Постанова 4813 № 522/21829/18

Номер провадження: 22-ц/813/5045/19 Номер справи місцевого суду: 522/21829/18 Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.12.2019 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Чепрас А.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Церковне Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України третя особа - ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 рокуу складі судді Шенцевої О.П., в с т а н о в и в: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України про визнання засідання Синоду, що проходило в м. Дніпро 20.10.2018 таким, що не відбулося, визнання недійсними рішень Синоду від 20.10.2018. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено; заборонено державним реєстраторам будь-яких органів державної реєстрації проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи - Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 рокувідмовлено у задоволенні заявиОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 18 грудня 2018 року. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач приховав, що рішення Синоду по зазначеним питанням вже були прийняті Синодом 09-10.10.2018 і вони зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Фактично засідання Синоду 20.10.2018 не проводилося. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 18.12.2018 перш за все спрямовані не на заборону реєстрації рішень Синоду від 20.10.2018, з якими нібито не погоджувався позивач (хоча з аналогічними рішеннями Синоду від 09.10.2018 та 10.10.2018 він погоджується), а на неможливість реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інших рішень, які Синод прийматиме в майбутньому (наприклад, рішення від 22.03.2019). Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність будь-якого відношення позивача до оспорюваних рішень Синоду. Суд не встановив в оскарженій ухвалі, яким чином оспорювані рішення засідання Синоду порушують чи якимось іншим чином негативно впливають на права позивача. Не вказано, яким чином застосовані заходи забезпечення позову забезпечать реальне виконання можливого рішення суду. Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та Синод Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України це дві складові одного вищого рівня церковного керівництва. Позивач оскаржує рішення одних осіб - членів Синоду, а відповідачем у позові зазначив іншу особу, ту яка не приймала участі у засіданні 20.10.2018 та не приймала оскаржуваних рішень, а саме Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України. Оскарженою ухвалою суд втрутився в діяльність органів управління релігійної організації - Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, так і Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України в цілому. Суд не зазначив, чому саме будь-які дії заборонено проводити державним реєстраторам будь-яких органів державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України. Суд не «почув» всі наведені доводи заявника, навівши обґрунтування на спростування лише декількох з них. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справи без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та апелянта, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно з п. 10 ч. 1 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Пленум ВСУ України у п. 4 Постанови "Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року, з метою правильного застосування норм закону роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач оскаржує рішення Синоду Церковного Управління (Єпископату), прийняте 20.10.2018 з підстав того, що не було кворуму та не всі представники були допущені на засідання. Вказаним рішенням з питань, передбачених п.п. 12,13,16, 17 Порядку денного, Синодом вирішено, що у п. 3.5. і далі за текстом статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України термін «Єпископ» замінити на «Єпископ-предстоятель Церкви»; змінити найменування «Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква України» на «Євангелічно-Лютеранська Церква України»; обрання Єпископом (Єпископом-предстоятелем ) Серге Машеські ; обрання Президії Синоду. Всі зазначені рішення безпосередньо пов`язані з необхідністю внесення змін до відомостей про юридичну особу-Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів державної реєстрації проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи- Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України. Отже, забороняючи здійснювати будь-які реєстраційні дії суд фактично вирішив тим самим вимоги, які і складають суть спору, тоді як наразі спір не вирішується по суті. З огляду на наведене, вжиті судом заходи забезпечення позову підлягали скасуванню, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. З врахуванням того, що постановою апеляційного суду 24.12.2019 скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2018, якою були вжиті заходи забезпечення позову, то по суті клопотання не вирішується. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2019 року скасувати. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 02.01.2020. Головуючий: Судді: