Постанова 4813 № 523/16358/18

Номер провадження: 22-ц/813/6197/19 Номер справи місцевого суду: 523/16358/18 Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.11.2019 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., при секретарі - Сороколет Ю.С., за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи: позивача ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_4 , органа опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в особі представника Кустікової В.О., переглянувши справу №523/16358/18 за позовом ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_2 , за участю органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 7 травня 2019 року у складі судді Шепітка І.Г., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернувшись 21 листопада 2018 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, вона та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб розірвано у серпні 2008 року, після протягом півроку відповідач надавав допомогу на утримання сина, проте в подальшому ухилився від надання матеріальної допомоги та участі у вихованні дитини. Позивач зазначила, що на протязі десяти років перебуває у шлюбних відносинах з ОСОБА_6 , який займається вихованням та утриманням її сина ОСОБА_5 . Крім того, у другій сім`ї народилася дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_1 просила на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 СК України позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , та стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_5 , 2002 року народження, аліменти у твердій грошовій сумі, рівній 1000,00 грн. щомісячно, до повноліття дитини (а.с.2-5). Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 7 травня 2019 року відкрито провадження у справі (а.с.20). Відповідач ОСОБА_2 позов в частині стягнення аліментів визнав, в частині позбавлення батьківських прав не визнав, зазначивши, що не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, складні стосунки з ОСОБА_1 ускладнили його спілкування з сином, якого він любить і ніколи від нього не відмовлявся (а.с.62-64). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 7 травня 2019 року позов задоволено повністю (а.с.106-111). Висновок суду в частині позбавлення батьківських прав мотивовано доведеністю вимог. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника в інтересах ОСОБА_2 на рішення суду в частині позбавлення батьківських прав. В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині позбавлення батьківських прав і ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав (а.с.115-117). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення в оскаржуваній частині з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у недоведеності наявності передбачених пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України підстав для позбавлення батька батьківських прав. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтувала тим, що ОСОБА_2 самоусунувся від участі у вихованні та утриманні сина, будь-яких перешкод з її боку у спілкуванні батька та сина не створювалось (а.с.151-154). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення по суті вимог про позбавлення батьківських прав. Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_1 , у шлюбі ОСОБА_1 ) перебували у зареєстрованому шлюбі з 2004 року по серпень 2008 року. Після розірвання шлюбу сторони стали проживати окремо, син ОСОБА_5 за домовленістю між батьками, що розлучилися, залишився проживати з матір`ю, у період перебування матері дитини за кордоном син ОСОБА_5 проживав з батьком (а.с.12). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала з 2009 року у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шлюб між ними зареєстровано 28 квітня 2018 року (а.с.13). ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про наявність у ОСОБА_2 іншої сім`ї та дітей відсутні. Вперше рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято 7 травня 2019 року одночасно з рішенням про позбавлення батька батьківських прав. Згідно Висновку від 1 лютого 2019 року №01-05-3/5вх органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради доцільним є позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , 2002 року народження (а.с.48-51). Дитина ОСОБА_2 , його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 характеризуються позитивно. Позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів подано до суду 21 листопада 2018 року, вимоги про позбавлення батьківських прав пред`явлено з підстав пункту 2 частини 1 статті 164 СК України. У сенсі положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 150 СК України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, за змістом яких батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої світи, готувати її до самостійного життя тощо. Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час не проживають як сім`я, шлюб у судовому порядку розірвано у 2008 році, після розірвання шлюбу сторони стали проживати окремо, син ОСОБА_5 за домовленістю між батьками, залишився проживати з матір`ю, у період перебування матері дитини за кордоном син ОСОБА_5 проживав з батьком. Проживання ОСОБА_2 окремо не звільняє його від обов`язків щодо дитини, зокрема, обов`язків щодо виховання та розвитку дитини, утримання тощо. Наявні в справі матеріали не є достатніми для висновку про невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_5 . З пояснень ОСОБА_2 , не спростованих ОСОБА_1 , встановлено, що між батьками дитини стосунки не склалися, що батько обмежений у можливості вільно спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, розвитку, так як у матері дитини майже відразу після розлучення склалася нова сім`я, що з роками батько та дитина в силу проживання дитини в іншій сім`ї спілкувалися все рідше, що ОСОБА_1 своїм відношенням до ОСОБА_2 всіляко показувала те, що не потребує від нього допомоги, уваги, спілкування тощо. Рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 було відсутнє, вперше з позовом про стягнення аліментів ОСОБА_1 звернулась до суду 21 листопада 2018 року разом з вимогами про позбавлення батьківських прав, на той час сину ОСОБА_5 вже було шістнадцять з половиною років, відтак, слід виходити з того, що між сторонами не існувало спору по утриманню дитини і ОСОБА_1 не може посилатися на ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язку по утриманню сина як на підставу для позбавлення його батьківських прав. Матеріали справи не містять доказів неналежної поведінки батька по відношенню до дитини, аморальної поведінки як такої. Відповідно до положень статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Дитина ОСОБА_5 був вислуханий при вирішенні спору, який зачіпає його права та інтереси, проте його думка не є безумовною підставою для позбавлення батька батьківських прав, так як ОСОБА_5 в силу обставин, які від нього не залежали, проживає більше десяти років в сім`ї своєї матері та вітчима, що, відповідно, впливає на його відношення до власного батька та на бажання спілкуватися з ним. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків, який застосовується за наявності зазначених статтею 164 СК України підстав та здійснюється тільки у судовому порядку. Перш за все, позбавлення батьківських прав спрямоване на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Позбавлення батьківських прав це засіб впливу на батьків, які самозвільнилися від виконання законодавчо визначених обов`язків щодо дитини. Ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей є умисною протиправною поведінкою, яка характеризується психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків: усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки; передбачення її суспільно небезпечних наслідків; бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання. Ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню сина ОСОБА_5 як умисна протиправна поведінка не доведене, відтак, передбачена пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України підстава для позбавлення батьківських прав відсутня. Висновок орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав з підстав ухилення батька дитини від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини не приймається, оскільки висновок не ґрунтується на повному та об`єктивному з`ясуванні взаємовідносин між батьками, між батьками та дитиною, інших обставин, що мають суттєве значення для висновку про невиконання (неналежного виконання) батьком своїх батьківських обов`язків. Зі змісту висновку органу опіки та піклування не слідує, в чому саме полягає захист інтересів неповнолітньої дитини позбавленням батьківських прав батька. Умисної протиправної поведінки батька по відношенню до свого сина не встановлено, питання участі батька у вихованні та утриманні дитини на протязі більше десяти років не піднімалося, відтак, та участь, спілкування, утримання, що існувало роками, були прийнятні для сторін. Батько не відмовляється від сина та має надію, що син з віком сам прийме власне свідоме рішення щодо місця в його житті батька. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Позивач не довела ухилення відповідача від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, наявні в справі докази не є достатніми для позбавлення батька батьківських прав відносно сина. Інтереси дитини у вирішенні питання позбавлення батьківських прав є вищими за інтереси батьків, які відповідальні за дітей та зобов`язані всі питання перш за все вирішувати шляхом домовленостей, непорозуміння між батьками не мають мати наслідком вплив на права та інтереси дітей. Правові підстави для задоволення позову відсутні. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 7 травня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 , за участю органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав - скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 , за участю органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 грудня 2019 року Головуючий Л.М.Вадовська Судді Л.Г.Ващенко Є.С.Сєвєрова