Постанова КАС ВС № 686/21006/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 19 вересня 2019 року Київ справа №686/21006/16-а адміністративне провадження №К/9901/34291/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 686/21006/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2016 року (у складі головуючого судді Морозова В.О.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Сапальової Т.В., суддів Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б.), В С Т А Н О В И В : ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за заявою від 15 серпня 2011 року з урахуванням довідки про заробітну плату № 15 від 24 лютого 2011 року за період з роботи з травня 1994 року по грудень 1999 року на ПП "Арман" та зобов`язання провести перерахунок пенсії з 21 квітня 2016 року за період роботи за сумісництвом на посаді диспетчера на ПП "Арман" з травня 1994 року по грудень 1999 року. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що, оскільки станом на час видачі довідки (лютий 2000 рік) та на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (серпень 2011 року) до органів Пенсійного фонду, Приватне підприємство "Арман" не було ліквідоване, відсутні підстави для звернення до архівної установи та витребування довідки з архіву. Короткий зміст вимог касаційної скарги Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Касаційна скарга надійшла до суду 22 березня 2017 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/21006/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду. Верховний Суд ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 686/21006/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 вересня 2019 року. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що з 04 квітня 2011 року ОСОБА_1 , у зв`язку із досягненням ним 60 років, переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Перерахунок пенсії проведено відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року на КП «Електропівденмонтаж» та з 01 липня 2000 року по 25 січня 2011 року за даними індивідуальних відомостей про застрахованих осіб. Згідно з довідкою № 15 від 24 лютого 2000 року ОСОБА_1 у період з 03 травня 1994 року по 31 грудня 1999 року працював за сумісництвом диспетчером на Приватному підприємстві « Арман ». Пенсію за віком позивачу призначено Управлінням Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва. 15 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва з заявою про проведення перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітної плати на посаді диспетчера на ПП «Арман» з 03 травня 1994 року по 31 грудня 1999 року, відповідно до довідки № 15 від 24 лютого 2000 року. Крім того, для підтвердження стажу роботи на ПП «Арман» з 03 травня 1994 року по 31 грудня 1999 року позивачем надано довідку № 14 від 24 лютого 2000 року. У 2016 році позивач змінив місце проживання та його пенсійну справу передано до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому. З квітня 2016 року позивач отримує пенсію за новим місцем проживання. 19 квітня 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому з заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату № 15 від 24 лютого 2011 року за період з роботи з травня 1994 року по грудень 1999 року, оскільки дізнався, що період роботи на ПП «Арман» з 03 травня 1994 року по 31 грудня 1999 року не включено до перерахунку його пенсії. Листом № 200/Г-12 від 29 квітня 2016 року Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу з урахуванням довідки про заробітну плату № 15 від 24 лютого 2011 року, оскільки, всупереч положенням частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у трудовому архіві відсутні первинні документи ПП " Арман ". Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права частково задоволено позовні вимоги. Крім того відповідач зазначає, що пенсійним органом правомірно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, оскільки у трудовому архіві відсутні первинні документи ПП " Арман ", що не дає можливості для проведення перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату за період з 01 травня 1994 року по 31 грудня 1999 року. Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону). Так, Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т.ч. пенсія за віком. Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Абзацом 2 частини четвертої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього перерахунку пенсії. Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Частина четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; - у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Частина п`ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок). За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку). Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку). Пунктом 2.1 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватися довідка про заробітну плату до 01 липня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з заявою за вх. № 1147/06-1 року позивач 15 серпня 2011 року звернувся до управління ПФУ у Деснянському районі м. Києва про проведення перерахунку пенсії за віком. До заяви додав довідки ПП «Арман» №14 та №15 від 24 лютого 2000 року. Відповідно до довідки № 14 від 24 лютого 2000 року ОСОБА_1 працював на приватному підприємстві «Арман» за сумісництвом на посаді диспетчера з 03 травня 1994 року по 31 грудня 1999 року. Крім того, позивач надав довідку № 15 від 24 лютого 2000 року про нараховану заробітну плату за період з травня 1994 року по грудень 1999 року, яку видано на підставі особових рахунків за 1994-1999 роки. Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію. З аналізу вищенаведених норм нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. Отже у разі сумніву в розмірі заробітної платні, яка враховується при обчисленні пенсії, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. У зв`язку з тим, що будь-яких посилань на невідповідність довідки діючому законодавству відповідачем не наведено і вимог для надання (витребування) у нього уточнюючих довідок не існує, отже і відмова у врахуванні заробітної плати за вказаній в довідці період роботи позивача є неправомірною. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відмова управління у здійсненні перерахунку розміру пенсії позивачу з урахуванням довідки про заробітну плату № 15 від 24 лютого 2011 року за період з роботи з травня 1994 року по грудень 1999 року, є неправомірною. Відтак, колегія суддів Верховного Суду погоджується з судами попередніх інстанцій, що згідно діючого законодавства позивачем було подано всі документи, необхідні для перерахунку пенсії по віку. З огляду на зазначене суд не приймає доводи відповідача в касаційні скарзі про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки у відповідача відсутні можливості для перевірки документів, на підставі яких була видана довідка. Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції, та є аналогічними тим, які зазначені в запереченнях на позовну заяву та апеляційні скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судом апеляційної інстанції надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права. Крім того, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції у цій справі фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98). У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02). Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому залишити без задоволення. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Я.О. Берназюк Судді: І.В. Желєзний Н.В. Коваленко