Постанова КЦС ВС № 295/10454/16-ц

Постанова Іменем України 12 вересня 2019 року м. Київ справа № 295/10454/16-ц провадження № 61-3583 св 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , представник відповідача - ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 30 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня подання позовної заяви і до повноліття сина. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала у шлюбі з відповідачем, який є громадянином Італійської Республіки. Шлюб було зареєстровано 27 вересня 2004 року Бюро цивільного стану Карманьола провінції Турин в Італійській Республіці за актом № НОМЕР_1 42С, рік 2004. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2014 року шлюб розірвано, визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . З урахуванням того, що відповідач протягом тривалого часу ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню, піклуванню та утриманню сина, просила позов задовольнити. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04 квітня 2017 року у частині вимог про позбавлення батьківських прав позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 квітня 2017 рокупозов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 30 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня подання заяви до суду - 05 серпня 2016 року і до повноліття сина. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_5 , систематично не надавав матеріальну допомогу на утримання сина. Рішення іноземного суду, що набрало законної сили, визнане та допущене до виконання в Україні у встановленому законом порядку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина, матеріали справи не містили. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами досягнуто не було. Докази на підтвердження розміру доходу відповідача знаходилися у матеріалах справи. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , задоволено частково. Скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 квітня 2017 року в частині стягнення судового збору. У решті рішення районного суду залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання дитини, а його висновки у цій частині підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Разом з цим, апеляційний суд прийшов висновку, що судове рішення у частині стягнення з відповідача судового збору в дохід держави підлягає скасуванню на підставі положень статті 18 Конвенції між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Італійською республікою про правову допомогу в цивільних справах від 25 січня 1979 року № 4210. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2019 року скасувати, а провадження у справі закрити. Надходження касаційної скарги до Верховного Суду Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 295/10454/16-ц із Богунського районного суду м. Житомира та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. У квітні 2019 року справа передана до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не враховував, що довідка про доходи відповідача отримана в незаконний спосіб, із порушенням положень Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18 квітня 1970 року. Заявник стверджує, що судом неправильно застосовані положення Конвенції між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Італійською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 25 січня 1979 року № 4210 й не враховано преюдиційний характер рішення суду м. Івреа Італійської Республіки від 17 липня 2014 року № 406/14. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність на обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити вказане судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У серпні 2019 до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 , в якому просить визнати повноваження представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , недійсними, так як до матеріалів справи не додано оригінал ордера. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що у матеріалах справи наявний оригінал ордера серії СМ № 166, що посвідчує повноваження ОСОБА_3 на здійснення представництва ОСОБА_2 у Верховному Суді у даній справі, а учасникам справи направляються копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Шлюб між ОСОБА_1 , громадянкою України, та ОСОБА_2 , громадянином Італійської Республіки, було зареєстровано 27 вересня 2004 року Бюро цивільного стану Карманьола провінції Турин в Італійській Республіці за актом № НОМЕР_1 42С, рік 2004. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2014 року шлюб розірвано, визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 10-12, т. 1). Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 працював машиністом потягів на підприємстві «Серфер Сервіці Ферровьярі с.р.л.» та отримував дохід від трудової діяльності найманого працівника, який за 2015 рік склав 37 702,85 Євро (а. с. 209, т. 1). Інших утриманців не мав. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами досягнуто не було. Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено статтею 180 СК України. Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. У матеріалах справи відсутнє рішення іноземного суду, що набрало законної сили, визнане та допущене до виконання в Україні у встановленому законом порядку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , який є громадянином України, проживає на території України разом з матір`ю ОСОБА_1 на законних підставах та має право на матеріальне утримання від батька, який ухиляється від свого обов`язку щодо утримання дитини. Враховуючи вищевказане, суди попередніх інстанції прийшли до правильного висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення аліментів з відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції у цій частині є мотивованими. Розмір аліментів було визначено на підставі наявних у матеріалах справи доказів та є обґрунтованим. Доказів щодо недостовірності такої інформації чи неспроможності сплачувати аліменти у встановленому розмірі заявником до суду не подано. Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що рішення суду м. Івреа від 17 липня 2014 року № 406/14 не має преюдиційного значення у даній справі, так як цим рішенням не вирішувалося питання про стягнення коштів (аліментів) на утримання дитини (а. с. 100-109, т. 2). Колегія суддів зазначає, що вказане судове рішення в Україні не визнано, а посилання заявника на положення Конвенції між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Італійською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 25 січня 1979 року № 4210 не звільняє його від необхідності дотримання процедури визнання рішень іноземних судів у порядку, встановленому законодавством України. Доказів про визнання на території України вказаного судового рішення заявником до касаційної скарги не додано. Крім того, ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2014 року у цивільній справі № 295/4296/14-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного судом Житомирської області від 28 травня 2014 року, клопотання ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення звичайного суду м. Івреа Італійської Республіки від 27 вересня 2013 року на території України, щодо надання йому права ексклюзивної опіки над сином, залишено без розгляду та повернуто заявнику (а. с. 211-212). Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18 квітня 1970 року регулює процес передачі та виконання судових доручень між Договірними сторонами, надання правової допомоги та отримання доказів на території Договірної Держави з метою сприяння провадженню розпочатому в суді іншої Договірної Держави. Вказаною Конвенцією не встановлений вичерпний перелік способів отримання доказів у цивільних справах, відтак доводи заявника про порушення апеляційним судом порядку отримання доказів у вказаній справі колегією суддів відхиляються. Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Посилання клопотання ОСОБА_1 про подання додатків до касаційної скарги з пропуском строку на їх подання та порушення порядку їх подання не впливає на результат розгляду касаційної скарги, оскільки в її задоволенні відмовлено. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Кривцова