Постанова 4807 № 330/630/19

Дата документу 02.01.2020 Справа № 330/630/19 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 330/630/19Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко Т.В. Повний текст рішення складено 05.08.2019 року. Пр. № 22-ц/807/66/20Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2019 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (далі - ПрАТ «ПРОСТО-страхування»), в інтересах якого діє адвокат Синюк Станіслав Леонідович, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року АТ «ПРОСТО-страхування» звернулось до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-4), в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 58884,34 грн., витрати по оплаті судового збору розмірі в розмірі 1921,00 грн.; 3000,00 грн. судових витрат, пов`язаних із оплатою професійної правової допомоги. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 03 грудня 2017 року ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 уклали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/1346700), згідно із яким було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 21 липня 2018 року на автодорозі Т0820 Якимівка - Кирилівка відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Ореl ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 ; та забезпечений транспортний засіб «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Якимівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 06 лютого 2018 року до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, звернувся ОСОБА_3 . Внаслідок даної пригоди потерпіла особа ОСОБА_3 зазнав матеріальної шкоди внаслідок пошкодження його власності - автомобіля «Ореl ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до Висновку/калькуляції № 130562 від 17 серпня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ореl ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 59884,34 грн. 20 серпня 2018 року до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернувся ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування. Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 28 серпня 2018 року співробітниками ПрАТ «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 130562. Відповідно до даного страхового акту страхове відшкодування, що належить до виплати, становить 58884,34 грн. Відповідно до Реєстру готівкових/безготівкових термінових переказів від суб`єктів господарювання станом на 03 вересня 2018 року ПрАТ «ПРОСТО-страхування» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 58884,34 грн. Таким чином, фактичні витрати ПрАТ «ПРОСТО-страхування», пов`язані з цим страховим випадком складають 58884,34 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно із ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема підпункту 38.1.1. пункту 38.1: «Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху». Відповідно до постанови Якимівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом, технічний стан якого не перевірив перед початком руху, внаслідок чого під час руху транспортного засобу, відірвалось переднє ліве колесо, яке пошкодило автомобіль «Ореl ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Відповідно до п. п. 6, 10 ч. З ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити "відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору" та "підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав". ПрАТ «ПРОСТО-страхування» намагалося здійснити досудове врегулювання даного спору шляхом направлення регресної вимоги № 04-2936 від 18 вересня 2018 року на адресу відповідача. Однак, останній жодним чином не відреагував на дане звернення. На виконання вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України ПрАТ «ПРОСТО-страхування» повідомило, що не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача - ОСОБА_1 , ПрАТ «ПРОСТО-страхування» понесло додаткові судові витрати в розмірі 3000,00 грн., які пов`язані із наданням правничої допомоги. Оскільки позивач не є фахівцем у галузі права, то для захисту своїх прав та інтересів був змушений звернутися за правовою допомогою до особи, яка надає послуги в галузі права адвокатського бюро «Синюк та партнери». 03 січня 2019 року між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» було укладено договір № 23 про надання правової допомоги по відшкодуванню шкоди по страховому випадку, який відбувся із забезпеченим транспортним засобом «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Адвокатське бюро «Синюк та партнери» є організацією, яка спеціалізується в наданні юридичних послуг. Правнича допомога, обумовлена договором, надавалась керівником Адвокатського бюро «Синюк та партнери» - Синюком С.Л., який є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 6423/10 від 15 лютого 2018 року, виданого Радою адвокатів Київської області, а тому має право надавати правничу допомогу позивачу. Ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України: "Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави". П. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлено: "розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою". Ч. 4 вищевказаної статті передбачено, що: "Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи". Як вбачається зі змісту позовної заяви, дана справа є складною, оскільки містить достатньо велике правове обґрунтування вимог, розрахунок вимог, а також велику кількість письмових доказів, які підтверджують позовні вимоги, які були досліджені адвокатом. Також з матеріалів справи слідує, що адвокатом з надання правничої допомоги, пов`язаної з підготовкою справи до розгляду та збору доказів, було витрачено 5 (п`ять) годин. До цього ж, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги було визначено за домовленістю сторін з урахуванням значення цієї справи для Позивача, оскільки правильне вирішення цієї справи для останнього є запорукою фінансової стабільності та ділової репутації. За надану правничу допомогу позивач сплатив 3000,00 грн., що підтверджується реєстром справ від 03 січня 2019 року (додаток № 1 до договору), актом виконаних робіт від 31 січня 2019 року; детальним описом робіт (наданих послуг) від 31 січня 2019 року (додаток №1.13 до договору), який є невід`ємною частиною договору № 23 від 03 січня 2019 року, та платіжним дорученням № 2256 від 05 лютого 2019 року. Вартість однієї нормо години адвоката у розмірі 600,00 грн. відповідає середній ціні ринку послуг адвоката в місті Києві, та до цього ж не перевищує граничне допустимий розмір компенсації витрат на правничу допомогу, визначену Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу у цивільних та адміністративних справах», який 15.12.2017 року втратив свою чинність. За змістом детального опису робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої допомоги, вбачається, що адвокат Синюк С.Л. надав позивачеві юридичні консультації, вивчив матеріали справи і відповідну законодавчу базу, проаналізував практику і склав документ правового характеру, що узгоджується із обов`язками, визначеними договором про надання правової допомоги. Таким чином, розмір судових витрат, пов`язаних із оплатою позивачем професійної правової допомоги становить 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Нестеренко Т.В. (а.с. 53). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 59) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2019 року (а.с. 112-116) в задоволенні позовних вимог ПрАТ «ПРОСТО-страхування» у цій справі відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ПрАТ «ПРОСТО-страхування» у своїй апеляційній скарзі (а.с. 120-158) просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 4802,50 грн. та стягнути з відповідача 8000,00 грн. судових витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги. Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі. Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів» судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 160). Ухвалою Запорізького апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 164). В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою хворобою останньої (а.с. 172-173). Ухвалою апеляційного суду дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 174). В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 188-198). В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, у період з 11.11.2019 року по 19.11.2019 року включно суддя-доповідач перебувала у щорічній відпустці (а.с. 186-187). Крім того, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ПрАТ «ПРОСТО-страхування» підлягає частковому задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у повному обсязі у цій справі, керувався ст. ст. 10-11, 81-82, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 1172, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст. ст. 29, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст. ст. 1-9, 17, 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та виходив із відсутності підстав для задоволення позову позивача у цій справі. Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає не відповідає. У порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Має місце неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для цієї справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України. Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із полісом № АМ/1346700 обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 5) 02.12.2017 була застрахована відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1 , страхувальник ОСОБА_2 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200000,00 грн., заподіяну майну 100000,00 грн., франшиза 1000,00 грн. Згідно із постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 06.08.2018 року (а.с. 13-14) 21.07.2018 року о 17-00 години на автодорозі Т 0820 Якимівка Кирилівка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, технічний стан якого не перевірив перед початком руху, внаслідок чого під час руху транспортного засобу, відірвалось переднє ліве колесо, яке пошкодило автомобіль «Ореl ASTRA», номер НОМЕР_3 який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП завдано матеріальні збитки. Автомобілі отримали механічні пошкодження. Травмованих не має. Таким чином громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3 «А», «Б» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП, а саме ОСОБА_1 був підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.». ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.33). Співробітниками ПрАТ «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 130562 від 28.08.2018 року (а.с.34). Відповідно до висновку/калькуляції експерта № 130562 від 17.08.2018 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу (а.с.30-32), вартість розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Opel Astra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 59884,34 грн. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Opel Astra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (а.с.8-9). Відповідно до страхового акту складеного співробітниками ПрАТ «ПРОСТО-страхування» (а.с.34) ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 58884,34 грн. (а.с.35). Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована страховою компанією - позивачем, яка виплатила страхове відшкодування потерпілій особі у розмірі 58884,34 грн. Розмір завданих позивачу збитків не перевищує страхового ліміту. Проте, суд першої інстанції не звернув належної уваги на таке. У відповідності до ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку». За змістом ст. 1191 ЦК України: «Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом». Згідно із ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема підпункту «г» підпункту 38.1.1. пункту 38.1: «Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху». Особою, відповідальною за завдані збитки є ОСОБА_1 , оскільки він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року у справі № 330/1469/18 (а.с. 135). Якимівський районний суд Запорізької області 06 серпня 2018 року у справі № 330/1469/18 також встановив, що громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3 «А», «Б» Правил порожнього руху України. П.2.3 «А» Правил дорожнього руху України передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. Встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнав себе винним у скоєнні ДТП при вищевикладених обставинах. Вищезазначена постанова Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/1469/18 набула законної сили 16.08.2018 року та громадянином ОСОБА_1 оскаржена не була (а.с. 135-136). Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи стосовної якої ухвалена ця постанова, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 16.08.2018 року (справа № 330/1469/18), що набрала законної сили, встановлено: «... водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, технічний стан якого не перевірив перед початком руху, внаслідок чого під час руху транспортного засобу, відірвалось переднє ліве колесо ...», « ... факт вчинення ОСОБА_1 ... підтверджується протоколом серії БД №019107 від 21.07.2018 року та доповненнями до нього: рапортом, копією схеми місця ДТП, копією письмових пояснень ...». Крім того, позивачем до позовної заяви додано копію відповіді від НПУ від 07.08.2018 року (а.с. 10-12), де також встановлено, що ОСОБА_1 порушено п.2.3.а. ПДР - «Поруш. забезпечення техн. справності, стану і комплектності ТЗ та вантажу». При вищевикладених обставинах, встановлено що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, враховано правову позицію Верховного Суду, яка не стосується правовідносин цієї справи, і, навпаки, не застосовано закон, що підлягав застосуванню у цій справі, внаслідок чого прийнято помилкове рішення про відмову позивачу у задоволенні його позову у цій справі. Відповідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Підпункт 38.1.1. пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Як встановлено із оскаржуємого рішення суду першої інстанції, єдиною підставою для відмови у задоволенні позову позивача у цій справі є те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди на страхувальника ( ОСОБА_1 ) суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Також, помилковим є застосування суду першої інстанції в оскаржуємому рішенні посилається на постанову Верховного Суду від 04 липня 2018 року у цивільній справі № 755/18006/15-ц, оскільки позовні вимоги у зазначеній справі № 755/18006/15-ц були вмотивовані зовсім іншим, а саме: «... невиконання відповідачем обов`язку щодо надання письмового повідомлення про ДТП ...». Отже, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосувавши норми матеріального права шляхом неправильного тлумачення закону. В силу вимог ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема відповідачем ОСОБА_1 апеляційному суду не надані. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ПрАТ «ПРОСТО-страхування» ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. За таких обставин, апеляційну скаргу АТ «ПРОСТО-страхування» слід задовольнити частково, рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2019 року у цій справі слід скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким позов АТ «ПРОСТО-страхування» задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПРОСТО-страхування» в порядку регресу затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 58884,34 грн. Крім того, в силу вимог ст. 133, 137, 141ч. 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги та позову позивача у цій справі при вищевикладених обставинах, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ПРОСТО-страхування» слід стягнути судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 4802,50 грн. (розрахунок: 1921,00 грн. - судовий збір за подачу позову (а.с. 50) + 2881,50 грн. - судовий збір за подачу апеляційної скарги (а.с. 134), а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. (розрахунок: позивач користувався правовою допомогою фахівця у галузі права, який є керівником Адвокатського бюро «Синюк та партнери» - Синюка Станіслава Леонідовича , який є адвокатом, (а.с. 126) та із урахуванням ст. ст. 133, 137 ЦПК України, останнім понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції 3000,00 грн. (а.с. 49) + в апеляційному суді 5000,00 грн. (а.с. 166-170) на загальну суму 8000,00 грн.; проте, враховуючи що дана справа розглядалась в суді апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 369 ч. 1 ЦПК України), а також враховуючи положення ст. 137 ч. 4 ЦПК України, за змістом яких: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, апеляційний суд вважає доцільним стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. (розрахунок: 2500,00 грн. (витрати в суді першої інстанції) + 2000,00 грн. (витрати в суді апеляційної інстанції)). Керуючись ст. ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» задовольнити частково. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2019 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (ЄДРПОУ 24745673) в порядку регресу затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 58884,34 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (ЄДРПОУ 24745673) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 4802,50 грн., та витрат на професійну правничу допомогу 4500,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 02.01.2020 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Подліянова Г.С.Кочеткова І.В.