Постанова Велика Палата ВС № 336/7704/16-ц

Постанова Іменем України 10 квітня 2019 року м. Київ Справа № 336/7704/16-ц Провадження № 14-551 цс 18 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача - Ткачука О. С., суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С. , Кібенко О. Р. , Князєва В. С. , Лобойка Л. М. , Лященко Н. П. , Прокопенка О. Б. , Рогач Л. І. , Саприкіної І. В. , Ситнік О. М. , Уркевича В. Ю. , Яновської О . Г. розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивачка) до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі також - відповідач) про відшкодування майнової шкоди за касаційною скаргою позивачки на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року, постановлену колегією суддів у складіВоробйової І. А., Бєлки В. Ю., Полякова О. З. Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь 31 920 грн майнової шкоди, завданої незаконними діями останнього з перерахунку пенсії за вислугу років за період з 1 липня 2012 року до 1 січня 2016 року включно (42 місяці).

2. Мотивувала позов такими обставинами: 2.1. Вона працювала в органах прокуратури Запорізької області з вересня 1979 року до березня 2005 року включно та набула право на пенсію за вислугу років; 2.2. З січня 2004 року отримувала пенсію, призначену на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у розмірі 90 % середньої заробітної плати посади прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя; 2.3. У липні 2016 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку зазначеної пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час її призначення, виходячи з розрахунку 90 % від середньої заробітної плати згідно з довідкою прокуратури Запорізької області від 25 липня 2016 року № 18-602вих-16 (далі - довідка); 2.4. Відповідач у листі від 29 липня 2016 року № 230/П-9 відмовив у перерахунку пенсії, а в листі від 8 серпня 2016 року повідомив про те, що первинно призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» була розрахована у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, однак, у 2012 році проведений перерахунок цієї пенсії згідно з новою довідкою про заробітну плату. Відповідно до цього перерахунку розмір пенсії був визначений з урахуванням нової редакції статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та змінений з 90 % від суми місячної заробітної плати на 80 %; 2.5. Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивачка звернулась до адміністративного суду; 2.6. 30 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя прийняв постанову у справі № 336/4616/16-а, якою позов задовольнив: визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачки на підставі довідки та зобов`язав відповідача здійснити з 1 січня 2016 року такий перерахунок і виплату пенсії відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час призначення пенсії, у розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці; 2.7. 17 жовтня 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою постанову суду першої інстанції скасував, адміністративний позов позивачки задовольнив частково: зобов`язав відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 1 січня 2016 року у розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати, а у решті позовних вимог - відмовив. Апеляційний суд у цьому судовому рішенні, яке набрало законної сили, встановив, що відповідач протиправно, проводячи перерахунок пенсії позивачці у 2012 році, зменшив її відсотковий розмір з 90 % до 80 %. Короткий зміст рішення суду першої інстанції 3. 3 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення, яким позов задовольнив.

4. Мотивував рішення тим, що невиплата позивачці пенсійного забезпечення у розмірі, встановленому законом і на який вона мала законні очікування у період з 1 липня 2012 року до 1 січня 2016 року включно, є порушенням її майнових прав, а наслідком такого порушення є завдання майнової шкоди у сумі 31 920 грн. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 5. 18 травня 2017 року Апеляційний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив.

6. Мотивував так: 6.1. Предметом спору є дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії позивачці за період з 1 липня 2012 року до 1 січня 2016 року; 6.2. Спір у цій справі є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства; 6.3. Предметом спору у справі № 336/4616/16-а не був ані період нарахування позивачці пенсії з 1 липня 2012 року до 1 січня 2016 року включно, ані її розмір. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У червні 2017 року позивачка подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій стверджує про порушення апеляційним судом норм процесуального права та просить скасувати оскаржене судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції 8. 7 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що позивачка оскаржує ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Позивачка вважає, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, оскільки спір виник з цивільних правовідносин, а вимога про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями відповідача, маєрозглядатися за правилами цивільного судочинства. (2) Позиція відповідача

10. У липні 2017 року відповідач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу. Стверджує, що апеляційний суд постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а позивачка не надала доказів, які би підтвердили заподіяння їй відповідачем майнової шкоди. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

11. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

12. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом апеляційної інстанції, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис викладений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

13. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

14. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

15. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом апеляційної інстанції, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

16. Вжитий у цьому приписі термін «суб`єкт владних повноважень» згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції позначав орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу або іншого суб`єкта, який здійснював владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

17. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС України у вказаній редакції).

18. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у тій же редакціївизначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

19. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

20. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом апеляційної інстанції). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

21. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

22. Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, термін «публічно-» означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Аналогічний зміст має термін «владні управлінські функції», закріплений у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом апеляційної інстанції.

23. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

24. Окрім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 КАС України у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом апеляційної інстанції, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень, зокрема, з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

25. Суди встановили, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя з 14 січня 2004 року й отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

26. Вимогу позивачка мотивувала протиправністю дій відповідача з проведення перерахунку зазначеної пенсії у 2012 році зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 90 % до 80 %, внаслідок чого за період з 1 липня 2012 року до 1 січня 2016 року включно позивачці заподіяна майнова шкода.

27. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами цивільного судочинства, однак апеляційний суд дійшов висновку про необхідність вирішення справи за правилами адміністративного судочинства з огляду на оскарження позивачкою дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії за вказаний період.

28. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

29. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 вказаного Положення).

30. Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду (пункт 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

31. Оскільки відповідач у цій справі є суб`єктом владних повноважень, а спірні правовідносини між позивачкою і відповідачем виникли щодо його неправомірних дій з перерахунку її пенсії, то цей спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

32. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності юрисдикції в адміністративного суду для розгляду цього спору. (2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги (2.1) Щодо суті касаційної скарги

33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

34. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. Відповідно до викладених вище висновків Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а тому залишає її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін. (2.2) Щодо судових витрат

36. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені позивачкою у зв`язку з поданням касаційної скарги, покладаються на позивачку. Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. С. ТкачукСудді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Д. А . Гудима Л. І . Рогач В. І . Данішевська І. В . Саприкіна О. С . Золотніков О. М . Ситнік О. Р . Кібенко В. Ю . Уркевич В. С . Князєв О. Г . ЯновськаВідповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанову оформив суддя Гудима Д. А.