Постанова КАС ВС № 804/11864/13-а

ПОСТАНОВА Іменем України 25 квітня 2019 року Київ справа №804/11864/13-а адміністративне провадження №К/9901/4510/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 (головуючий суддя: Юрков Е.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 (головуючий суддя: Круговий О.О., судді: Дадим Ю.М., Уханенко С.А.) у справі № 804/11864/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конрада» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Конрада» (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 24.04.2013: № 0000302303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 420907,10 грн; № 0000312303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1360,00 грн. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкового повідомлення-рішення ДПІ від 24.04.2013: № 0000302303 та № 0000312303. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм пункту 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР), пункту 2.6 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» 15.12.2004р. № 637, зареєстрованої Міністерством юстиції України 13.01.2005 № 40/1-320 (далі - Положення № 637), ст.ст. 69, 71, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. За доводами касаційної скарги судами не було враховано обставин того, що під час перевірки було достовірно встановлені факти невиконання позивачем обов'язку щодо щоденного друку фіскальних звітних чеків та несвоєчасного оприбуткування готівки у день надходження Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті фактичної перевірки від 17.04.2013 № 0015/04/62/22/37150530. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, пунктів 2.2, 2.6 Положення № 637, а саме: 4 факти невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків (Z-звіту) реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) за 12.05.2012, 19.05.2012. 11.07.2012, 28.10.2012; несвоєчасне оприбуткування готівки в КОРО у день її одержання на загальну суму 84181,42 грн., зокрема за 12.05.2012, 19.05.2012. 11.07.2012, 28.10.2012 - за вказані дні Z-звіт роздруковувався на наступний день. За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013: № 0000302303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 420907,10 грн.; № 0000312303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1360,00 грн. Відповідно до пункту 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач не виконав щоденний друк Z-звітів за 12.05.2012, 19.05.2012. 11.07.2012, 28.10.2012, тоді як ці звіти друкувались на наступний день у межах 24 годин з початку реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту попередньої зміни, що потягло несвоєчасний облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО). Згідно з підпунктом 2.6 глави 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній мірі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги). Абзацом третім ст. 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Вищевказані норми передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день. За змістом пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (далі - Вимоги), зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО. Відповідно до пункту 7 Вимог усі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни. У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години. Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня. Зміст норм пункту 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення № 637 свідчить, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати усю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання суб'єктом господарювання при здійсненні діяльності пункту 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР та абзацу третього частини першої ст. 1 Указу № 436/95 відповідно. Такий зміст правового регулювання вищевказаних норм відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 13.03.2014 у справі № 21-5а14. Висновки судів попередніх інстанцій не відповідають вищевказаного змісту правового регулювання наведених норм. Разом із тим відповідають правильному змісту правового регулювання норм пункту 9 ст. 3 та пункту 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР висновки суду першої інстанцій у частині застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм пункту 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. За порушення норм пункту 9 ст. 3 цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання (пункт 4 ст. 17 цього Закону). Відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 16.04.2013 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 ст.17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги). Застосовуючи вказані правові норми, суд першої інстанції зробив висновок, який відповідає вказаному змісту правового регулювання вищевказаних норм. При цьому, однак, податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000312303 скасував повністю, а не у частині неправомірно застосованих штрафних санкцій - 1020,00 грн. (1360,00 - 340). Враховуючи вищевикладене рішення судів першої та апеляційної інстанції слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000312303 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1020,00 грн. Відповідно до частини 1 ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 цієї статті). Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області задовольнити частково. Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014, позов задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000312303 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1020,00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню. Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко