апелянт не надав. Вказані обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах та на підставі доказів, які були надані в суд першої інстанції. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: