Постанова КЦС ВС № 213/1972/16-ц

Постанова Іменем України 13 листопада 2019 року м. Київ справа № 213/1972/16-ц провадження № 61-24662св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя - доповідач), учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач - Державна казначейська служба України, треті особи: Криворізький відділ поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року у складі судді Кузнецова Р. О. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року в складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовами до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 09 листопада 2011 року він був затриманий працівниками СБНОН Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України. Зі сторони працівників міліції до нього застосовувались засоби фізичного та психічного тиску з метою отримання зізнання у вчиненні злочину. Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2011 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За час знаходження в слідчому ізоляторі працівники міліції та адміністрація слідчого ізолятора застосовували до нього психічний тиск. Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 29 травня 2012 року змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2013 року його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, та визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2013 року було скасовано, справу направлено для додаткового розслідування. Постановою Прокуратури м. Кривого Рогу від 02 вересня 2015 року кримінальне провадження відносно нього за ознаками частини другої статті 307 КК України закрито у зв`язку з невстановленням достатніх підстав для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Отже, з 09 листопада 2011 року по 02 вересня 2015 року він знаходився під слідством та судом, обвинувачувався у вчиненні злочину протягом 3 років 9 місяців та 25 днів (46 місяців), з яких 6 місяців та 20 днів знаходився під вартою. Незаконні дії працівників досудового слідства, прокуратури та суду заподіяли йому значну моральну шкоду, що викликала глибокі моральні страждання, душевні переживання, було порушено його право на свободу та особисту недоторканність, тому ОСОБА_1 , просив суд стягнути з відповідача на свою користь 5 000 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_2 в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 листопада 2011 року був затриманий працівниками СБНОН Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307, частиною другою статті 309 КК України. Після затримання зі сторони працівників міліції до нього застосовувались засоби фізичного та психічного тиску. Постановою судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2011 року йому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 29 травня 2012 року змінено запобіжний захід на підписку про невиїзд. Вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2013 року його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України та визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки з випробувальним строком на 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2013 року було скасовано, справу направлено прокурору Інгулецького району м. Кривого Рогу для додаткового розслідування. Постановою прокуратури м. Кривого Рогу від 02 вересня 2015 року кримінальне провадження відносно нього за ознаками частини другої статті 307, частини першої 309 КК України закрито у зв`язку з невстановленням достатніх підстав для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Отже з 09 листопада 2011 року по 02 вересня 2015 року він знаходився під слідством та судом протягом 3 років 9 місяців 25 днів (46 місяців), з яких 6 місяців 13 днів знаходився під вартою. Незаконні дії працівників досудового слідства, прокуратури та суду заподіяли йому глибокі моральні страждання, душевні переживання, було порушено його право на свободу та особисту недоторканність. Тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 5 000 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди. Ухвалою від 25 листопада 2016 року об`єднано позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ДКСУ, треті особи: Криворізький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області, Інгулецький районний суду м. Кривого Рогу про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду в одне провадження. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Центрально-Міського суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 147 200, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, шляхом списання коштів з відповідного рахунку ДКСУ. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду порушено право позивачів на свободу та особисту недоторканість та завдано моральну шкоду, що виявилося в душевних стражданнях, які зазнали позивачі у зв`язку з безпідставним притягненням їх до кримінальної відповідальності та застосуванням запобіжних заходів. При визначенні розміру моральної шкоди суд зазначав, що він обраховується виходячи з мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством на момент відшкодування, за кожен місяць перебування під слідством і судом. Відтак з урахуванням того, що позивачі протягом 46 місяців перебували під слідство і судом, розмір компенсації моральної шкоди на користь кожного з позивачів становить по 147 200, 00 грн (46 x 3 200, 00 грн). Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року змінено, зменшено розмір моральної шкоди, стягнутий на користь кожного з позивачів, з 147 200, 00 грн до 73 600, 00 грн. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначав, що при визначенні розміру компенсації моральної шкоди слід застосовувати положення пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 17774-VIII від 06 грудня 2016 року, відповідно до якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600, 00 грн. Враховуючи те, що позивачі перебували під слідство і судом протягом 46 місяців, розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь кожного з позивачів, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 1 600, 00 грн становить 73 600, 00 грн. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У червні 2017 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року та змінити рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було застосовано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року, який не поширюється на спірні правовідносини. Матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що безпідставне притягнення позивачів до кримінальної відповідальності призвело до негативного впливу на їх життя, тому розмір відшкодування моральної шкоди має бути збільшений. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 15 травня 2018 року справу № 213/1972/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду. Прокуратурою Дніпропетровської області направлені заперечення на касаційну скаргу, в яких просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року підлягає скасуванню, а рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року - залишенню в силі. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що постановою слідчого СВ Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 10 листопада 2011 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України. Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2011 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2011 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд. Вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном строком на 3 роки. За частиною другою статті 307 КК України ОСОБА_2 виправдано. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2013 року відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 - скасовано, кримінальну справу направлено для проведення додаткового розслідування. Постановою прокурора прокуратури м. Кривого Рогу від 02 вересня 2015 року закрито кримінальне провадження №12013040740001989 від 16 листопада 2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307, частиною другою статті 309 КК України відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Таким чином, позивачі з 09 листопада 2011 року по 02 вересня 2015 року перебували під слідством та судом, що становить 46 місяців. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частини другої статті 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд має з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Розмір відшкодування слід розраховувати виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством і судом. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року визначено у сумі 3 200, 00 грн. 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600, 00 грн. Разом з тим, за змістом положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у тому числі у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. Кримінальне провадження щодо позивачів закрито постановою прокурора Прокуратури м. Кривого Рогу від 02 вересня 2015 року у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати, тобто події, внаслідок яких позивачі набули право на відшкодування моральної шкоди, відбулися до 01 січня 2017 року - набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII, а тому питання щодо відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди має вирішуватися виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Крім того, відповідно до пояснювальної записки до законопроекту № 1774-VIII прийняття вказаного акта спрямовано на вдосконалення законодавства щодо підвищення мінімальних розмірів оплати праці та страхових виплат, економного та раціонального використання державних коштів та приведення у відповідність до фінансових можливостей положень окремих законів України. Сферою правового регулювання Закону є правовідносини щодо оплати праці, соціального страхування, легалізації відносин у сфері зайнятості та оплати праці, пенсійного забезпечення на 2017 рік, виплати стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, сплати єдиного внеску платниками єдиного податку, плати за надання адміністративних послуг, сплати судового збору та державного мита. Таким чином, на правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII не поширюється. Апеляційний суд на вищенаведене уваги не звернув, вирішив спір з урахуванням дії наведеного Закону внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі суд першої інстанції не порушив норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального закону, рішення суду є законною і обґрунтованою. Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року і залишає в силі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року скасувати, залишити в силі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. О. Кузнєцов СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов