Постанова Одеський апеляційний суд № 522/6704/17

Номер провадження: 22-ц/813/4138/19 Номер справи місцевого суду: 522/6704/17 Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.12.2019 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Чепрас А.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Акціонерне товариство «Укрсиббанк» третя особа - ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2018 року у складі судді Шенцевої О.П. в с т а н о в и в: У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , про припинення поруки ОСОБА_1 за договором поруки №107632 від 11.04.2007, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (нині Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що 11 квітня 2007 року ОСОБА_2 уклав з АКІБ «Укрсиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11140216000, відповідно до якого останній надав ОСОБА_2 кредит в сумі 210 000 доларів США, зі сплатою 13% процентів річних та комісій в розмірі та в порядку визначених в кредитному договорі та з кінцевим терміном повернення 11 квітня 2018 року. У якості забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором кредиту, між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк» в цей же день був укладений договір поруки №107632, за яким ОСОБА_1 поручилась перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_2 зобов`язань, що виникають з договору про надання споживчого кредиту №11140216000 від 11 квітня 2007 року. 14 лютого 2015 року банк подав до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов про дострокове стягнення усієї суми кредиту за договором про надання споживчого кредиту №11140216000 від 11 квітня 2007 року. АКІБ «Укрсиббанк» змінив строк повернення кредиту ОСОБА_2 шляхом пред`явлення до нього відповідної позовної заяви про повне погашення заборгованості за кредитом. АКІБ «Укрсиббанк» 14.02.2015 звертався до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №520/2482/15-ц). Початок перебігу шестимісячного строку, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України, необхідно відраховувати з цієї дати - 14.02.2015. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2018 року позовОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , про припинення поруки задоволено, а саме припинено поруку ОСОБА_1 за договором поруки №107632 від 11 квітня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК» (нині Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 . Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство «Укрсиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати і прийняти постанову, якою позов залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд вважає, що наслідком повернення позову є відновлення перебігу шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України, що не відповідає змісту зазначеної правової норми. Строк виконання основного зобов`язання змінився з 11.04.2018 і фактично настав 27.12.2014, позов був направлений до суду 21.11.2014 та повторно 20.02.2015, що було здійснено в рамках шестимісячного строку. Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що наявність судового рішення від 20.07.2017 (набрало законної сили) у цивільній справі №522/3420/17 за позовом відповідача доОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору поруки припиненим. У судове засідання учасники процесу не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. 11 квітня 2007 року ОСОБА_2 уклав з АКІБ «Укрсиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11140216000, відповідно до якого останній надав ОСОБА_2 кредит в сумі 210 000 доларів США, зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення 11 квітня 2018 року. Відповідно до п.5.3 договору про надання споживчого кредиту №11140216000 від 11 квітня 2007 року при настанні подій, що впливають на здатність або бажання виконання Позичальником зобов`язань за Договором, зокрема погіршення фінансового стану Позичальника (під погіршенням фінансового стану Позичальника Сторони, в тому числі розуміють невиконання або прострочення виконання Позичальником грошових зобов`язань перед Банком, передбачених цим Договором, а також будь-якими іншими угодами, що укладені або будуть укладені в майбутньому між Сторонами), Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього Договору. 11 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк» укладений договір поруки №107632, за яким ОСОБА_1 поручилась перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_2 зобов`язань, що виникають з договору про надання споживчого кредиту №11140216000 від 11 квітня 2007 року. Відповідно до п.2.2. договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги рекомендованим листом. Згідно з п.3.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань Боржника за Основним договором. У зв`язку з порушенням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, 17 листопада 2014 року ПАТ «Укрсиббанк» направив на адресу ОСОБА_1 вимогу №19136 та на адресу ОСОБА_2 вимогу №19137. 24 лютого 2015 року банк подав до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов про дострокове стягнення суми кредиту за договором про надання споживчого кредиту №11140216000 року від 11 квітня 2007 року. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2015 року по справі №520/2482/15-ц позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернено позивачу для подачі до належного суду. 20 лютого 2017 року ПАТ «Укрсиббанк» подало до Приморського районного суду м. Одеси позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2017 року по справі №522/3420/17 позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Відповідно до ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно зі ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Відповідно до ст. 559 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Враховуючи наведене, апеляційна інстанція вважає, щодоговором поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України. Отже, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. У зв`язку з порушенням ОСОБА_2 виконання зобов`язання за кредитним договором, ПАТ «Укрсиббанк», відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України і п.5.3 договору про надання споживчого кредиту, використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 17 листопада 2014 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, та звернувшись з позовною заявою від 24 лютого 2015 року, що була повернута 17.03.2015 ПАТ «Укрсиббанк» для подачі до належного суду, чим змінив строк виконання основного зобов`язання. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2015 року по справі №6-190цс14, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов`язання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. Відповідно до п.5.5 договору про надання споживчого кредиту у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше, ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору, Банк має право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 11 цього договору. Згідно з п.11.1 договору, відповідно до ст.ст. 525,611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у п.п.2.3,4.9,5.3,5.5,5.6,5.8,5.10,7.4,9.2,9.14 договору та направлення Банком на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищезазначеного повідомлення від Банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення. 17 листопада 2014 року ПАТ «Укрсиббанк» направив на адресу ОСОБА_1 вимогу №19136 та на адресу ОСОБА_2 вимогу №19137 про дострокове погашення кредиту, які отримані 25.11.2014. Отже, строк виконання основного зобов`язання змінився на 27.12.2014, а позовна заява банку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення суми кредиту за договором про надання споживчого кредиту №11140216000 року від 11 квітня 2007 року була зареєстрована канцелярією Київського районного суду м. Одеси 24 лютого 2015 року. Зазначений позов ухвалою від 17 березня 2015 року повернено позивачу для подачі до належного суду. 23 лютого 2017 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, суд першої інстанції в оскарженому рішенні вважав, що звернення до Київського районного суду м. Одеси 24.02.2015 ПАТ «Укрсиббанк» в рамках шестимісячного строку, враховуючи його початок 27.12.2014, не впливає на зміст виниклих зобов`язань. Проте погодитися з таким висновком неможна , виходячи з наступного. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2015 року по справі №520/2482/15-ц позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернено позивачу для подачі до належного суду. Повторне звернення до Приморського районного суду м. Одеси було здійснено ПАТ «Укрсиббанк» у лютому 2017 року, а 23 лютого 2017 року ухвалою цього суду було відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що у розумінні ч.4 ст. 559 ЦК України, ПАТ «Укрсиббанк» здійснив пред`явлення вимоги доОСОБА_1 , звернувшись з позовом до Київського районного суду м. Одеси 24 лютого 2015 року, не зважаючи на те, що він був повернутий для подачі до належного суду, а повторне звернення до Приморського районного суду м. Одеси було здійснено лише у лютому 2017 року, оскільки наведена норма передбачає саме пред`явлення вимоги до поручителя вперше, що у даному випадку відбулося 24.02.2015 в межах шестимісячного строку. Отже, у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , про припинення поруки необхідно відмовити. Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2017 року по справі №522/3420/17, яким задоволений позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили, зазначено, що суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення суми заборгованості, процентів та пені з ОСОБА_1 за договором поруки №107632 від 11.04.2007 солідарно з ОСОБА_2 , що має преюдиційне значення для вирішення цього спору. У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року по справі №6-2017цс15 зазначено, що в разі, якщо є судове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором та відмову в задоволенні зустрічного позову поручителя про визнання недійсним договору поруки, в якому суд розглядав питання дійсності договору поруки, і це рішення набрало законної сили, то під час вирішення справи про визнання поруки припиненою суд повинен враховувати встановлені таким судовим рішенням зазначені обставини. Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення - скасувати, у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , про припинення поруки - відмовити. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2018 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про припинення поруки ОСОБА_1 за договором поруки відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 02.01.2020. Головуючий: Судді: