Постанова 4850 № 360/4346/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року справа №360/4346/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 р. (повний текст рішення складено та підписано 15 листопада 2019 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/4346/19 (головуючий І інстанції суддя О.В. Ірметова) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, ВСТАНОВИВ: Позивач 03.10.2019 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати рішення відповідача від 24.07.2019 року № 0012325406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме: штраф у розмірі 167, 35 грн. за період з 22.07.2014 року до 22.07.2019 року, штраф у розмірі 761, 03 грн. за період з 21.01.2015 року до 22.07.2019 року, пені у розмірі 8 851, 99 грн., загалом 9 780, 37 грн. протиправними; скасувати зазначене рішення та зобов`язати відповідача повернути їй безпідставно стягнуті за рішенням відповідача від 24.07.2019 року № 0012325406 кошти в розмірі 1800 грн. (а.с. 4-5). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 360/4346/19 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Луганській області № 0012325406 від 24.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9780,37 грн. (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят гривень 37 коп.). Зобов`язано Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код: 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, будинок 72) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачені на виконання рішення Головного управління ДФС у Луганській області № 0012325406 від 24.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску кошти у розмірі 1800,00 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 00 коп.). Вирішено питання судових витрат (а.с. 62-66). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що платник єдиного внеску відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. 22.07.2019 року позивачем сплачено заборгованість з єдиного внеску у сумі 5477, 33 грн., в результаті чого відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахуванні пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 9780, 37 грн. Апелянт звертає увагу, що необхідною передумовою для звільнення платника єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 є саме подання заяви до органів доходів і зборів про таке звільнення та саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464. Крім того, позивач не надав сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин. Щодо вимоги позивача про повернення добровільно сплаченого єдиного внеску у сумі 1800, 00 грн., то апелянт посилається на Порядок № 6, який від 05.02.2016 року та зазначає, що відсутні правові підстави для її виконання, оскільки жодною нормою законодавства щодо сплати єдиного внеску не визначено повернення фактично сплачених коштів, які були добровільно сплачені платником та які не можуть вважатись надмірно або помилково сплаченими. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 06.10.2009 зареєстрована як фізична особа-підприємець Станично-Луганським районним управлінням юстиції за № 23760000000002144, 05.05.2015 підприємницьку діяльність позивачем припинено за власним рішенням, але не знято з обліку, що підтверджується ідентифікаційними даними позивача та повідомленням про проведення державної реєстрації припинення (а.с. 10, 36). Листом Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області № 5432/04-21 від 12 липня 2019 року повідомлено, що станом на 01.07.2019 за позивачем обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків, включаючи штрафні санкції та пеню у розмірі 0,00 грн. та зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 5477, 33 грн. (а.с. 8). 22 липня 2019 року ОСОБА_1 було сплачено зазначену заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 5477,33 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1416593802.1 від 22.07.2019 (а.с. 11). 24 липня 2019 року Головним управлінням ДФС у Луганській області було винесено рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 167,35 грн. за період з 22.07.2014 по 22.07.2019 та у розмірі 761,03 грн. за період з 21.01.2015 по 22.07.2019, крім того нараховано пеню у розмірі 8851,99 грн., загальний розмір штрафу складає 9780,37 грн. (а.с. 9, 37). Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно прийняття рішення від 24.07.2019 року № 0012325406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме: штраф у розмірі 167, 35 грн. за період з 22.07.2014 року до 22.07.2019 року, штраф у розмірі 761, 03 грн. за період з 21.01.2015 року до 22.07.2019 року, пені у розмірі 8 851, 99 грн., загалом 9 780, 37 грн. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повного задоволення позовних вимог з огляду на наступне. При вирішенні справи суд виходить з наступного. За унормуванням абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). Статтею 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2). У ст. 25 Закону № 2464 зазначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4). Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4). 02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669). Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу». Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4. Наведена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі вона збереглася в Законі № 2464. Колегія суддів відзначає, що пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі. Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Водночас, Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. За додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до цих населених пунктів належить смт. Станиця Луганська, м. Сєвєродонецьк. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р. У додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить смт. Станиця Луганська, м. Сєвєродонецьк. За положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО. 30.03.2018 Президент України підписав Указ "Про затвердження рішення РНБО "Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей" № 116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення. При цьому, оскаржуване позивачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, тому, згідно із положеннями Закону № 1669-VII, не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині невиконання обов`язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску. Вказаний правовий висновок сформульований у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час розгляду 30.03.2018 зразкової справи № 812/292/18. Правова визначеність має безпосередню підставу для вчинення певних дій як суб`єктом владних повноважень, так і платниками податків щодо сфери дії передбачених норм Законів № 1669 і № 2464. Закон України від 18.01.2018 року № 2268-УШ "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" також містить термін проведення "антитерористичної операції". Не впливає на вказаний зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII із Закону № 1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону № 2464 у зв`язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною. Щодо посилань контролюючого органу на те, що підставою для звільнення позивача від виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 6 Закону № 2464, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який має бути поданий до контролюючого органу після завершення АТО, то вони не відповідають змісту вищенаведених правових норм, оскільки підставою для такого звільнення є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, зазначеною в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення № 0012325406, складене Головним управлінням ДФС у Луганській області, не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, є протиправним, а відтак підлягає скасуванню. Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача повернути їй безпідставно стягнуті за рішенням кошти у розмірі 1800, 00 грн., суд зазначає наступне. Відповідно до частини 13 статті 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів від 05.02.2016 року № 193/28323 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти). Згідно п. 5 Порядку повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719. Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення. Таким чином, законодавством передбачена процедура повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску. В матеріалах справи відсутня заява позивача на адресу відповідача про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 1800, 00 грн. і докази вирішення цієї заяви по суті. Таким чином, порушено процедуру повернення помилково сплачених коштів, передбачених Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів від 05.02.2016 року № 193/28323. Право на звернення з такою заявою у позивача виникає тільки після скасування рішення відповідача від 24.07.2019 року № 0012325406. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач на теперішній час не є платником єдиного внеску. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога щодо зобов`язання відповідача повернути їй безпідставно стягнуті за рішенням відповідача від 24.07.2019 року № 0012325406 кошти в розмірі 1800 грн. є передчасними та не підлягають задоволенню. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: підлягають задоволенню визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Луганській області № 0012325406 від 24.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9780,37 грн. (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят гривень 37 коп.). В решті вимог слід відмовити. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема,: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 р. - задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 р. у справі № 360/4346/19 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДФС у Луганській області повернути ОСОБА_1 сплачені на виконання рішення Головного управління ДФС у Луганській області № 0012325406 від 24.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску кошти у розмірі 1800,00 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 00 коп.). Прийняти нову постанову в цій частині. У задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДФС у Луганській області повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті за рішенням Головного управління ДФС у Луганській області № 0012325406 від 24.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску кошти у розмірі 1800,00 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 00 коп.) - відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 09 січня 2020 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді Т.Г. Арабей І.В. Геращенко