Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/866/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12167/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М., з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі № 460/866/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Комшелюк Т.О. в м. Рівне Рівненської області 15.07.2019 року згідно з протоколом судового засідання о 12:15 год., повний текст судового рішення складено 19.07.2019), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у Рівненській області: № 0003351304 від 04.03.2019 р. про визначення позивачу сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 210430,75 грн., № 0003361304 від 04.03.2019 р. про застосування відносно позивача адміністративного штрафу на суму 510 грн., № 0003371304 від 04.03.2019 р. про визначення позивачу сум військового збору в розмірі 15839,40 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що на адресу відповідача надійшов лист від ПАТ «Укрсоцбанк», з якого вбачалося, що у 1 кварталі 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» було прощено для позивача суму основного боргу за кредитним договором у розмірі 845 377,02 грн., вказану суму прощеного боргу була відображено банком у звітності за формою 1ДФ поданій за 1 кв. 2015 року, а позивача було повідомлено про прощення боргу, шляхом підписання відповідної додаткової угоди між ним та банком. В ході аналізу звітності позивача, відповідачем було встановлено, що сума прощеного боргу не була відображена останнім у його декларації за 2015 рік та відповідно не нараховані самостійно усі необхідні податки та збори, які мають бути сплачені із отриманого позивачем у формі прощеного боргу додаткового блага. У судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача - проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що в жовтні 2018 року позивачем було отримано запит від ГУ ДФС у Рівненській області від 01.10.2018 № 2712/ФОП/17-00-13-03-04 про надання інформації. У вказаному запиті відповідачем вимагалося надання від ОСОБА_1 копії договору щодо анулювання основної суми кредитної заборгованості, копії платіжних документів про сплату належних сум податків та зборів, які виникли за наслідком отримання такого додаткового блага, а також пояснення щодо неподання декларації про доходи за 2015 р. У відповідь на вказаний запит, позивачем 19.10.2018 р. було надано пояснення що нею 03.02.2016 р. подавалася декларація про її майновий та стан та доходи за 2015 до Сарненської ОДПІ. У вказаній декларації ОСОБА_1 відобразила усі доходи, які вона отримувала у 2015 році, та про які їй було відомо. За результатами такого декларування сплатила усі необхідні податки. Також позивач у відповіді на запит повідомила, що будь-якою інформацією про прощення їй боргу ПАТ «Укрсоцбанк» не володіє, жодних повідомлень про таке прощення від ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 не отримувала, про існування будь-яких договорів щодо анулювання кредитної заборгованості перед банком вона не знає, оскільки таких не підписувала. А відтак, ОСОБА_1 не в змозі надати будь-яку інформацію щодо таких обставин. У зв`язку із тим, що їй не було відомо про будь-які обставини, щодо прощення боргу, жодних додаткових податків із зборів вона самостійно собі, з даного приводу, не нараховувала. В подальшому, 20 грудня 2018 року ОСОБА_1 було отримано копію наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 17 грудня 2018 року № 3131 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Підставою для його винесення слугувало твердження податкового органу, про те, що ОСОБА_1 було отримано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом (додаткове благо), однак у встановлені законодавством терміни не було подано декларацію про майновий стан та доходи до органів ДФС та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб і військовий збір. 29 грудня 2018 року ГУ ДФС у Рівненській області було видано новий наказ від № 3253 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яким було скасовано попередній наказ від 17.12.2018 року № 3131 та повідомлення про початок перевірки від 17.12 2018 року № 1131/17-00-13-04. Вказаний наказ ГУ ДФС у Рівненській області від 29.12.2018 року № 3253 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та повідомлення від 29.12.2018 року № 1146/17-00-13-04 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 позивачем було отримано поштою ввечері 15 січня 2019 року, що підтверджується витягом із сайту Укрпошта, про час отримання відповідного поштового відправлення. За результатами, виконання вищевказаного наказу, відповідачем було проведено податкову невиїзну перевірку, результати якої оформлено актом №119/17-00-13-04/22115515004 від 23.01.2019 р. В подальшому, за наслідком проведеної податкової перевірки ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято податкові повідомлення рішення: № 0003351304 від 04.03.2019 р. про визначення позивачу сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 210 430,75 грн., № 0003361304 від 04.03.2019 р. про застосування відносно позивача адміністративного штрафу на суму 510 грн. за подання декларації із недостовірними відомостями, № 0003371304 від 04.03.2019 р. про визначення позивачу сум військового збору в розмірі 15839,40 грн. Як вбачається із акту перевірки, позивач не задекларувала та не сплатила суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на дохід у вигляді прощеного у 2015 році ПАТ «Укрсоцбанк» боргу за тілом кредиту. В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про належне повідомлення позивача банківською установою про таке прощення та попереджено про необхідність декларування та сплати сум відповідних податкових зобов`язань, які виникли за наслідком такого прощення як додаткового блага. З наявної у матеріалах справи копії листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 05.11.2018 № 05.6-12/79 -1158 вбачається, що у 1 кварталі 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» було прощено для позивача суму основного боргу за кредитним договором у розмірі 845377,02грн, яка була відображена банком у звітності за формою 1ДФ та подана за 1 кв. 2015 року, а позивача було повідомлено про прощення боргу, шляхом підписання відповідної додаткової угоди між ним та банком. Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання. У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самостійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 1 січня 2015 року. Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором. Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства. Зокрема, Законом України від 09 квітня 2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань», який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Аналогічна правова позиція щодо правового регулювання спірних правовідносин висловлена Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2019 року (справа № 802/598/16-а), від 14 лютого 2019 року (справа № 803/674/16), від 15 березня 219 року (справа №817/1103/16). Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду. При вирішенні даного спору слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 ПК України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 ПК України. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно частин 1 та 4 статті 9 КАС України Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Акт перевірки містить покликання на інформацію ПАТ «Укрсоцбанк» (Кредитор) від 05.11.2018 № 05.6-12/19-1158, надану на запит контролюючого органу, згідно якої загальний розмір анульованої заборгованості ОСОБА_1 (Позичальника) перед Кредитором становить 845377,02 грн. Колегія суддів приходить до висновку, що надана на запит контролюючого органу інформація ПАТ «Укрсоцбанк» не може вважатися належним та допустимим доказом правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки наведені у ній відомості щодо анульованої (прощеної) заборгованості, а саме те, що її розмір 845377,02 грн. складається з тіла кредиту, не підтверджується будь-якими документами, які б розкривали зміст взаємовідносин сторін за кредитним договором, історію платежів, нарахування процентів за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) та достовірно свідчили б про правовий статус прощеного боргу, а також суперечить та не узгоджується із іншими доказами, що містяться у справі. Крім того, в акті перевірки від 23.01.2019, на підставі висновків якого контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення, відсутні посилання на належний правочин, яким було припинено зобов`язання з повернення кредиту прощенням боргу. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. Натомість, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки відповідачем не було надано доказів встановлення правового статусу складових суми заборгованості позивача за кредитним договором, укладеним з ПАТ «Укрсоцбанк», які були анульовані кредитором (основна сума кредиту (тіло кредиту), відсотки, штрафи, пеня), що є визначальним для розрахунку суми доходу позивача та сплати з такого доходу податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, контролюючим органом належним чином не обґрунтовано висновків про необхідність сплати позивачем грошового зобов`язання саме у визначеному розмірі. Суд першої інстанції вжив всіх необхідних заходів для витребування від відповідача, а також банківської установи договору про прощення боргу, однак відповідні докази суду не були надані. Колегія суддів зауважує, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення передбаченим у КАС України критеріям, не може підміняти контролюючий орган визначати об`єкт оподаткування та нараховувати суми грошових зобов`язань, які підлягають сплаті до Державного бюджету у спірних правовідносинах. Вказані висновки суду узгоджуються з висновками Верховного суду, викладеними в постанові від 06 листопада 2018 року (справа № 813/3274/17). Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі № 460/866/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повне судове рішення складено 02 січня 2020 року.