Постанова КЦС ВС № 727/6738/16-ц

Постанова Іменем України 25 листопада 2019 року м. Київ справа №727/6738/16-ц провадження № 61-29954св18 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 квітня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Літвінової О. Г., та на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів: Яремка В. В., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю., ВСТАНОВИВ: Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2016 року ПАТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 04 грудня 2013 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №910.25185, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 72 334,80 грн на купівлю транспортного засобу Geely MKCross, який належить відповідачу на праві приватної власності. Позивач виконав умови договору належним чином в частині надання кредитних коштів. Позичальник належним чином умови кредитного договору не виконувала, в зв`язку з чим станом на 02 вересня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 157 023,94 грн На підставі вищенаведених обставин позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 157 023,94 грн та сплачений судовий збір. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Ідея Банк» про захист прав споживача, відновлення становища, яке існувало до порушення прав, в якому просила захистити свої права як споживача шляхом поновлення порушеного права. В обґрунтування позову посилалася на те, що позивач незаконно збільшив відсоткову ставку, але про дану зміну всупереч вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» боржника не повідомив. На підставі вищенаведеного, просила ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок з урахуванням останньої відсоткової ставки, яка була узгоджена сторонами договору. Короткий зміст судових рішень Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 квітня 2017 року, позовні вимоги ПАТ «Ідея Банк» задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 157 023,94 грн та судовий збір. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боржник систематично не сплачувала грошові платежі за користування кредитними коштами, а тому з відповідача підлягають стягненню грошові кошти за користування кредитом, а також передбачені договором штрафні санкції за порушення сплати щомісячних платежів. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2017 рокурішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 квітня 2017 року змінено, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 149 337,74 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Короткий зміст вимог касаційної скарги Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник подав касаційну скаргу, в якій просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 квітня 2017 року та на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2017 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу №727/6738/16-ц з Шевченківського районного суду м. Чернівці. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У червні 2018 року справу №727/6738/16-ц передано до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що розмір пені майже дорівнює розміру суми заборгованості, крім того, Банк надав розрахунок заборгованості, за яким пеня нарахована за прострочення сплати відсотків, однак, такі нарахування Банк не мав права здійснювати, оскільки такі платежі нараховуватися не можуть. Заперечення на касаційну скаргу мотивовані тим, що рішення судів попередніх інстанції ухвалені з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що 04 грудня 2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №910.25185, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 72 334,80 грн на купівлю транспортного засобу Geely MK Cross, який належить відповідачу на праві приватної власності. Відповідач належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого станом на 02 вересня 2016 року утворилася заборгованість. Відповідач не заперечувала факту наявності заборгованості, проте, не погоджувалася з розміром такої заборгованості.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру нарахованої суми заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги зустрічного позову є по своїй суті запереченням на первісну позовну заяву, а позивачем був наданий неправильний розрахунок заборгованості, здійснений з урахуванням підвищення відсоткової ставки з 21,99 до 25,94%, оскільки позивачем не було доведено факту вручення боржнику повідомлення про зміну процентної ставки. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що 04 грудня 2013 року між Банком та позичальником був укладений кредитний договір №910.25185, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 72334,80 грн строком на 84 місяці зі сплатою 21,99 відсотків на рік. Свої зобов`язання відповідач належним чином не виконала, відтак станом на 02 вересня 2016 року утворилася заборгованість. Факт неналежного виконання зобов`язання підтверджує й відповідач. За правилами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір являє собою домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України). Судами встановлено у даній справі, що ОСОБА_1 (боржник) отримала кошти від ПАТ «Ідея Банк» (кредитор) та зобов`язалася повернути дані кошти у встановлений договором строк зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Станом на день звернення Банку до суду з позовною заявою виконання умов договору було порушене, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором. Таким чином, мало місце порушення виконання зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором, оскільки за умовами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За наявності вищенаведених обставин позивач за первісним позовом просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 157 023,94 грн, яка складалася з 63 695,82 грн основної заборгованості, 4 927,86 грн простроченої заборгованості, 32 704,91 грн прострочених відсотків, 1410,47 грн строкових відсотків та 54 284,88 грн пені за прострочення виконання зобов`язання. Між судами першої та апеляційної інстанцій виникла розбіжність у вирішенні позовної вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами з урахуванням підвищення відсоткової ставки напротязі виконання боржником зобов`язання. Суд першої інстанції, аналізуючи позовні вимоги, виходив з того, що підвищення відсоткової ставки передбачене договором та є правом ПАТ «Ідея Банк», а боржник була сповіщена належним чином про збільшення відсоткової ставки. Натомість суд апеляційної інстанції правильно встановив те, що боржник не була сповіщена належним чином про збільшення відсоткової ставки, з огляду на такі обставини. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягає визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Відповідно до параграфу 8 кредитного договору сторони погодили можливість та порядок підвищення відсоткової ставки за ініціативи Банку, зокрема, встановлено, що Банк за умови зміни будь-якого з погодженого переліку факторів, має право ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) процентної ставки, встановленої договором. Сторони досягли згоди, що необхідним і достатнім підтвердженням отримання позичальником повідомлення Банку є бланк-повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення. В матеріалах справи наявні докази відправлення такого роду повідомлення боржнику (а.с.79 зворот - 80), але факт отримання повідомлення боржником Банк не довів. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що заборгованість щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами необхідно обчислити з урахуванням лише первісно встановленої відсоткової ставки у розмірі 21,99%, а ставку 25,94% не слід брати до уваги, оскільки боржник про зміну відсоткової ставки не була сповіщена належним чином. Аналогічну правову позицію з питання щодо повідомлення боржника про зміну відсоткової ставки висловив Верховний Суд України в постанові від 14 грудня 2016 року у справі №6-2315цс16. Як встановлено судом апеляційної інстанції інформації щодо спростування інших складових розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не надала. Таким чином, у справі, яка переглядається суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності заборгованості за кредитним договором та уточнення заборгованості стосовно відсотків за користування кредитними коштами. Щодо зустрічних позовних вимог про зобов`язання Банку здійснити перерахунок заборгованості в частині суми прострочених відсотків за користування кредитом, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що дані вимоги являються фактично запереченнями на первісну позовну заяву, самостійного значення не мають, оскільки дане питання було вирішене в межах первісних позовних вимог, а відтак задоволенню не підлягає. Доводи касаційної скарги стосовно того, що суди не звернули увагу на той факт, що розмір нарахованої пені майже дорівнює розміру заборгованості, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Згідно з ч.3 ст.549 ЦК пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Верховний Суд України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-100цс14 з приводу частини третьої статті 551 ЦК з урахуванням положень статті 3 ЦК щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав висловив правову позицію, яка полягала в тому, що суд має право зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Загальний розмір збитків, які поніс Банк, дорівнює загальному розміру заборгованості за кредитним договором в даній справі та становив 102 739,06 грн, а розмір нарахованої пені - 54284,88 грн, який не перевищує розміру збитків, понесених кредитором внаслідок неналежного виконання зобов`язання ОСОБА_1 умов кредитного договору, а тому суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо розміру пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, діяли відповідно до вимог чинного законодавства, а для спростування такого розміру пені судами не було встановлено відповідних підстав. Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що Банк не мав права нараховувати пеню на прострочену заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, оскільки відсотки на відсотки нараховуватися не можуть, оскільки такі доводи не відповідають дійсності. За правилами статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, пеня нараховується на всю суму заборгованості за кредитним договором, тобто, на сукупність всіх платежів, передбачених кредитним договором, а відтак суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за кредитним договором. Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 квітня 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: А. А. Калараш В. М. Сімоненко С. П. Штелик