Ухвала КЦС ВС № 743/116/16-ц

Ухвала 03 січня 2020 року м. Київ справа № 743/116/16-ц провадження № 61-23230ск19 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 11,74 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 листопада 2015 року до 14 березня 2016 року в розмірі 6 430,88 грн та 2 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також відшкодувати будь-які податки та відрахування, які можуть бути йому нараховані у зв`язку із вказаними сумами. Ріпкинський районний суд Чернігівської області рішенням від 06 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовив. Чернігівський апеляційний суд постановою від 18 листопада 2019 року рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 11,74 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 листопада 2015 року до 14 березня 2016 року в розмірі 57,56 грн та 1 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовив. 22 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн. Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 11,74 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 листопада 2015 року до 14 березня 2016 року в розмірі 6 430,88 грн та моральної шкоди в розмірі 2 000 грн, а також відшкодувати будь-які податки та відрахування, які можуть бути йому нараховані у зв`язку із вказаними сумами, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн). Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Зазначення у постанові Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев