Постанова 4803 № 206/4926/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/624/20 Справа № 206/4926/18 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А. О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2018 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07 липня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 30 червня 2018 року утворилась заборгованість в сумі 113 936,39 грн, де заборгованість за тілом кредиту 3 241,54 грн заборгованість за кредитом; 110 694,85грн. заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 07 липня 2012 року по 31 січня 2018 року. Заочним рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2019 року позовні вимоги - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за письмовим договором (заявою) від 07 липня 2012 року, яка утворилася станом на 30 червня 2018 року в розмірі 3 241,54 грн і складається із: 3 241,54 грн заборгованість за кредитом та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 1 762,00 грн, а загалом 6 765 (шість тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн 54 коп. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з таким рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом, вважає, що рішення суду першої інстанції в зазначеній частині прийнято без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідач правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , 07 липня 2012 року, укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 2 900 гривень. Згідно наданому позивачем розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором, станом на 30 червня 2018 року в сумі 113 936,39 грн, де заборгованість за тілом кредиту 3 241,54 грн заборгованість за кредитом; 110 694,85грн - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 07 липня 2012 року по 31 січня 2018 року. На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; витяг з умов та правил надання банківських послуг. Проте, всупереч ст.81 ЦПК України, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 110 694,85 грн. Встановивши вищезазначені обставини у справі, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610-612, 1054 - 1055 ЦК України, з урахуванням правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України № 6-1374цс17 від 11 жовтня 2017 року, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та необхідності стягнення заборгованості за тілом кредиту. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, а також, що заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 07 липня 2012 року по 31 січня 2018 року та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 07 липня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, а отже визнав свої зобов`язання також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виписка по рахунку не є первинним документом, що також узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року № 61-5191св18. Рух коштів на картковому рахунку не може бути належним підтвердженням обізнаності відповідача з конкретними «Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку», на які посилається позивач як на умови кредитного договору від 07.07.2012 року, факту згоди відповідача на них. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення в оскаржуваній частині, судом апеляційної інстанції не встановлено. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова