Постанова ККС ВС № 221/6752/16-к

Постанова Іменем України 04 липня 2019 року м. Київ справа № 221/6752/16-к провадження № 51-9857км 18 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050630001493 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Андріївка Тельманівського району Донецької області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз 13 травня 2011 року вироком Тельманівського районного суду Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст.70КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, даний вирок був поглинений вироком Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року, строк покарання був обрахований з 05 листопада 2010 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Новоселівка Тельманського району Донецької області, жителя АДРЕСА_3 раніше неодноразово судимого, останній раз 18 жовтня 2012 року вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільнений 20листопада 2014 року за відбуттям строку покарання, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Маріуполя Донецької області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_4 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2017 року засуджено: ОСОБА_10 за ч. З ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 9 років з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності; ОСОБА_9 за ч. З ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 9 років з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності; ОСОБА_11 за ч. З ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у строк покарання попереднє ув`язнення з 31 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Згідно з вироком ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 визнано винуватими у тому, що вони 30 жовтня 2016 року приблизно о 19.00 разом з ОСОБА_12 , зустрілися за місцем проживання останнього у АДРЕСА_5 , де вступили між собою в злочинну змову з метою здійснення відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у домоволодіння за місцем проживання потерпілої ОСОБА_13 . У процесі вживання спиртних напоїв, з шапок виготовили маски для маскування обличчя, щоб згідно розробленого плану вчинення злочину здійснити відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_13 . При цьому ініціатором вчинення злочину виступив ОСОБА_12 , від якого всім співучасникам вчинення злочину було достовірно відомо, що потерпіла ОСОБА_13 є особою похилого віку. Однак, приблизно о 21.30 ОСОБА_12 добровільно відмовився від участі в скоєнні запланованого злочину, а ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , реалізовуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою вчинення відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у домоволодіння, пішки прибули до домоволодіння АДРЕСА_5 , де проживала ОСОБА_13 та яка в цей час знаходилась одна за місцем проживання. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , проникли на територію подвір`я вказаного домоволодіння, де на той момент знаходилась ОСОБА_13 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, розпочали здійснювати відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у домоволодіння потерпілої ОСОБА_13 . Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , діючи згідно відведених їм ролей у вчиненні злочину, за допомогою заздалегідь заготовленої та принесеної з собою металевої деталі призначеної для монтування шин, зламали двері, увійшли до будинку та, вийшовши за межі існуючої між співучасниками злочину домовленості, напали на потерпілу ОСОБА_13 , застосовуючи насилля, небезпечне для її життя та здоров`я в момент нападу. При цьому, ОСОБА_9 став наносити удари руками стиснутими в кулак по тілу потерпілої, а потім став душити стискаючи руками шию, а ОСОБА_10 в цей час наносив удари металевим предметом для монтування шин по тілу та ногам потерпілої, щоб подавити її опір та заволодіти чужим майном, при цьому всі ці злочинні дії супроводжувались вимаганням повідомити про місцезнаходження цінних речей. В результаті злочинних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , потерпілій ОСОБА_13 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження. В час застосування ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , небезпечного для життя та здоров`я потерпілої насилля, ОСОБА_11 згідно до його ролі у вчиненні злочину, не знаючи про характер дій ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , знаходився на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_5 , належне потерпілій ОСОБА_13 та наглядав за обстановкою біля будинку, щоб при появі сторонніх осіб попередити ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Після застосовування з боку ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до потерпілої ОСОБА_13 насилля, небезпечного для її життя та здоров`я, ОСОБА_11 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, проник у домоволодіння потерпілої ОСОБА_13 де разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вчинив дії щодо відшукування майна потерпілої. Внаслідок чого ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 діючи спільно та узгоджено між собою з будинку потерпілій ОСОБА_13 заволоділи її майном, а саме: 58 кілограмами картоплі на суму 232 грн, 9 кілограмів луку на суму 36 грн, 10 кілограмами часнику на суму 580 гривень, телевізором «Реіндфорд» вартістю 950 гривень та водяним насосом «Малюк» вартістю 1300 грн чим спричинили потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 3098 грн і з місця вчинення злочину втекли. В подальшому вказані особи викраденим майном розпорядилися на власний розсуд. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року вирок районного суду щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 змінено. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у строк покарання попереднє ув`язнення з 31жовтня 2016 року по 12 жовтня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині вирок першої інстанції залишено без зміни. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених. Вказує на те, що судом першої інстанції було безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_11 з ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 186 КК України та призначено покарання засудженим, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та їх особам. На зазначені порушення було вказано і в апеляційній скарзі прокурора, проте апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України не надав оцінки всім доводам його скарги. У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_9 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Стверджує про неправильну правову оцінку вчиненим діям ОСОБА_9 , що призвело до невірної кваліфікації його діяння за ч. 3 ст. 187 КК України. Крім того, вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Позиції інших учасників судового провадження Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та захисника не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, думки прокурора та захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Мотиви суду Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також чи відповідають висновки суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Висновки суду про винуватість ОСОБА_10 та кваліфікація його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України в касаційних скаргах не оспорюються. Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи касаційних скарг прокурора щодо необґрунтованості засудження ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 186 КК України, а також захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 аналогічні доводам, на які прокурор та засуджений ОСОБА_9 посилалися у своїх апеляційних скаргах. Визнаючи такі доводи апеляційних скарг безпідставними, суд апеляційної інстанції навів докладні мотиви на їх спростування. Апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_11 та ОСОБА_9 та призначити їм відповідне покарання. Так, органом досудового розслідування ОСОБА_11 був обвинувачений у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло і його дії були кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України. Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд, безпосередньо дослідивши докази, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні діяння, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України за обставин, викладених у вироку. При цьому суд виходив із встановлених у судовому засіданні обставин вчинення кримінального правопорушення, досліджених доказів, зокрема з пояснень засуджених, потерпілої та свідків, даних протоколів слідчих експериментів, та дійшов висновку про існування простої домовленості між співучасниками на вчинення пограбування із проникненням для досягнення цієї мети на територію приватного подвір`я та будинку. Так, засуджені пояснювали, що монтировкою, яка була у ОСОБА_10 , вони збиралися відкрити замок на вхідної двері будинку потерпілої. Про те, що в майбутньому даним предметом з боку ОСОБА_10 та ОСОБА_9 буде застосовано насилля, небезпечне для життя та здоров`я потерпілої, співучасники між собою не обговорювали. Досліджуючи докази кримінального провадження у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що докази про спільний умисел на застосування такого насилля відсутні, а небезпечне для життя та здоров`я насилля, що є складовою об`єктивної частини розбою, застосували лише ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , в процесі вчинення злочину, тобто вийшли за межі існуючого умислу співучасників, а тому мав місце ексцес виконавця. Що стосується кваліфікуючої ознаки грабежу як такого, що супроводжувався проникненням у домоволодіння, то судом було встановлено, що вона є присутньою і у діях ОСОБА_11 , так як він разом із іншими співучасниками проникав до приватного домоволодіння саме з метою пограбування. З вказаними висновками суду погодився суд апеляційної інстанції та погоджується і колегія суддів. Що стосуються доводів касаційної скарги захисника про те, що судами не було наведено достатніх доказів про застосування саме ОСОБА_9 до потерпілої ОСОБА_13 насилля небезпечного для її життя і здоров`я та спричинення саме ОСОБА_9 тілесних ушкоджень потерпілій є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, свідченнями самих засуджених. Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.186 КК України та ОСОБА_9 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України за наведених у вироку обставин підтверджується сукупністю досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів.. На усі доводи апеляційних скарг надані обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370,419 КПК України. Таким чином, посилання прокурора та захисника на неправильну кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_11 та ОСОБА_9 є неспроможними, оскільки спростовуються наведеними судом першої інстанції належно встановленими обставинами, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, надавши вмотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг, що є аналогічними за змістом доводам касаційних скарг. У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності. При призначенні ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 покарання суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особи винних, та обставини, які впливають на покарання. Зокрема, взяв до уваги, що засуджені ОСОБА_10 , ОСОБА_9 неодноразово судимі, їх характеристики за місцем проживання, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, відносно особи похилого віку та рецидив злочинів. Щодо ОСОБА_11 судом було враховано його молодий вік, що він в силу вимог ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, роль у вчиненні злочину, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, відносно особи похилого віку. З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність призначити ОСОБА_10 та ОСОБА_9 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України, а ОСОБА_11 у мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України, що, на переконання колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових кримінальних правопорушень. Призначене покарання ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Обставини, які б вказували на те, що покарання є явно несправедливим внаслідок м`якості так і суворості, відсутні. Тому доводи прокурора та захисника в цій частині задоволенню не підлягають. Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, касаційні скарги мають бути залишені без задоволення, а судові рішення - без зміни. Керуючись статтями 433,434,436 КПК України, Суд ухвалив: Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24листопада 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 - без задоволення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2