Постанова 4873 № 910/9971/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" січня 2020 р. Справа№ 910/9971/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Чорногуза М.Г. суддів: Агрикової О.В. Євсікова О.О. в порядку письмового провадження, відповідно до п. 13 ст. 8 ГПК України розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", на рішення Господарського суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року у справі № 910/9971/19 (суддя Бойко Р.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", до Акціонерного товариства "Українська залізниця", про стягнення 135 994,28 грн., - в с т а н о в и в : 1.ІСТОРІЯ СПРАВИ: 1.1. короткий зміст позовних вимог 1.1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення збитків у розмірі 135 994,28 грн. (т.І, а.с.7-20). 1.1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із бездіяльністю Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів №№ 53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444, 52798014, 62048780, 62073788, 53420378, 61858205, 63425029, 53544151, які перебувають у власності та оренді ТОВ "Лемтранс", такі вагони були розкомплектовані та позивач зазнав витрат на їх ремонт у розмірі 135 994,28 грн., відшкодування яких просить стягнути з відповідача в якості збитків. 1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції; 1.2.1. Рішенням Господарського суду міста від 03 жовтня 2019 року у справі №910/9971/19 позов задоволено повністю (т.ІІ, а.с. 38-46). 1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги; 1.3.1. АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року у справі № 910/9971/19, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог відмовити позовних.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ: 2.1. Розподіл справи 2.1.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2019 року, апеляційна скарга Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" у судовій справі № 910/9971/19 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Євсіков О.О. 2.1.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі №910/9971/19, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03 жовтня 2019 рок у справі №910/9971/19 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 2.2. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; 2.2.1 У апеляційній скарзі відповідач, з посиланням на положення Статуту залізниць України, зазначає, що у позивача відсутнє право на пред`явлення позову, оскільки він не є ані відправником (крім вагонів №№62635354, 56870041, 62048780, 62073788), ані отримувачем за доданими ним до позовної заяви накладними. 2.2.2 Судом безпідставно визначено необхідність складання комерційних актів по формам розукомплектування вагонів. Таку позицію позивач обґрунтовує з посиланням на те, що відповідно до положень Закону України "Про залізничний транспорт" та Статуту залізниць України комерційний акт складається у випадку розкрадання вантажу, а не рухомого складу (вагону). 2.2.3 Розобладнання вагонів власності позивача сталося внаслідок дій сторонніх осіб. 2.2.4 Позивачу було відомо, що працівниками залізниці зафіксований факт несанкціонованого втручання у діяльність залізничного транспорту, а саме крадіжка деталей з вагонів невстановленими особами, проте з боку позивача не було здійснено жодних заходів щодо співпраці з правоохоронними органами; 2.2.5 Висновки суду про необхідність покладення відповідальності за завдання матеріальної шкоди позивачу на залізницю суперечать фактичним обставинам справи та вказують на безпідставне застосування судом положень ст. 1166 ЦК України. 2.2.6 Відповідач вважає, що оскільки частина розукомплектованих вагонів мала статус транспортних засобів, позивач мав вжити заходів, передбачених Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яке передбачає пред`явлення перевізникові позову тільки після пред`явлення претензії. 2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 2.3.1 Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що підставою звернення з позовом стало незабезпечення відповідачем збереження майна позивача. У накладних наявні відмітки про те, що позивач є власником (орендарем) відповідних вагонів. 2.3.2 Позовну заяву пред`явлено на підставі гл. 82 ЦК України. 2.3.3 Вагони, у випадку перевезення в порожньому стані мають статус вантажу, відповідальність за збереження якого покладено на відповідача. Вказане зумовлює необхідність складення комерційного акту у випадку пошкодження вагонів. 2.3.4 Відповідачем складено Акти форми ВУ-23М, що є належним та допустимим доказом того, що вагони власності (оренди) Позивача були пошкоджені. 2.3.5 Звернення в правоохоронні органи не спростовують наявності вини Відповідача. 2.3.6 Зміст вимог позивача зосереджений не у тому, що вагони розукомплектовані невстановленими особами, а тому що ПАТ "Укрзалізниця" не забезпечила схоронність (збереження) майна (вагонів) під час його курсування залізничними коліями. 2.3.7 Наявність всіх елементів складу правопорушення спростовує доводи відповідача в частині безпідставного застосування позивачем до спірних правовідносин ст. 1166 ЦК України, оскільки відповідачем не доведено того, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталося не з вини відповідача. 2.3.8 Відповідач не надав доказів, які б підтверджували невідповідність технічного стану вагонів, зазначених у позові, при прийнятті їх Відповідачем до перевезення. При цьому, прийняття вагонів до перевезення є свідченням того, що вагони перебували у технічно справному стані. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ: 3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; 3.1.1. У січні 2019 року Залізницею здійснено перевезення вантажних вагонів №№53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444, 52798014, 62048780, 62073788, 53420378, 61858205, 63425029, 53544151, які належали та перебували в користуванні (оренді) позивача, що підтверджується залізничними накладними №№ 40695918, 40943383, 40943623, 40931891, 45377041, 45377082, 45377090, 45498920 та накладними СМГС (вагон №№ 53598082, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444 (т.І, а.с. 62-63, 69, 75, 82, 89, 96, 103, 110, 117-120, 126, 133, 140, 158, 162, 166, 182, 186, 190, 194). 3.1.2. На станціях Терни (код станції 457303), Кривий Ріг Головний (код станції 467004) та Кривий Ріг (код станції 467201) встановлено розкомплектованість відповідних вагонів - відсутність головної частини повітророзподільника, розукомплектування ручного гальма, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М №№3184 від 30.01.2019, 5943 від 15.02.2019, 3841 від 01.02.2019, 6059 від 15.02.2019, 6058 від 15.02.2019, 6096 від 03.02.2019, 6074 від 18.02.2019, 6151 від 03.02.2019, 6150 від 03.02.2019, 1911 від 23.01.2019, 1910 від 30.01.2019, 1909 від 30.01.2019, 1493 від 29.01.2019, 1497 від 29.01.2019, 1498 від 29.01.2019 та 1649 від 31.01.2019. 3.1.3. Заявою №631/ДВ від 11.02.2019 позивач звернувся до начальника станції Терни структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та зі скаргою №1361/ДВ від 12.03.2019 до начальника вказаного структурного підрозділу про необхідність складання комерційних актів форми ГУ-22 (щодо вагонів №№53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444 (т.І, а.с. 55, 56-57, 58, 59-60), у відповідь на які отримав лист №158 від 20.03.2019 про відмову у складанні комерційних актів (т.І, а.с. 61). 3.1.4. Заявою №632/ДВ від 11.06.2019 позивач звернувся до начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про необхідність складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (щодо вагонів №№ 53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444 (т.І, а.с. 50, 51-52). 3.1.5. Заявами №565/ДВ, №567/ДВ від 07.02.2019 позивач звернувся до начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Начальника станції Кривий Ріг Головний структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та зі скаргою №1014/ДВ від 26.02.2019 до начальнику вказаного структурного підрозділу про необхідність складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (щодо вагонів №№ 52798014, 62048780, 62073788 (т.І, а.с. 147-149, 150-152, 154-156), у відповідь на які отримав листи №278 від 22.02.2019 та №145 від 07.03.2019 про відмову у складанні комерційних актів (т.І, а.с. 153, 157). 3.1.6. Заявами №551/ДВ, №552/ДВ від 06.02.2019 позивач звернувся до Начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та начальника станції Кривий Ріг структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та зі скаргою №1012/ДВ від 26.02.2019 до начальнику вказаного структурного підрозділу про необхідність складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (щодо вагонів №№ 53420378, 61858205, 63425029, 53544151 (т.І, а.с. 172-174, 175-177, 178-179), у відповідь на які отримав лист №144 від 07.03.2019 про відмову у складанні комерційних актів (т.І, а.с. 181). 3.1.7. Всі листи Залізниці про відмову у складанні комерційних актів щодо пошкодження порожніх вагонів (відсутності частин вагонів) мотивовані тим, що складання таких актів нормативними документами не передбачено. 3.1.8. За наслідками встановлення відсутності повітророзподільників на зазначених вагонах їх було направлено на технічне обслуговування для забезпечення відновлення яких позивачем придбано та передано структурному підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" необхідні деталі на загальну суму 122547,70 грн. 3.2 обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначених відповідно до них правовідносин; 3.2.1 У січні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) ТОВ "Лемтранс", а саме: Залізницею здійснено перевезення вантажних вагонів №№53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444, 52798014, 62048780, 62073788, 53420378, 61858205, 63425029, 53544151. 3.2.2 На станціях Терни та Кривий Ріг виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів, а саме розкомплектування головної частин повітророзподільника, розукомплектування ручного гальма спірних вагонів, у зв`язку з чим їх було направлено на технічне обслуговування, про що свідчать повідомлення форми ВУ-23М №3784 від 30.01.2019, №5943 від 31.01.2019, №3184 від 01.02.2019, №6059 від 01.02.2019, №6058 від 01.02.2019, №6096 від 02.02.2019, №6074 від 02.02.2019, №6151 від 03.02.2019, №6159 від 03.02.2019, №1911 від 30.01.2019, №1910 від 30.01.2019, №1909 від 30.01.2019, №1493 від 29.01.2019, №1497 від 29.01.2019, №1493 від 29.01.2019, №1649 від 31.01.2019 (т.І, а.с. 65, 71, 78, 85, 92, 99, 106, 113, 122, 129, 136, 143, 160, 164, 168, 184, 188, 192, 196). 3.2.3 01.02.2018 між ТОВ "Лемтранс" (замовник) та АТ "Укрзалізниця" (регіональна філія "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця") (виконавець) укладено договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів №ПР/В-18129/НЮдч, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати протягом терміну дії цього Договору технічне обслуговування з відчепленням під час експлуатації вагонів власності замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходиться в оперативному управління, згідно договорів суборенди та даних довідки 2610ГІОЦ УЗ, на момент передачі повідомлення 1354 з кодом 4, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, за реквізитами, обумовленими Переліком (Додаток № 2) (т.І, а.с. 200-216). 3.2.4 Для забезпечення відновлення вищезазначених вагонів позивачем придбано та передано структурному підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" необхідні для ремонту деталі на загальну суму 122 547,70 грн. 3.2.5 Придбання деталей підтверджується договором поставки №710/16 від 01.11.2016 та специфікаціями №17 від 02.10.2017, №20 від 02.01.2018 до нього, договором поставки №235/16 від 13.04.2016 та специфікацією від 17.04.2018 до нього, договором поставки №558/14 від 11.12.2014 та специфікацією від 24.12.2017 до нього, договором поставки №773/12 від 15.11.2012 та специфікацією 05.11.2018 до нього, договором поставки №77/15-ПР-М від 09.02.2015 та специфікацією від 17.09.2018 до нього, платіжними дорученнями №131 від 10.01.2018, №1140 від 19.02.2018, №3973 від 18.05.2018, №778 від 05.02.2018, №9476 від 05.12.2018, №7507 від 27.09.2018 (т.І, а.с. 236-281), а їх використання 3.2.6 Відновлення визначених вагонів шляхом встановлення закуплених позивачем деталей здійснювалося структурним підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно укладеного між позивачем та Залізницею договором на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням №ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018, що підтверджується актами №14 від 27.02.2019, №15 від 27.02.2019, №18 від 28.02.2019 та №20 від 15.03.2019 (т.І, а.с. 217-220, 221, 226, 229, 232, 235). 3.2.7 Вартість відповідного ремонту склала 13 446,58 грн. та оплачена платіжними дорученнями №1295 від 20.02.2019, №2058 від 18.03.2019, №2059 від 18.03.2019, №2053 від 18.03.2019 та №3109 від 18.04.2019 (т.І, а.с. 223, 225, 228, 231, 234). 3.3. доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; 3.3.1 При перевезенні належних позивачу (на праві оренди або праві власності) вагонів залізницею не дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем понесені витрати на оплату вартості ремонту, з урахуванням вартості замінених деталей та вартості технічного обслуговування, що в свою чергу свідчить про те, що позивачем доведено наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог. 3.3. чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; 3.3.1. Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано того, що внаслідок незабезпечення залізницею під час перевезення належних позивачу на праві власності та праві оренди вагонів, схоронності цього майна, таке майно зазнало пошкоджень. Вказане свідчить про наявність у позивача права на відшкодування завданих йому збитків.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА: 4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи 4.1.1. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей, яка складається з вартості придбаних деталей та технічного обслуговування. 4.1.2. Факт здійснення перевезення ПАТ "Українська залізниця" вантажних вагонів власності (оренди) ТОВ "Лемтранс" сторонами не заперечується. 4.1.3. У січні-лютому 2019 року на станціях Терни та Кривий Ріг виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів, а саме розкомплектування головної частин повітророзподільника, розукомплектування ручного гальма спірних вагонів, у зв`язку з чим їх було направлено на технічне обслуговування, про що свідчать повідомлення форми ВУ-23М, які також свідчать про те, що вказані вагони направлені на технічне обслуговування за фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей. 4.1.4. Враховуючи положення п.п. 6.2.1, 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001), відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, поставки такого вагону в состав поїзду - заборонена. 4.1.5. Доказів на підтвердження невідповідності технічного стану спірних вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення - матеріали справи не містять. 4.1.6. Обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству. 4.1.7. Вказані обставини свідчать про те, що всупереч чинному законодавству відповідач не забезпечив схоронності (збереження) вагонів (як вантажу) під час їх курсування залізничними коліями. 4.1.8. На виконання п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М (т.І, а.с. 66, 72, 79, 86, 93, 100, 107, 114, 123, 130, 137, 144). 4.1.9. У зв`язку з розукомплектуванням вагонів позивачем придбано та передано структурним підрозділам відповідача деталі загальною вартістю 122 547,70 грн., а також здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 13 446,58 грн. 4.1.10. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 135 994,28 грн. Вказані витрати відповідають визначеним п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 видам витрат з яких складається сума збитків за пошкодження вагонів. 4.1.11. Обов`язок з відшкодування залізницею фактично заподіяної шкоди за незбереження прийнятого до перевезення вантажу визначено положеннями ст. 924 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", а також п. 114 та п. 2 ст. 126 Статуту залізниць України. 4.1.12. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем доведено існування всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) майна (вагонів) власності (оренди) позивача, завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини у незабезпеченні збереження прийнятого до перевезення майна позивача. 4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; 4.2.1. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї 4.2.2. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.10 ст.270 ГПК України). 4.2.3. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - матеріали справи не містять. 4.2.4. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться 4.2.5. Враховуючи положення зазначених правових норм з урахуванням відсутності клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 4.2.6. Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. 4.2.7. Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. 4.2.8. Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування. 4.2.9. Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". 4.2.10. Згідно із ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам. 4.2.11. Відповідно до п. 4.14 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 168/26613 (далі - Правила експлуатації власних вантажних вагонів), перевезення власних вантажних вагонів із заводськими номерами (від вагонобудівного підприємства до покупця, на утилізацію тощо) здійснюється за погодженням із відправником і залізницею як "вантаж на своїх осях". 4.2.12. Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів визначається за тарифною схемою відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356. 4.2.13. За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона. 4.2.14. Відповідно до п. 4.1 Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14). 4.2.15. Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера. 4.2.16. Згідно п. 6.2.1. зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними. 4.2.17. Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця. 4.2.18. Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. 4.2.19. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування. 4.2.20. Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків. 4.2.21. Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною. 4.2.22. Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода). 4.2.23. Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. У розумінні вище наведених норм права, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. 4.2.24. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. 4.2.25. Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній. Отже, власні (приватні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають правовий статус "вантажу". 4.2.26. Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. 4.2.27. Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. 4.2.28. За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. 4.2.29. Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість. 4.2.30. Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ: 5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу 5.1.1. Посилання відповідача на статтю 130 Статуту залізниць України є помилковим, оскільки предметом даного спору є стягнення збитків за розукомплектування вагонів, підставою для нарахування яких позивачем визначено ст.ст. 22, 1166 ЦК та ст.ст. 224, 225 ГК України. При цьому, з огляду на те, що позивач не є ані вантажовідправником, ані вантажотримувачем за відповідними накладними, а також те, що відповідачем не доведено наявності договірних відносин щодо перевезення вантажу з позивачем, колегія суддів відхиляє твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. 5.1.2. Твердження скаржника про відсутність у нього підстав відшкодовувати збитки позивачу спростовуються тим, що позивача у залізничних накладних зазначено власником, орендарем /оператором вагонів, що перевозились та були пошкоджені. Колегія суддів зазначає, що вагони (майно, якому завдано шкоди) є вантажем на своїх осях, оскільки у графах 20 "найменування вантажу" накладних за якими вагони перевозились у ремонт зазначено "вагоны железнодорожные/…/порожние", а також "вагоны железнодорожные, перевозимые на своих осях", що також спростовує твердження скаржника про те, що деякі з пошкоджених вагонів не мали статусу вантажу. 5.1.3. Враховуючи те, що положеннями п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має в т.ч. таку несправність, як несправні повітророзподільники, а також відсутність доказів того, що в момент прийняття вагонів до перевезення вони мали несправності, твердження відповідача про те, що відсутність головної та магістральної частин повітророзподільника не є пошкодженням вагону є необґрунтованими. Пошкодження вагонів підтверджено належними доказами та за фактом встановлення відсутності головної та магістральної частин повітророзподільника та розукомплектування ручного гальма вагони власності (оренди) ТОВ "Лемтранс" направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М. 5.1.4. Оскільки порожні приватні вагони мають статус "вантажу", відповідно до пункту 2 Правил складання актів повинен бути складений комерційний акт у зв`язку з пошкодженням вантажу (вагону). Однак, відповідач, прийнявши вагони до перевезення без заперечень, після виявлення їх пошкодження відмовив позивачу у оформленні комерційних актів. 5.1.5. Як слідує з наявних у матеріалах справи доказів, протиправність поведінки відповідача полягає у бездіяльності та незабезпеченні схоронності (збереження) вагонів власності (оренди) позивача під час їх курсування залізничними коліями, чим порушено положення Статуту залізниць та Закону України "Про залізничний транспорт", внаслідок чого вагони були розукомплектовані і позивачу завдано збитків в розмірі вартості їх ремонту та придбаних для цілей ремонту запасних частин. 5.1.6. Між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, також матеріали справи не містять доказів того, що розукомплектування вантажних вагонів сталося не з вини відповідача, який взяв на себе відповідальність за збереження прийнятих до перевезення вагонів позивача, але не зберіг майно позивача. 5.1.7. Щодо посилань відповідача на безпідставність застосування позивачем до спірних правовідносин ст. 1187 ЦК України, слід зазначити, що відповідно до частини 1 вказаної статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. З аналізу наведеної норми, використання, зберігання, утримання транспортних засобів (залізничних вагонів) відповідачем є джерелом підвищеної небезпеки, а тому відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе відповідач, якщо не доведе протилежного. Вказаним спростовуються викладені в апеляційній скарзі твердження відповідача про те, що судом помилково застосовано положення ст.ст. 1166 та 1187 ЦК України. 5.1.8. Також не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності і твердження відповідача про нездійснення позивачем дій та заходів щодо співпраці з правоохоронними органами щодо розкомплектування. 5.1.9. Складені відповідачем акти про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, за відсутності встановлених правоохоронними органами відповідних обставин у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами. При цьому, в силу пункту 20 Правил складання актів (п. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України. 5.1.10. Разом з тим, поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству. 5.1.11. Відтак, стверджувати про те, що відбулася крадіжка деталей вагонів, а не їх пошкодження, немає підстав. 5.1.12. Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", а тому має місце розукомплектування вантажу.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ: 6.1.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. 6.1.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03 жовтня 2019 рок у справі №910/9971/19 залишити без змін. 6.1.3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03 жовтня 2019 рок у справі №910/9971/19 залишити без задоволення.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ: 7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03 жовтня 2019 рок у справі №910/9971/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03 жовтня 2019 рок у справі №910/9971/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця".

4. Справу №910/9971/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено - 02.01.2020 р. Головуючий суддя М.Г. Чорногуз Судді О.В. Агрикова О.О. Євсіков