Постанова 4850 № 200/11249/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року справа №200/11249/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання Тішевського В.В., позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 200/11249/19-а (головуючий суддя І інстанції - Чучко В.М.), складене в повному обсязі 24 жовтня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про: - визнання неправомірними дій управління з проведення розрахунку пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнту середнього заробітку 2, 28121; - зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з використанням індивідуального коефіцієнту середнього заробітку 2,83; - зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість по пенсії з моменту призначення пенсії по день перерахунку, з урахуванням фактично отриманої пенсії (а.с. 4-6). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року відмовлено у задоволені позову у повному обсязі (а.с. 36-38). Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що відповідач порушив вимоги ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині заниження індивідуального коефіцієнту середнього заробітку при розрахунку пенсії. Позивач вважає, що коефіцієнт середнього заробітку має складати 2,83 (а.с. 41-43). Позивач в удовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером та перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області (а.с. 15-16). Листом від 11.06.2019 року № 8791/34-03/04 відповідач повідомив позивача про складові, з яких визначався розмір його пенсії. За змістом цього листа розмір пенсії позивача обчислений із врахуванням страхового стажу 28 років 07 місяців 26 днів (стаж врахований по 28.02.2018) та із заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 31.10.2018 року, розмір пенсії становив 4120,00 грн. Після зарахування періоду стажу з 25.12.1990 року по 24.03.1997 року страховий стаж, враховано по 31.12.2018 року, склав 34 років 10 місяців 26 днів. Розмір пенсії з 28.03.2018 року по теперішній час становить 4944,84 грн., з них: 4886,76 грн. - розмір пенсії за віком (12268.12000 грн.*0,39833), ст. 27 Закону; 58,08 грн. - доплата за понаднормативний стаж, 4 років (1452,00*4%). За змістом зазначеного листа, під час визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії відповідач застосовував індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації, який склав 2,28121 (а.с. 7). Не погодившись з обчисленням індивідуального коефіцієнту заробітку - 2,28121, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи спірну постанову суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не встановлено право позивача самостійно визначати коефіцієнт заробітної плати для призначення/перерахунку пенсії, це є повноваженнями органу Пенсійного фонду України, а згідно приписів законодавства України, проведення перерахунку пенсії з використанням заробітної плати з 01.01.2003 року по 31.12.2007 року не передбачено, оскільки відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року, що спростовує розрахунки позивача, які наведені в обґрунтування позову. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії у гривнях, Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону з якої обчислюється пенсія у гривнях, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. На підставі ч.1 ст.40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. Відтак, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Згідно ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати розраховується, як сума коефіцієнтів заробітної плати поділити на кількість місяців заробітної плати для розрахунку пенсії. Відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком. Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому, коефіцієнт заробітної плати є співвідношенням між заробітною платою, яку особа фактично отримує в певний місяць, з якої сплачено страхові внески, до середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за цей місяць, і безпосередньо залежить від величини отримуваної особою, в даному випадку заробітної плати позивача. Зазначений коефіцієнт визначається щомісячно. Обчислені щомісячні коефіцієнти заробітку підсумовуються та шляхом ділення одержаної суми на кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати, визначається середній коефіцієнт заробітної плати особи (Ск : К). Суд апеляційної інстанції зазначає, що проведення перерахунку пенсії з використанням заробітної плати виключно за період з 01.01.2003 року по 31.12.2007 року законодавством не передбачено, оскільки відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року, що спростовує розрахунки позивача, які наведені в апеляційній скарзі. При цьому судом першої інстанції надано вичерпний аналіз доводам позивача, посилання на цю обставину в апеляційній скарзі є незмістовним. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, про відсутність правових підстав для зміни індивідуального коефіцієнту для обчислення пенсії позивача з 2,28121 на 2,83, а при проведенні перерахунку пенсії позивачу відповідачем дотримано вимоги вищенаведених нормативних актів. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не встановлено право позивача самостійно визначати індивідуального коефіцієнту для призначення/перерахунку пенсії, це є виключними повноваженнями органу Пенсійного фонду України. Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 200/11249/19-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 09 січня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 січня 2020 року. Судді Т.Г.Арабей І.В. Геращенко Г.М. Міронова