LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807322/451/19

від 08.01.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Дата документу 08.01.2020 Справа № 322/451/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 322/451/19 Головуючий у 1-й інстанції: Шиш А.Б. Провадження №22-ц/807/97/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживчий кредит,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( далі - АТ «Державний ощадний банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, у якому зазначило, що 26 вересня 2018 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 188-337, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит, в сумі 71800 гривень, на споживчі потреби, зі сплатою 56 % річних, строком на 60 місяців, з терміном остаточного повернення не пізніше 25 вересня 2023 року. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань, станом на 02 квітня 2019 року, у відповідача виникла заборгованість в сумі 91678 гривень 45 копійок, а саме: 71800 гривень - заборгованість за кредитом, 13329 гривень 23 копійки - заборгованість за відсотками, 5898 гривень 24 копійки - пеня за прострочені відсотки та кредит, 98 гривень 47 копійок - 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів, 393 гривні 03 копійки - 3 % річних на суму простроченого кредиту, 55 гривень 05 копійок - втрати від інфляції на суму простроченого кредиту, 104 гривні 43 копійки - втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених відсотків. Посилаючись на викладене, АТ «Державний ощадний банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у сумі 91 678,45 грн., в т.ч. 71800 гривень - заборгованість за кредитом, 13329 гривень 23 копійки - заборгованість за відсотками, 5898 гривень 24 копійки - пеня за прострочені відсотки та кредит, 98 гривень 47 копійок - 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів, 393 гривні 03 копійки - 3 % річних на суму простроченого кредиту, 55 гривень 05 копійок - втрати від інфляції на суму простроченого кредиту, 104 гривні 43 копійки - втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених відсотків. Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2019 року позов АТ «Державний ощадний банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк» 58665 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування заборгованості за договором про споживчий кредит та 1921,00 гривень судових витрат. Не погоджуючись з рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2019 року АТ «Державний ощадний банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував ті обставини, що договір про споживчий кредит № 188-337 укладений між позивачем та відповідачем діє до 25 вересня 2023 року, та після пред`явлення позову щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом на суму боргу за весь час прострочення, позивач нараховував проценти за неправомірне користування кредитом, індекс інфляції на суму боргу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Крім того, судом не взято до уваги розрахунок заборгованості за договором споживчого кредиту № 188-337 від 26.09.2018 року, згідно з яким станом на 08.08.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 67 631,34 грн., з яких: заборгованість за кредитом 38786,75 грн., заборгованість за відсотками - 13329,23 грн., пеня - 14159,01 грн., розмір 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 238,71 грн., розмір 3 % річних на суму простроченого кредиту - 958,16 грн., сума витрат від інфляції на суму простроченого кредиту - 55,05 грн., сума втрат від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів - 104,43 грн. Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 не подавав. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 26 вересня 2018 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 188-337, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 71800 гривень, на споживчі потреби, зі сплатою 56 % річних, строком на 60 місяців, з терміном остаточного повернення не пізніше 25 вересня 2023 року. У травні 2019 року позивачем, в рахунок погашення заборгованості за договором про споживчий кредит, з особистого рахунку ОСОБА_1 було списано грошові кошти у розмірі 33013 гривень 25 копійок. А тому, суд дійшов до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 58665.20 грн, як різницю між розміром заборгованості відповідача, яка станом на 02 квітня 2019 року становила 91678,45 грн., та розміром самостійно списаної позивачем в травні 2019 року з рахунку відповідача сумою коштів в розмірі 33013,25 грн.. З таким висновком суду погоджується колегія суддів. Установлено, що 26 вересня 2018 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 188-337, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 71800 гривень, на споживчі потреби, зі сплатою 56 % річних, строком на 60 місяців, з терміном остаточного повернення не пізніше 25 вересня 2023 року. Відповідно до п. 3.3.3 п. 3.3 вищевказаного договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється позичальником згідно з графіком платежів або достроково відповідно до порядку визначеному цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше терміну остаточного повернення кредиту, встановленого цим договором. Пунктом 8.3. вищевказаного договору встановлено пеню за порушення взятих на себе позичальником зобов`язань, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. ПАТ "Державний ощадний банк України" належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором. В обумовлені кредитним договором строки ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків виконував не належним чином, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість за кредитом, яка, станом на 02 квітня 2019 року, складає 91678 гривень 45 копійок, а саме: 71800 гривень - заборгованість за кредитом, 13329 гривень 23 копійок - заборгованість за відсотками, 5898 гривень 24 копійки - пеня за прострочені відсотки та кредит, 98 гривень 47 копійок - 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів, 393 гривні 03 копійки - 3 % річних на суму простроченого кредиту, 55 гривень 05 копійок - втрати від інфляції на суму простроченого кредиту, 104 гривні 43 копійки - втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів. 29 травня та 31 травня 2019 року позивачем, в рахунок погашення заборгованості за договором про споживчий кредит, з особистого рахунку ОСОБА_1 було списано грошові кошти у розмірі 18449.81 грн та 14563.44 грн, що загалом становить 33013 гривень 25 копійок. Зазначена обставина підтверджується довідкою АТ «Державний ощадний банк України № 3254/19 від 15.08.2019 року та наданим розрахунком заборгованості (а.с. 54-56). Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що станом на 31 травня 2019 року заборгованість за зазначеним кредитним договором становить 58665.20 грн (91678.45-33013.25). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. На підставі ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд першої інстанції, з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно застосувавши положення статей 526, 599, 625, 1047, 1050, 1054 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ПАТ «Державний ощадний банк України». Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що станом на 08.08.2019 року заборгованість відповідача за кредитним договором від 26 вересня 2018 року складає 67361,34 грн не приймаються апеляційним судом. Як вбачається з позовної заяви позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 188-337 від 26 вересня 2018 року в розмірі 91678.45 грн, яка виникла станом на 02 квітня 2019 року та складається з: 71800 гривень - заборгованість за кредитом, 13329 гривень 23 копійок - заборгованість за відсотками, 5898 гривень 24 копійки - пеня за прострочені відсотки та кредит, 98 гривень 47 копійок - три проценти річних на суму нарахованих та несплачених процентів, 393 гривні 03 копійки - три проценти річних на суму простроченого кредиту, 55 гривень 05 копійок - втрати від інфляції на суму простроченого кредиту, 104 гривні 43 копійки - втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів. Відповідно до розрахунку заборгованості, яка виникла станом на 08.08.2019 року в сумі 67631.34 грн вбачається, що вона складається з: 38786.75 грн - заборгованість за кредитом, 13329.23грн - проценти за користування кредитом, 11339.85 - пені за несвоєчасне погашення основного боргу, 2819.16 грн- пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 958.16 грн - три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу, 238.71 грн - три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів, 55.05 грн - втрати від інфляції, 104.43- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів . Тобто, з цього розрахунку вбачається, що сума пені, три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу, процентів, втрати від інфляції збільшилися. Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. З матеріалів справ вбачається, що позивач при розгляді справи в суді першої інстанції не заявляв про збільшення чи зменшення позовних вимог. Довідка, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі про розмір заборгованості станом на 08.08.2019 року, була надана позивачем на виконання ухвали Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05.08.2018 року щодо надання інформації стосовно самостійно списаних банком з особистих рахунків ОСОБА_1 грошових коштів, в рахунок заборгованості за договором про споживчий кредит № 188-377 від 26.09.2018 року, у період з 01.10.2018 року по 01.08.2019 року (а.с. 54). Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, адже вимог щодо стягнення заборгованості з відповідача станом на 08.08.2019 року у розмірі 67631,34 грн., в тому й числі, щодо збільшення пені, три проценти річних від простроченої суми, індексу інфляції позивачем не заявлялось, як це передбачено статтею 175 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 188-337 від 26 вересня 2018 року в розмірі 58665.20 грн. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд , - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення. Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 8 січня 2020 року. Головуючий Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»