Постанова Велика Палата ВС № 522/4619/16-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 березня 2019 року м. Київ Справа № 522/4619/16-ц Провадження № 14-634цс18 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача ЛященкоН.П., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2017 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів Калараш А. А., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, ВСТАНОВИЛА: У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» (далі - ПАТ «Одеська ТЕЦ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди. ПАТ «Одеська ТЕЦ» зазначало, що ОСОБА_3 працювала на посаді начальника житлово-комунального відділу ПАТ «Одеська ТЕЦ», а ОСОБА_4 - майстра житлово-комунального відділу ПАТ «Одеська ТЕЦ». Унаслідок невиконання ними своїх посадових обов'язків товариству було завдано майнової шкоди у зв'язку з позаобліковим споживанням води на суму 104 тис. 553 грн 26 коп. На підставі статей 130, 132, 139 КЗпП України позивач просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів зазначену суму. В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідачів заподіяну шкоду в рівних частках. Враховуючи, що ОСОБА_4 частково шкоду відшкодував в розмірі свого середньомісячного заробітку, ПАТ «Одеська ТЕЦ» просило стягнути з ОСОБА_3 - 52 тис. 276 грн 63 коп., а з ОСОБА_4 - 45 тис. 929 грн 72 коп. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2017 року позов ПАТ «Одеська ТЕЦ» задоволено. Стягнуто на користь ПАТ «Одеська ТЕЦ» з ОСОБА_3 52 тис. 276 грн. 63 коп., а з ОСОБА_4 - 45 тис. 929 грн 72 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Одеська ТЕЦ» судовий збір у розмірі 1 тис. 568 грн 29 коп. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що з вини відповідачів, які є посадовими особами, товариству заподіяно шкоду, яка відповідно до статті 132 КЗпП України підлягає відшкодуванню ними в повному обсязі. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року вказане рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат. Абзац четвертий резолютивної частини рішення суду викладено в новій редакції: «Стягнуто на користь ПАТ «Одеська ТЕЦ» в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 тис. 568 грн 29 коп». У решті рішення залишено без змін. Апеляційний суд, задовольняючи частково апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, в частині розподілу судових витрат та залишаючи в решті рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки спір є трудовим та не входить до переліку спорів, які можуть бути підвідомчі господарським судам. У липні 2018 року представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судові рішення рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки між позивачем та відповідачами виникли корпоративні відносини і до них мають бути застосовані норми, які регулюють правовідносини, пов'язані з діяльністю акціонерних товариств, що узгоджується з положенням статей 1, 12 ГПК України, а не норми трудового законодавства. Крім того, суди в рішеннях не навели доводів щодо наявності як факту заподіяння позивачу шкоди, так і наявності вини відповідачів у її заподіянні. Ухвалою судді Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито провадження у справі. Ухвалою колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2018 року призначено справу до судового розгляду. Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції. Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 5 грудня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення ПАТ «Одеська ТЕЦ» до суду із цим позовом, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у чинній редакції. В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Відповідно до вимог статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Аналогічна норма міститься й у статтях 2, 20 ГПК України у чинній редакції. Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер. Стаття 4 ГПК України в чинній редакції передбачає право юридичної особи на звернення до господарського суду. Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності за умови, що такі спори за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України, в тому числі і спори, що виникають з корпоративних відносин. За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Відповідно до пункту 8 статті другої Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» (далі - Закон № 514-VI) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Разом з тим відповідачі не є акціонерами позивача. Безпідставним є і посилання в касаційній скарзі на пункт 41 частини першої статті 12 ГПК України, відповідно до якого господарським судам підвідомчі справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), оскільки відповідачі не є посадовими особами ПАТ «Одеська ТЕЦ». Згідно пункту 15 частини першої статті 2 Закону № 514-VI посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Оскільки спір про відшкодування шкоди, завданої товариству виник із трудових правовідносин і стороною у справі є фізичні особи - працівники товариства, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Чи є відповідачі посадовими особами за трудовим законодавством суду слід з'ясувати. В частині решти доводів касаційної скарги слід зазначити наступне. Суди під час розгляду справи встановили, що ОСОБА_3 відповідно до наказу №52-к від 12 червня 2012 року працювала на посаді начальника житлово-комунального відділу ПАТ «Одеська ТЕЦ» з 18 червня 2012 року по 30 вересня 2015 року (наказ про її звільнення № 149-к від 28 вересня 2015 року). ОСОБА_4 працював у ПАТ «Одеська ТЕЦ» на посаді майстра житлово-комунального відділу з 30 листопада 2009 року. 09 вересня 2015 року представниками філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» відповідно до наряду завдання № 590 від 18 вересня 2015 року було проведено обстеження водопостачання будинку АДРЕСА_1, про що було складено акти № 48925 та № 48926 від 23 вересня 2015 року. У результаті обстеження було виявлено, що водопостачання будинку АДРЕСА_1 проводиться через сталевий трубопровід ДУ 50 мм, який підключений до магістралі холодного водопостачання та здійснюється без приладу обліку, що є порушенням пункту 3.2 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року (далі - Правила), внаслідок чого філією «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» за виявлене порушення було виставлено ПАТ «Одеська ТЕЦ» претензію на суму 104 тис. 553 грн 26 коп. Актом виконання робіт (надання послуг) № 28964 від 06 жовтня 2015 року ПАТ «Одеська ТЕЦ» та ТОВ «Інфоксводоканал» підтверджується проведення робіт за порушене водопостачання на суму 104 тис. 553 грн 26 коп. Згідно платіжного доручення № 790 від 06 жовтня 2015 року зазначена сума була сплачена ПАТ «Одеська ТЕЦ» на користь ТОВ «Інфоксводоканал». Згідно акту про результати проведення службового розслідування від 11 листопада 2015 року, проведеного комісією ПАТ «Одеська ТЕЦ», встановлено невиконання начальником ЖКВ ОСОБА_3 та майстром ЖКВ ОСОБА_4 своїх посадових обов'язків, унаслідок чого ПАТ «Одеська ТЕЦ» було нанесено майнову шкоду на суму 104 тис. 553 грн 26 коп. Згідно довідки № 03/06-187 від 08 лютого 2017 року з ОСОБА_4 у рахунок погашення майнової шкоди утримано 6 тис. 346 грн 91 коп. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів майнової шкоди суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачі є посадовими особами, їхньою протиправною поведінкою та неналежним виконанням своїх посадових обов'язків, порушенням посадових інструкцій (Положення про ЖКВ) спричинено матеріальну шкоду, а тому вони відповідно до статті 132 КЗпП України несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди. Разом з тим з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, їх належного матеріально-правового регулювання. Стаття 132 КЗпП України, на яку послався суд, задовольняючи вимоги в зазначеному розмірі, передбачає матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку і не містить випадків повної матеріальної відповідальності. Вичерпний перелік випадків повної матеріальної відповідальності передбачений статтею 134 КЗпП України, проте на жоден з них суди не послались. Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина друга статті 130 КЗпП України). Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала. Суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 1353, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою судів. Суд в рішенні не зазначив, в чому конкретно полягає шкода, заподіяна товариству, та не навів належних доказів на її підтвердження. Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов'язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність. Проте суди належним чином не з'ясували та у рішенні не зазначили, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів заподіяна шкода. Обов'язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина, виражена у формі умислу або необережності. Рішення судів узагалі не містять висновків щодо вини відповідачів в заподіянні шкоди, як і причинного зв'язку між протиправною поведінкою, винною дією чи бездіяльністю відповідачів і шкодою, якщо така настала. Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності (частина п'ята статті 1353 КЗпП України). Разом з тим суд, стягуючи розмір шкоди з відповідачів у рівних частках, в рішенні не зазначив, з чого він при цьому виходив. Відповідно до пунктів 1-3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні. Оскільки зазначені помилки допущені судами першої та апеляційної інстанцій, то справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 141, 258, 259, 400, 402-404, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2017 та постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко С.В. Бакуліна Л.І. Рогач В.В. Британчук І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко