Постанова 4856 № 240/12372/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12372/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 03 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новогородецький кар`єр" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, В С Т А Н О В И В : 17 грудня 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській обалсті звернулося до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Новогородецький кар`єр». Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. В порядку, визначеному п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено з матеріалів справи, наказом в.о. начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення №615 від 04.12.2019 року "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Новогородецький кар`єр". На підставі наказу та виданих направлень, посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області здійснено вихід за податковою адресою ТОВ "Новогородецький кар`єр" з метою проведення планової документальної перевірки, на яку контролюючий орган не було допущено, так як 13.12.2019 ТОВ "Новогородецький кар`єр" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 04.12.2019 № 615 "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Новогородецький кар`єр". За таких обставин, 16.12.2019 року заступником начальника ГУ ДФС у Житомирській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна. 17.12.2019 року ГУ ДФС у Житомирський області звернулось до суду із заявою в порядку ст. 283 КАС України, в якій заявник просив суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Новогородецький кар`єр", застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Житомирській області від 16.12.2019 №1. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у відкритті провадження у даній справі відмовлено з підстав, визначених п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України (наявності спору про право), оскільки 13 грудня 2019 року ТОВ «Новогородецький кар`єр» звернулось до суду з позовом до ГУ ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Новогородецький кар`єр» від 04.12.2019 №615. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (ПК України) передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно з п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Згідно з пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 ПК України). Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків. Згідно з п.п. 94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Підпунктом 94.5 ст. 94 ПК України визначено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Пунктом 94.10 ст.94 ПК України визначено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Згідно рішення податкового органу про застосування арешту майна підставою для прийняття такого рішення слугувало саме п.п.94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, тобто якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Вимогами п. 94.6 цієї статті встановлено, що керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. За змістом п. 94.10 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. При цьому п.п. 94.4 ст. 94 ПК України визначено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі заяви органів доходів і зборів відповідно до ст. ст. 283 КАС України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Згідно п. 2 ч. 4 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів убачається спір про право. Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою виникнення обставин для подання відповідної заяви. При цьому, КАС України не містить будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право, а отже, у кожному окремому випадку, в залежності від змісту правовідносин, суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об`єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права. Як убачається з матеріалів справи, підставою для застосування адміністративного арешту та підтвердження його обґрунтованості, заявник визначає факт недопуску ТОВ "Новогородецький кар`єр" посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, призначеної наказом № 615 від 04.12.2019. В той же час, судом встановлено, що 13.12.2019 ТОВ "Новогородецький кар`єр" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Новогородецький кар`єр" від 04.12.2019 №615. Ухвалою суду від 18.12.2019 року згадана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 13 січня 2020 року 10:30. Колегія суддів зазначає, що оскарження наказу про проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу. Незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу, яким призначено цю перевірку) та, як наслідок, недопуск посадових осіб контролюючого органу до її проведення, свідчить про існування спору про право між сторонами у правовідносинах, які виникли внаслідок прийняття наказу №615 від 04.12.2019 про призначення перевірки та його реалізації. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №820/3469/17. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №804/19780/14 щодо відсутності спору про право у разі оскарження наказу про проведення перевірки, колегія суддів відхиляє, оскільки касаційним адміністративним судом рішення у вказаній справі ухвалено за інших фактичних обставин, а саме за наявності скарги на дії посадових осіб контролюючого орагну щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження. У спірній ситуації звернення до суду із заявою щодо підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна витікає з правовідносин, які виникли у зв`язку з недопуском до проведення перевірки на підставі зазначеного наказу. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування спору про право між Головним управлінням ДПС у Житомирській області та ТОВ "Новогородецький кар`єр", що є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою, поданою відповідно до статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції про наявність спору про право, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Гонтарук В. М. Драчук Т. О.